У Тернопільському академічному ліцеї «Українська гімназія» імені І. Франка зустрілися три покоління кількох сімей. Декотрі родичі, які прийшли привітати внуків із початком навчального року, виявилися колишніми однокурсниками. Серед них – відомі особистості.

«У мене семеро внуків, – розповідає Михайло Апостол, громадський діяч, нардеп, політик. – Троє вчаться у ліцеї. Настав хвилюючий момент для внучки, яка перейшла до п’ятого класу ліцею. Вирішив підтримати її. Дочка запросила напередодні. Я прийшов, а тут така несподіванка – побачив своїх однокурсників. Ми ще у 1978 році були на святі Першого дзвоника тодішнього Тернопільського фінансово-економічного інституту. Мої однокурсники теж прийшли потішитися за своїх внуків. Ось така невипадкова випадковість. У Крайні 13 років я перебуваю у Києві, то рідко бачилися, на жаль. Тепер звірили номери телефонів і домовилися зустрітися».

Читайте також: “Гени передаються від сьомого покоління”, – психолог Наталія Гаєвська

Пан Михайло вважає, що такий збіг обставин невипадковий. Та що це означає, що третє покоління зустрілося знову разом, поки не задумувався.

«Лише одне спадає на думку, – продовжує  Михайло Апостол. – Здається, що мої внуки добре вчаться. Знаю, що я є для них прикладом. Завжди кажу їм: «Ви можете не знати якоїсь формули чи біографії того чи іншого письменника,  та ви маєте знати життя»».

Він згадує, як сам хотів учитися, коли ще малим співчував своїм батькам, які знали лише важку фізичну працю.

«Понад 50 років тому мої батьки працювали на фермі і я навіть не знав, коли у них буває вільний час, – розповідає. – Ще малим закарбував собі, що я маю зробити все, щоб вийти на інший рівень. Щоб мати можливість допомагати батькам, навіть не собі. І так все закрутилося. Хіба я міг тоді у 12 років думати, що стану фермером і доктором наук, академіком? Тому варто ставити перед собою дуже високу ціль. Переконався, що якщо хочеш дійти до своєї мети, Бог зажди допоможе. Ніхто нічого не принесе на тарілці. Потрібно йти і буде щось виходити: і з удач, і з неприємностей також. Я не раз відчував себе у житті так, ніби ішов босими ногами по колючках. Зробив багато помилок. Та напевно вони мали бути».

– Як вдавалося впоратися з труднощами?

– Маю порівняння. У селі на городі, де колись росла картопля, кукурудза і овочі, тепер висаджую цінні декоративні дерева. Запланував, щоб там росли 200 видів рідкісних дерев. Посадив уже близько 150 дерев і кущів. Декоративному дереву потрібна особлива увага, потрібно добре працювати. Три дні тому я приїхав додому і творив бонсай. Порався біля кущів. Що це означає? Відріж усе зайве і краса залишиться. Так само у житті зумів упоратися і зі своїми помилками. Я відкидав усе зайве і непотрібне. Те, що тоді вважав зайвим.

– Довіряли переважно інтуїції чи логіці?

– Якщо потрібно було прийняти якесь сильне, важливе рішення, багато з ким радився. А потім переважно робив навпаки. Я консультувався і робив по-своєму. В таких випадках ще й рідко допускав якісь помилки. Не знаю, чому так. Це – без пояснень. Навчився чути й інших, і себе.

Читайте також: Радник міністра з Тернопільщини заробив перші гроші, граючи на весіллі