Ще вчора вони телефонували людям, представлялися працівниками банків і спецслужб, лякали кримінальними справами та змушували переказувати заощадження на «безпечні» рахунки. А вже на початку серпня телефони в багатьох таких офісах замовкли. Як пише Українська правда, шахрайські кол-центри, які в Україні давно охрестили «офісами», раптово пішли на своєрідні «канікули». Причому, за словами одного з керівників такого бізнесу, закрилися не лише ті, куди вже прийшли силовики. Після перших масових обшуків інші просто зрозуміли: перечекати потрібно всім.

У першій половині серпня Національна поліція разом із СБУ провели 411 обшуків та припинили діяльність 94 шахрайських «офісів». 26 фігурантам повідомили про підозру. Їхні схеми працювали як проти українців, так і проти громадян країн Європейського Союзу.

Але ці цифри — лише верхівка значно більшої системи.

Співрозмовники «Української правди» в одній з українських спецслужб стверджують, що на початок серпня 2026 року в Україні працювало щонайменше 2000 таких «офісів». У кожному з них, за словами колишнього керівника одного з кол-центрів Степана, могло бути до 200 працівників.

Тобто йдеться про цілу паралельну індустрію, яка роками жила поруч із легальним ринком праці.

І тепер вона опинилася під ударом.

Про те, наскільки швидко «офіси» відреагували на дії правоохоронців, розповів Степан. З «Українською правдою» він спілкувався анонімно.

За його словами, після 1 серпня шахрайські кол-центри почали масово закриватися. Причому чекати обшуку ніхто не хотів.

«Було розуміння, що треба зачинятись, через те що обшуки масово проходили в інших шахрайських кол-центрах і це всі одразу розуміли», — каже він.

У Нацполіції повідомили «Українській правді», що станом на кінець серпня слідчі провели вже понад 500 обшуків та повідомили про підозру 28 особам. Водночас правоохоронці не назвали кількість кол-центрів, роботу яких вдалося припинити.

Так чи інакше, для самої індустрії серпень став переломним.

Щоб зрозуміти, чому кілька десятків обшуків змусили нервувати цілу систему, варто подивитися, як вона взагалі була побудована.

Це давно вже не просто кілька людей із телефонами

Індустрія телефонного шахрайства в Україні почала формуватися ще у 2014–2016 роках. Тоді її організатори поступово переймали технології легального банківського сектору.

Після початку повномасштабного вторгнення мережа таких «офісів» почала стрімко розростатися. З невеликих груп телефонних шахраїв вона перетворилася на потужний тіньовий бізнес.

Масштаб цієї індустрії вражає: у звіті Глобальної ініціативи проти транснаціональної організованої злочинності, опублікованому у квітні 2026 року, йдеться про майже 60 тисяч українців, які на той момент працювали в «офісах».

Це вже не схема, де один шахрай сидить із телефоном і намагається виманити гроші.

У великих структурах існувала власна внутрішня «корпоративна система»: оператори, керівники, технічні спеціалісти, HR, бухгалтери, фінансисти, маркетологи, служби безпеки.

А над усім цим — людина, яку називали «пультом».

Саме директор «офісу» визначав, куди телефонуватимуть працівники, які сценарії використовуватимуть та кому передаватимуть жертву після першої розмови.

Як виглядала шахрайська «кар’єра»

Найпершою ланкою були холодники.

Вони телефонували незнайомим людям за готовими скриптами. Найчастіше представлялися правоохоронцями або співробітниками банку.

Їхня робота була відносно простою за формулою: знайти людину, яку можна налякати, створити відчуття небезпеки та не дати їй покласти слухавку.

Далі в розмову вступав клоузер.

Це вже був «важкий» гравець. Якщо холодник мав зачепити жертву, то завдання клоузера полягало в тому, щоб довести її до переказу грошей.

Окремо працювали техніки. Вони відповідали за те, щоб уся ця система взагалі могла функціонувати: налаштовували IP-телефонію, програмне забезпечення для підміни номерів, стежили за балансами та технічним забезпеченням.

