Командир дивізіону 40-ї артбригади Богдан на позивний «Скутер» долучився до Збройних Сил без військового досвіду і пройшов шлях від солдата до підполковника.

До мобілізації він працював залізничником.

Під час Харківського контрнаступу його дивізіон за кілька днів пройшов від Балаклії до Куп’янська та бив по росіянах затрофеєними у них же гарматами та снарядами.

А 2023 року, після навчання в Польщі, артилеристи перейшли з причіпної гармати «Мста-Б» на польські САУ Krab.

Про участь у війні за часів АТО й ООС, відбиття російського наступу на Харківщині після початку широкомасштабного вторгнення, Слобожанську наступальну операцію осені 2022 року та опанування іноземних артилерійських установок Богдан «Скутер» розповів АрміяInform.

«У 2015 році вирішив вступити до лав»

До війська львів’янин Богдан прийшов без жодного військового досвіду, однак з ґрунтовною освітою та досвідом роботи на залізниці. Це швидко далося взнаки — крок за кроком знання й уміння дозволили солдату опанувати фах артилериста й отримати первинне офіцерське звання.

— У цивільному житті я був залізничником і з армією нічого спільного не мав, навіть не був на строковій службі. Але у 2015 році вирішив вступити до лав, мобілізувався й потрапив у 40-ву бригаду. Тоді просто прийшов у військкомат, сказав, що хочу мобілізуватися. Мені дали припис, мобілізували — і все.

За розподілом потрапив у Немирів, до навчального центру, вчитися на топогеодезиста. За розподілом випадково потрапив до 40-ї окремої артилерійської бригади і з того часу незмінно тут.

Починав, звісно, солдатом і пройшов усі посади по черзі. Спершу був топогеодезистом, потім навідником гармати 2А65 «Мста-Б», командиром гармати. У 2017 році три місяці навчався у Львівській академії, отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта і став командиром взводу 10-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону 40-ї артилерійської бригади, згодом призначили командиром 11-ї артилерійської батареї.

Нічого складного не було, бо в мене професія залізничника, що пов’язана з математикою, з обрахунками. Так само в артилерії — все теж пов’язано з математикою та обрахунками. Тож довелось просто зрозуміти систему армії, як тут усе побудовано, зрозуміти принципи командування — і все. Потрібні були організаторські здібності, тому цивільні знання і досвід керівництва дуже стали в пригоді, — розповідає Богдан.

Першою артилерійською системою, яку освоїв як артилерист, стала 152-мм причіпна гармата 2А65 «Мста-Б». На ній він навчався і розпочав виконувати бойові завдання. На озброєнні підрозділу ці гармати залишалися ще кілька років — до переходу у 2023 році на польські САУ Krab.

«Кожен знав, що йому робити»

Досвід АТО та ООС став для Богдана точкою відліку, з якою він тепер може порівнювати сучасну бойову роботу артилерії. Відтоді, за його словами, змінилися не лише техніка та розвідка, а й саме розуміння того, як довго гармата може залишатися на позиції та наскільки швидко розрахунок повинен реагувати на ворожий вогонь.

— До широкомасштабної війни артилерія працювала так: просто виїжджала, займала бойові порядки серед поля. Ставали цілою батареєю — чотири гармати, орієнтувалися в основному напрямку й працювали, можна сказати, без коригування.

Коригування, якщо й було, то мінімальне за допомогою радянських засобів розвідки на спостережному пункті. В Переважно просто працювали по не спостережних цілях.

Запам’яталася така історія: якось працювали по противнику і розмістилися серед поля. Але як тільки почали працювати, дали ціль, то майже відразу ж полетіла «отвєтка».

Особовий склад навіть без команди розумів, які його дії. Кожен знав, що йому робити: згорнулися, швидко покинули вогневу позицію. Нас продовжували накривати вогнем. Одну з гармат пошкодили, ми так і затягнули її без колеса в безпечне місце. Вийшли тоді без втрат, тільки трохи перелякані, на адреналіні. Це був перший такий масований обстріл, — пригадує військовий бойові дії перших етапів війни.

До лютого 2022 року Богдан уже перейшов від командування вогневими підрозділами до штабної роботи. Широкомасштабне вторгнення застало дивізіон під Люботином — на той час «Скутер» був начальником штабу та виконував обов’язки командира дивізіону.

«Тоді зрозуміли, що це справді велика війна»

Прибути до району розосередження напередодні 24 лютого 2022 року встиг не весь особовий склад, тому з тих військовослужбовців, які вже були на місці, сформували три зведені розрахунки. Близько п’ятої ранку підрозділ 40-ї артилерійської бригади, який перебував тоді у підпорядкуванні 93-ї бригади, отримав першу ціль.

— У перший день ще навіть до кінця не вірилося, що це можливо. Усі трохи не вірили. Але вже як почали літати ворожі літаки, почалися нальоти з повітря, тоді зрозуміли, що це вже не жарт, що це справді велика війна.

Працювати доводилося найбільше по техніці, бо росіяни йшли колонами. По особовому складу — менше. На той час дронів — «очей в небі» не було. Начарт 93-ї бригади давав цілі напряму мені, я ж здійснював розподіл їх на батареї.

З того часу поступово почалися зміни, бо під час таких інтенсивних бойових дій, як зараз, артилерія почала більше розвиватися. Маскування удосконалювалося, вже не ставали просто в полях, ставали в посадках, вирізали просіки.

