«Стріла-10» у першому ешелоні: як українська ППО ховається в «зеленці» просто біля передової
Замаскована «Стріла-10» чергує серед густої рослинності, звідки екіпаж у будь-який момент готовий прикрити свої підрозділи від повітряної загрози.
Ексклюзивні світлини роботи розрахунку окремого зенітного ракетного дивізіону оприлюднили на сторінці 14-го армійського корпусу.
На фотографіях «Стрілу-10» майже не видно: бойова машина схована під маскувальними сітками та серед густої «зеленки». Для зенітників, які працюють поблизу передової, це не просто спосіб злитися з місцевістю — така маскувальна позиція допомагає зменшити ризик бути виявленими російською розвідкою.
«Стріла-10» — комплекс ППО ближньої дії, створений ще в радянські часи та прийнятий на озброєння у 1976 році. Попри свій вік, він досі залишається у строю українських Сухопутних військ. Комплекс призначений для боротьби з низьколетючими повітряними цілями, зокрема безпілотниками. Стандартна «Стріла-10М3» має чотири ракети на пусковій установці та ще чотири — у резерві, а заявлена дальність ураження становить до 5 км.
Водночас українська ППО першого ешелону поступово отримує і значно сучасніші системи. Наприклад, у 3-му армійському корпусі показали британський комплекс ближньої дії RapidRanger, який уже інтегрований у систему протиповітряної оборони корпусу.
Розрахунок 1030-го зенітного ракетно-артилерійського полку «Аквіла» готує RapidRanger до бойового чергування. Комплекс використовує, зокрема, ракети StarStreak, має оптико-електронну систему з тепловізором та денним каналом і може працювати як у мережі ППО, так і автономно. Заявлений час реакції системи — менш як п’ять секунд, а дальність ураження перевищує 7 км.
Стара «Стріла» чи новий RapidRanger — у першому ешелоні важливий не вік комплексу, а те, чи встигне він першим побачити й знищити ціль.
«Їжак» на гусеницях: 58-ма бригада показала БМП із унікальним залізним панциром від ворожих дронів
