Забруднення території України вибухонебезпечними предметами є масштабним і складним.

Через це підходи до обстеження територій і до рішень про їх подальше безпечне використання потребують перегляду.

Розвиток національних стандартів протимінної діяльності, якість обстеження та обґрунтованість рішень обговорювали на круглому столі «Контур безпеки», який відбувся в Києві.

У заході взяв участь заступник начальника управління протимінної діяльності Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки полковник Євгеній Зубаревський, який розповів про необхідність зміни підходів до технічного обстеження з огляду на сучасні загрози та досвід України.

Важливі не лише результати обстеження, а й те, як їх отримано

Удосконалення національних стандартів має передусім спиратися на доказовий і ризик-орієнтований підхід до технічного обстеження.

Технічне обстеження — це не лише набір процедур і перелік застосованих технічних засобів. Головне питання інше: які дані та докази отримано, наскільки вони надійні і чи достатньо їх для рішення.

Доказова база може формуватися з різних джерел: результатів нетехнічного обстеження, інформації про бойові дії, історичних даних, матеріалів дистанційного зондування, аерофотозйомки із застосуванням БПЛА, результатів роботи технічних засобів виявлення та безпосередньої перевірки місцевості.

— На мою думку, під час подальшого вдосконалення національних стандартів необхідно більше уваги приділяти не лише тому, які методи та технічні засоби застосовуються, а й тому, які дані та докази отримано, наскільки вони надійні та чи достатньо їх для ухвалення рішення. Саме сукупність доказів, а не формальне виконання окремих процедур, повинна бути основою для оцінки безпечності території, — зазначив полковник Євгеній Зубаревський.

Водночас важливо розуміти, що невиявлення вибухонебезпечних предметів під час обстеження не завжди свідчить про відсутність загрози. Отримані результати необхідно оцінювати з урахуванням можливостей і обмежень застосованих методів, типів можливих вибухонебезпечних предметів, особливостей місцевості та повноти проведених робіт.

Українські реалії потребують нових підходів

Окреме питання для України — як саме формується забруднення територій.

Сучасні загрози вже давно не обмежуються традиційним мінуванням. Дистанційне встановлення мін, застосування безпілотних літальних апаратів, використання касетних боєприпасів, а також поєднання наслідків різних бойових епізодів створюють значно складнішу картину забруднення та потребують відповідних підходів до її аналізу.

Тому під час планування обстеження важливо не лише фіксувати місця виявлення небезпеки, а й аналізувати, як саме могло сформуватися забруднення та де воно потенційно може залишатися.

Забруднення територій має ще й динамічний характер. Повторне мінування, нові бойові дії, застосування нових засобів ураження або зміна стану місцевості можуть суттєво впливати на рівень ризику та вимагати повторної оцінки раніше обстежених ділянок.

— Для України особливо важливо, щоб підходи до обстеження враховували динамічність сучасних загроз. Рішення мають спиратися на актуальну інформацію, а поява нових достовірних даних повинна бути підставою для перегляду оцінки ризиків і подальших заходів за необхідності, — наголосив полковник Євгеній Зубаревський.

Рівень доказів має відповідати рівню ризику

Обсяг доказів, необхідний для рішення, має відповідати характеру загрози, рівню ризику та майбутньому призначенню території. Вимоги до обґрунтованості рішень відрізняються залежно від того, чи йдеться про сільськогосподарське використання земель, житлову забудову, будівництво транспортної інфраструктури або об’єктів критичної інфраструктури.

Саме тому подальший розвиток національних стандартів протимінної діяльності доцільно будувати на такій логіці: характер загрози → аналіз наявної інформації та доказів → оцінка ризиків і невизначеностей → вибір методів обстеження → ухвалення та документування обґрунтованого рішення.

Така логіка робить технічне обстеження більш адаптативним до нових технологій і змінної безпекової ситуації. Головне — щоб рішення про подальше використання територій ухвалювали на основі достатніх і належно оцінених доказів.

Перехід від формального виконання процедур до доказового та ризик-орієнтованого підходу визначатиме, як розвиватиметься система обстеження та вивільнення територій в Україні.