Адвокат і колишній співробітник кіберполіції Андрій Галич розповідає, що у великих «офісах» були навіть HR-відділи, фінансисти, бухгалтери, маркетингові служби, власна безпека та арбітражники трафіку.

Останні генерували посилання та рекламу в інтернеті для залучення «клієнтів».

Фактично це була повноцінна організація, тільки її бізнес-модель будувалася на обмані.

Дзвінок, який мав закінчитися кредитом

Степан описує один із типових сценаріїв роботи.

Телефон першій жертві робив холодник. Він міг представитися співробітником ФСБ або служби безпеки банку.

Людині повідомляли, що нібито відкрито кримінальну справу, де вона проходить як потерпіла. Або ж переконували, що прямо зараз невідомі намагаються оформити на неї величезний кредит — наприклад, на 500 тисяч рублів.

Якщо людина не клала слухавку й погоджувалася «вирішувати проблему», її переключали на клоузера.

Той уже міг представитися старшим слідчим або співробітником Центрального банку.

Розмова ставала жорсткішою.

Жертві пояснювали: щоб врятувати власні гроші від злочинців, потрібно самостійно зняти заощадження або навіть оформити справжній кредит на таку саму суму.

Після цього кошти треба було переказати на «спеціальні» реквізити.

А щоб людина не сумнівалася, їй обіцяли повернення грошей після затримання шахраїв.

Іноді до цього додавали ще одну деталь — грамоту від ФСБ «за допомогу Батьківщині».

Гроші тим часом ішли дропам — власникам підставних банківських рахунків.

За словами Степана, далі їх швидко переводили в криптовалюту, а потім повертали в Україну та конвертували в готівку.

«Щойно гроші надходять власникам підставних банківських рахунків, вони миттєво конвертуються в криптовалюту. Це розриває ланцюжок транзакцій і робить їхнє відстеження правоохоронцями практично неможливим. Після цього криптовалюта переводиться в Україну, де її обмінюють на готівку для виплати зарплат працівникам і прибутку організаторам схеми», – пояснює працівник «офісу».

Чому туди йшла молодь

У «офісах» працювали переважно молоді люди.

Степан каже, що основний кістяк становили працівники від 18 до 25 років. Часто це були люди, які лише шукали першу або другу роботу й не мали чіткого уявлення, чим хочуть займатися далі.

Через постійну потребу в нових кадрах брали навіть 16-річних.

Поруч із ними працювали старші й досвідченіші шахраї — приблизно 30–40 років. Вони переходили з одного «офісу» до іншого та вже перетворили шахрайство на професію.

Причина була очевидною: гроші.

За словами Галича, працівник такого кол-центру міг отримувати від 50 до 130 тисяч гривень на місяць.

Для молодої людини без досвіду роботи це виглядало особливо привабливо.

Степан говорить, що частина молоді взагалі переставала сприймати звичайну роботу як гідну альтернативу.

«Вони переконані, що краще займатися телефонним шахрайством, аніж ловити на собі глузливі погляди знайомих за касою. Для них це своєрідна мініблатна романтика», – пояснює він.

Оператор першої лінії, за його словами, міг починати зі ставки у 600 доларів. Разом із бонусами дохід становив щонайменше 1000 доларів.

Успішні працівники отримували 2–3 тисячі доларів на місяць, а оператори вищої ланки — до 10 тисяч.

Але разом із великими зарплатами приходила й інша проблема: звикання до легких грошей.

Зарплата у тисячі доларів і порожній гаманець

Здавалося б, люди, які заробляють по кілька тисяч доларів на місяць, мали б швидко накопичувати капітал.

Степан стверджує, що відбувалося часто навпаки.

За його словами, дев’ять із десяти працівників витрачали зароблене буквально за кілька днів.

Новий айфон для себе, ще один для дівчини, автомобіль у кредит, дорога оренда — гроші зникали так само швидко, як приходили.

І саме тут «серпневі канікули» виявили справжню слабкість цієї системи.

