Тож зібралась я й поїхала до Данії, там мій чоловік на заробітках був. Він знайшов для нас житло. І все наче гарно було, та не дома. Дуже я

сумувала.

Коли моїй Лесі виповнилось три роки я влаштувала її в тамтешній дитячий садок. Дуже мене здивувала система освіти Скандинавії. Діти постійно на вулиці, хоча там справді холодно, їм

все дозволяють. Я через день забирала доньку

повністю в болоті. Навчанню вони багато уваги не приділяють, здебільшого малюють, вчать математику в ігровій формі. Часто розповідають різні цікавинки про природні явища, біологічні процеси. Насправді це доволі класно. А ще на кожні пʼять дітей є вихователь, та й групи не великі.

Та пів року тому я вирішила повернутися додому. Річ у тім, що в мене остаточно зіпсувались стосунки з чоловіком. Він постійно зраджував і десь вештався з колегами. Я не

витримала. Та й там не почувалась щасливою.

Донька теж страшенно до бабусі хотіла. Я приїхала, знайшла роботу і віддала доньку в

садок. Та вже в перший день вихователька покликала мене на розмову:

— Це підготовча група, а ваша дитина зовсім нічого не знає!

Запрошуємо!

25.09 – 22.10.24

• Ну, нічого, ще є час!
• І взагалі, вона не слухає, робить, що хоче. Так не можна, дисципліна має бути. Ведіть її до

психолога!

Я так засмутилась. Подумала. може й справді, щось не так. В розпачі розповіла про все подрузі.

А вона почала сміятися.

— Ти просто до наших садків не звикла. Це ж вʼязниці. У мене проблеми були страшні, бо син в

три роки в памперсах ходив!

– Серйозно, в Данії й в чотири часом ходять.

Ніхто й слова не скаже!

Вирішила не звертати уваги. Та минуло ще кілька тижнів і в садочку зробили батьківські збори. Тоді в присутності усіх вихователька почала ганьбити

мою Лесю.

– Я ще не бачила такого виховання. Це жахи!

Ваша донька дика, а їй в школу йти через рік. Я їй кажу пиши букви, а вона малює! Іншим дітям заважає. На вулиці не грається нормально, а літає повсюди.

Я стояла, наче брудом полита. Не знала, що

казати і як виправдовуватись. Того ж дня забрала доньку з садочка. Та не знаю, як далі бути. Все ж відвідання підготовчої групи садочка – обовʼязкове в Україні. Порадьте мені, що

робити? Невже це нормально?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

почуттям: V,0,0

ЧИ

. Ваша реакція має

значення!