Ми з чоловіком нещодавно переїхали на свою квартиру. Я раділа, адже це наш особистий простір. Однак радість моя тривала недовго, бо свекруха вічно втручалась у наші справи. Ми самі робили ремонт, купили меблі, шафу, ліжко. Та з часом я стала помічати, що це лише я вкладаюсь у нашу сімʼю. Я сама купляла продукти, чоловік шкодував мені гроші на новий одяг, а коли знадобилась автівка, це взагалі викликало

скандал. Згодом зʼясувалось, що Тарас досі допомагає своїй мамі і для сестрички не шкодує нових захоцянок. От нещодавно Тарас купив мамі

посудомийку, я ж сама ще мила посуд за старою

схемою. Потім я дізналась, що його сестричка Яна їздить на своєму авто на навчання. Знаєте, не кожен студент може собі дозволити таку розкіш! Люба Гнатівна часто заходила у гості зі своєю дочкою Яною, бо жила на сусідній вулиці.

Кожен її візит диктував свої правила, я ж сама хотіла створити затишок у нас вдома. Вони ж так себе поводили, ніби самі тут мають жити. А одного разу взагалі заявились без запрошення:

– Треба ще штори повісити! – закомандувала

свекруха.

• Ми купили жалюзі, просто ще не встигли, – відповіла я, але пані Люба мене чула.
• В залі ще можна стіл поставити, було б гарно для гостей і купиш на всіх капці.

Я спочатку не зрозуміла про що йде мова, а свекруха тільки запитала:

• Хіба Тарас не говорив тобі, що його сестра одружується, ти хоч би привітала Яну.
• У них з Євгеном все серйозно, ми вже й

ресторан замовили. А заручини у тебе

відсвяткуємо!Я намагалась заперечити, але свекруха продовжила:

 Я вже й гостям надіслала твою адресу, буде чоловік з 10.

Я була шокована від такого нахабства, а мій

Тарас тільки мовчки кивав і всміхався до сестри, а потім додав:

— Заодно й проявиш свої кулінарні здібності.

– Так-так, – згодилась свекруха. – Подивимось на що ти здатна.

Свекруха і чоловік дивились на мене так, ніби поставили переді мною якесь випробувальне завдання і чекали, як я себе проявлю. Я спершу хотіла відмовитись, а потім подумала: “Це ж

всього на один день”.

. Згадала свої заручини і як

тоді хвилювалась. Не думала, що коханий так швидко перейде на сторону рідних.

Та ближче до свята почула від свекрухи ще одну

умову:

• Коли гості прийдуть, ти з хати не виходь.
• А що я чужа в цьому домі?

Свекруха просто хотіла представитись і приписати собі усі мої страви. Може, вона ще й

згодом зовицю сюди оселить? Ну це вже було

занадто! Поки не пізно, нехай шукають інше місце для заручин. Та як тільки я почала протестувати, свекруха нагадала, хто господар у нашій квартирі.

Навіть Тарас на мене образився і сказав, що я не поважаю його сімʼю. Я ж вважаю, що у всьому є межа і не потерплю до себе такого ставлення.

Тепер хвилююсь, що й моя сімʼя розпадеться.

Може, таки згодитись на ті заручини?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

почуттям:

ЧИ

Ваша реакція має

значення!