«Коли ж в офісі настали вимушені «канікули» чи вимушені простої, вчорашні багатії залишаються без копійки і не мають чим заплатити за оренду житла. Лише одиниці відкладають гроші, інвестують чи купують нерухомість», – підкреслює Степан.

Адвокат Андрій Галич також говорить про те, що частина працівників звикає до високого доходу настільки, що потім не хоче повертатися до легального ринку праці.

Він згадує випадок із дівчиною без досвіду, яка шукала роботу в адвокатському об’єднанні.

«Нещодавно ми шукали помічницю в адвокатське об’єднання. До нас прийшла дівчина без жодного досвіду і каже, що їй в «офісі» платили мінімальну ставку в 2000 доларів просто тому, що вона «подавала чай та каву». Ми могли їй запропонувати хіба 20–25 тисяч гривень на місяць», – додає адвокат.

Чому покарання не завжди лякає

Попри міжнародний масштаб схем, серед працівників «офісів» довгий час існувало відчуття, що серйозного покарання можна уникнути.

Галич пояснює, що українська система правосуддя в таких справах часто не дає результату, співмірного з масштабом злочинів.

За його словами, у США за подібні злочини можуть призначати десятки років ув’язнення, тоді як в Україні організатори та виконавці іноді отримують умовні строки або штрафи.

Ще складніше розслідувати злочини, якщо жертвами були росіяни.

Українським слідчим важко офіційно зафіксувати заяви потерпілих та розмір збитків через відсутність правової співпраці з країною-агресором.

Коли ж жертвами стають громадяни ЄС чи США, ситуація змінюється.

До таких справ можуть долучатися міжнародні спільні слідчі групи — JIT.

У такому випадку, за словами Галича, ризик екстрадиції та тривалого ув’язнення за кордоном для організаторів значно вищий.

Топові учасники «офісної» ієрархії можуть отримати підозри за створення організованого злочинного угруповання.

«Якщо слідство доведе наявність чіткої ієрархії з відділами кадрів, службами безпеки та IT-підтримкою, лідерам таких угруповань загрожує від 7 до 15 років за ґратами з повною конфіскацією майна. В “букет” статей неминуче вийде підозра в легалізації та відмиванні брудних коштів, адже мільйонні прибутки, прогнані через криптобіржі чи підставні фірми, залишають гучний цифровий слід», – розповідає адвокат.

Рядові працівники також можуть опинитися під слідством. За словами Галича, частина з них у разі співпраці зі слідством визнає провину, дає показання проти організаторів і може отримати умовне покарання, іспитовий строк або штраф.

Тепер за «офіс» можуть сісти навіть оператори

Паралельно з масштабними обшуками з’явився ще один фактор ризику для працівників кол-центрів.

Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, який передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років навіть для рядових працівників шахрайських кол-центрів.

Умова — людина повинна усвідомлювати незаконний характер своєї діяльності.

Тобто аргумент «я просто сидів на телефоні й виконував свою роботу» потенційно перестає бути достатнім виправданням.

І майже в цей же час НАБУ та САП проводять операцію «Карфаген».

За версією слідства, до злочинної організації могли бути причетні працівники Офісу генерального прокурора. Слідство стверджує, що вони не просто знали про існування шахрайських кол-центрів, а системно отримували гроші за невтручання в діяльність «своїх» офісів.

Фактично йдеться про можливе силове прикриття нелегального бізнесу.

Чи залишаться колишні «офісники» без роботи

Після того як «офіси» пішли на вимушені «канікули», перед десятками тисяч людей постало просте питання: а що тепер робити?

Генеральна директорка Міжнародного кадрового порталу hh.ua Марина Маковій вважає, що для багатьох цей досвід не обов’язково стане довічним тавром.

За її словами, це переважно молоді чоловіки з хорошими комунікаційними навичками, гнучким мисленням і здатністю швидко реагувати на нестандартні ситуації.

Проблема в іншому — зарплатних очікуваннях.

Людина, яка звикла отримувати тисячі доларів, навряд чи легко погодиться на зарплату у кілька разів меншу.

Крім того, досвід роботи в «офісі» може стати проблемою під час перевірок службами безпеки великих компаній.

У малому та середньому бізнесі шансів більше. Там отримані навички можуть бути використані на легальних посадах — від менеджера з продажів до оператора чату чи інформаційного консультанта.

Якщо людина попрацювала в «офісі» лише на початку кар’єри, а потім перейшла в легальний бізнес, HR, рекрутинг чи продажі, з часом цей епізод може втратити значну частину негативного впливу.

Степан дивиться на це інакше.

«Звикнувши до легких прибутків, мало хто потім погоджується на легальну роботу з утричі меншою зарплатою. Психологічно важко стати звичайним оператором банку за скромну ставку після того, як ти заробляв тисячі доларів. Хоча окремим особам усе ж вдається соціалізуватися: вони переходять у легальні продажі, сферу HR або відкривають власний дрібний бізнес. Інші можуть піти працювати автомийником на якомусь СТО, кур’єром в “Глово” чи касиром в АТБ», – резюмує він.

Чому люди продовжують виправдовувати «офіси»

Психоаналітик Юрій Прохасько вважає, що психологія працівників цієї сфери складніша, ніж просте бажання «легких грошей».

На його думку, значна частина таких людей — звичайні невротики, які змушені постійно пояснювати самим собі, чому вони роблять те, що роблять.

«На відміну від холодних психопатів чи мстивих соціопатів, вони не отримують жодної природної насолоди від обману. Їхня головна щоденна психологічна праця полягає не в тому, щоб майстерно обібрати жертву, а в тому, щоб домовитися із власним сумлінням. Для цього вони вибудовують складні, багаторівневі лабіринти самовиправдань, у яких ховаються від жахливої реальності того, ким вони стали насправді», – ділиться своїми спостереженнями він.

Одне з таких виправдань — переконання, що сам світ несправедливий.

Людина може говорити собі, що часи важкі, що вона молода й має право добре жити, а чесним шляхом цього нібито неможливо досягти.

Ще одна версія — «патріотичний кримінал».

Якщо шахраї телефонують росіянам, вони можуть переконувати себе, що фактично ведуть економічну боротьбу з ворогом.

Але Прохасько вважає, що ця мотивація швидко поступається місцем іншій — звичці до великих грошей.

«Працівник скам-офісу швидко звикає до тіньових надприбутків, отримуючи, наприклад, 2000 доларів на місяць замість стандартних 20 000 гривень на легальній посаді. Звикання до швидких грошей діє як наркотик і робить повернення до чесної праці психологічно неможливим.

Вони будуть й далі шукати легких грошей і у підсумку прийдуть працювати до тих, хто вже ошукує громадян України», – підсумовує Юрій Прохасько.

Коли злочинний бізнес стає частиною економіки

Економіст Гліб Вишлінський звертає увагу ще на одну суперечність.

Шахрайські «офіси» справді створюють високооплачувані робочі місця. Їхні працівники орендують квартири, купують дорогий одяг, техніку та продукти.

Саме цим у соціальних мережах вони іноді й виправдовують власну діяльність: мовляв, витрачаючи гроші, вони все одно підтримують українську економіку.

Але є принципова різниця.

Податків із такого бізнесу немає.

«Це так само, як виправдовувати торговців наркотиками. Вони теж стимулюють приватне споживання і якщо його повністю прибрати, то короткостроково наслідки будуть негативними для економіки», – робить порівняння економіст.

За його словами, подібні індустрії особливо добре розвиваються там, де слабкі державні інституції, низький рівень верховенства права та поширена корупція.

Галич згадує Нігерію, Індію та М’янму як країни, які в різні періоди ставали центрами подібного бізнесу.

Але М’янма демонструє вже крайню форму.

Після військового перевороту там виникли великі центри шахрайства, де людей не просто наймають, а в окремих випадках викрадають і змушують працювати.

Один із найвідоміших таких центрів — Шве-Кокко. Це ціле місто, яке перетворилося на масштабний осередок кібершахрайства та торгівлі людьми.

Працівників утримують у закритих комплексах. Ті, хто намагається втекти, можуть зіткнутися з побиттям і катуваннями.

Рятувальні організації заявляють, що тисячі людей досі можуть перебувати там у рабстві. Журналісти ВВС також отримували електронні листи від людей, які просили про допомогу.

За словами Галича, в Україні робота в «офісах» теж могла в окремих випадках перетворюватися на примусову, коли працівників били або погрожували їм через спроби піти.

«Офіси» стали проблемою вже не лише для України

Українська історія з шахрайськими кол-центрами давно перестала бути виключно внутрішньою проблемою.

Спочатку основною мішенню для багатьох «офісів» були громадяни Росії. Потім значна частина схем перемістилася на західні ринки.

Тепер жертвами стають громадяни країн ЄС та США.

А разом із цим зростає й міжнародний тиск.

Україна опинилася в ситуації, коли нелегальна індустрія, що роками годувала десятки тисяч людей, одночасно створює репутаційні ризики для держави.

І тут виникає головний парадокс.

Для одних «офіс» був просто добре оплачуваною роботою. Для інших — великим злочинним бізнесом. Для третіх — джерелом корупційних доходів і можливістю отримати захист від правоохоронців.

Але серпневі обшуки показали: система, яка здавалася майже невразливою, теж може за кілька днів зупинитися.

Після 1 серпня, за словами Степана, «закрилися 100%» шахрайських кол-центрів, які він знав.

Тепер питання лише в тому, чи справді це кінець української «офісної» індустрії — чи лише її вимушена пауза.

Адже коли десятки тисяч людей звикають до швидких грошей, а злочинний бізнес приносить мільйонні прибутки, одного рейду може бути замало, щоб остаточно поставити в цій історії крапку.

Проблема вже вийшла за межі кримінального ринку. Українські «офіси» стали міжнародною проблемою — і тепер європейські лідери змушені безпосередньо звертатися до української влади з вимогою припинити їхню діяльність.

Нагадаємо, 5 вересня Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) провели успішну спільну операцію під кодовою назвою «Карфаген», викривши злочинну організацію всередині Офісу Генерального прокурора.

Утворення злочинного угруповання припадає на середину 2025 року. Організатором виявився один із керівників структурних підрозділів Офісу Генпрокурора (за матеріалами слідства — заступник начальника департаменту ОГП, у матеріалах оперативних аудіозаписів фігурує під псевдонімом «Канцлер»). До протиправної діяльності посадовець залучив як чинних працівників органів прокуратури, так і близьких довірених осіб.

Пізніше в Офісі Генерального прокурора заявили, що щодо співробітника, якого перевіряють на причетність до схеми з кол-центрами, розпочато службове розслідування та вирішується питання про його звільнення. У відомстві підкреслили, що статус прокурора не є покриттям для злочинів.

Водночас в ОГП категорично заперечують причетність вищого керівництва та заявили про низку процесуальних порушень під час обшуків у Генерального прокурора та його першої заступниці Марії Вдовиченко:

«Київщина 24/7» також повідомляла, що в Україні в межах масштабної спецоперації СБУ та Національної поліції припинили діяльність 94 шахрайських кол-центрів. Правоохоронці провели 411 обшуків та ліквідували 1794 робочі місця операторів. Слідчі дії відбувалися на Київщині, Дніпропетровщині, Одещині, Львівщині, Вінниччині, Закарпатті, Запоріжжі, Івано-Франківщині та в інших регіонах. Під час обшуків вилучили понад 3336 одиниць комп’ютерної техніки, 1346 мобільних телефонів, 5238 SIM-карток, 20 криптогаманців та 90 банківських карток.

Читайте також: Майже 300 тисяч пенсії у 42 роки: як фігурант справи про «кришування» кол-центрів Кропива домігся виплат

Фото: ілюстративне

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.