Почала розвиватися розвідка — БПЛА, «крила», «мавіки». Вони більше працювали з коригуванням. Стало краще видно результати своєї роботи. Відеоспостереження та фіксація результатів надихали особовий склад, надихали тих, хто командує, тих, хто коригує. Була командна робота.

Завдяки безпілотникам уже краще було видно, по чому ми працюємо, швидше коригувався вогонь. Коли приїхали в підпорядкування своєї бригади, стали під Барвінковим. Тут працювали в район Великої Комишувахи, Малої Комишувахи, Топольського, Довгенького. Там уже здійснювалась аеророзвідка і ми бачили, по чому працюємо.

У цей період на нашому рахунку було багато знищених танків ворога, колісної техніки. Усі моменти знищення ворожої техніки зафіксовані на відео. Подібні відео постійно скидали особовому складу на позиції, і це дуже підбадьорювало бійців, вони більше вірили в себе, це давало значно більше мотивації.

Було зафіксовано прямі попадання в САУ, танки, КАМАЗи з ворожим особовим складом — особовий склад просто валявся біля машин — і броньовану техніку, — пригадує артилерист перші тижні широкомасштабного вторгнення.

Під час оборонних боїв навесні й улітку 2022 року артилерійський підрозділ міг працювати з обраного району, зосереджуючи вогонь на колонах, які намагалися просуватися вглиб Харківщини. Восени ж 2022 року ситуація змінилася — українські війська перейшли у стрімкий контрнаступ.

«Ми працювали по росіянах їхніми ж снарядами»

Під час Слобожанської наступальної операції артилеристам довелося підтримувати надзвичайно швидкий темп просування, встигаючи за силами, які наступали. Тоді звичний цикл розвідки та підготовки позицій скоротився до мінімуму. Від командирів батарей вимагалося вже під час руху знаходити нові місця для гармат, налагоджувати управління вогнем і забезпечувати підвезення боєприпасів.

— Нам довелося брати в цьому наступі дуже активну участь. Нас саме перекинули на Балаклійський напрямок. Ворог почав відступати, не знав, що йому робити. Артилерія працювала максимум пів доби з однієї позиції, а потім доводилося швидко переміщатися вперед і вперед, щоб максимально знищувати ворога, що відступав.

Був цікавий момент, коли за танком просто ганялися. Ми кидаємо снаряд туди, де він стояв, а він уже від’їхав. І так далі, крок за кроком… Так ми його зрештою все одно зловили й уразили. Він зупинився, бо, мабуть, соляра в нього закінчилася, просто став. І тоді було пряме влучання в російський танк.

Робота командира батареї була феноменально швидкою, і в такі моменти дуже яскраво було видно його якості. Йому говорили, що треба переміститися в такий-то квадрат, і він без рекогносцирування, з гарматами, з усіма бійцями одразу вже їде туди.

Тоді офіцерів вистачало, як мінімум двоє було в батареї. Один залишався вести вогонь, а другий уже їхав уперед шукати вогневі позиції. Позиції потрібні були максимум на добу, тому що наші йшли вперед і вперед. Ми тоді за кілька днів пройшли від Балаклії до Куп’янська.

Саме на той час боєприпасів вистачало. Плюс дуже багато боєприпасів було трофейних. Ми йшли вперед, захоплювали трофеї, і навіть не потрібно було організовувати підвезення зі складів. Трофейних боєприпасів було просто дуже багато, і ми працювали по росіянах їхніми ж снарядами.

Також і ворожі гармати захоплювали. Ми затрофеїли орієнтовно п’ять ворожих гармат 2А65. Ворог просто все покидав на своїх позиціях. Деякі гармати були пошкоджені, а деякі практично «нульові», тільки зняті з консервації. І ми навіть працювали їхніми ж гарматами проти них самих.

Були моменти, коли навіть особовий склад більше хотів працювати з трофейних: «Дайте мені трофейну, ми її зробимо. Ми самі все зробимо». Так під час наступу на Харківщині працювали їхніми ж затрофеєними снарядам і гарматами, — пригадує «Скутер» участь артилеристів у Слобожанській наступальній операції.

«Дайте відео, покажіть по чому ми працювали, які результати»

Після наступу на Харківщині підрозділ продовжував працювати на «Мста-Б», а згодом, вже у 2023 році, артилеристи переозброїлися на польські САУ Krab.

Перехід від причіпної 152-мм гармати до гусеничної самохідної артилерійської установки 155 мм вимагав опанувати не лише іншу бойову роботу, а й незнайомі особливості ремонту та обслуговування.

Водночас нова система вже працювала в умовах, коли повітряна розвідка, коригування та відеофіксація результатів стали обов’язковою частиною бойової роботи артилерії.

— Ми, так би мовити, кардинально все змінили: воювали з причіпною гарматою, а тут — самохідна, на гусеницях. Спочатку було страшно, важко, незрозуміло щодо ремонту, обслуговування, але особовий склад швидко вчився, люди згуртувалися. По суті, нічого складного немає, і гармата дуже хороша.

Усі снаряди 155-го калібру натовської системи йому підходять, усі заряди. Будь-якими можна працювати. Далекобійність значна. Плюс справа не так у калібрі, як у тому, що це самохідка. Є маневреність, трохи захищеності від уламків. Мінімальна захищеність, але все ж вона є, уже не стоїш відкрито на місцевості.

Плюс високоточні снаряди — ми працювали «Екскалібурами». «Краби» працювали по всьому: по колонах, зупиняли ворожі штурми на місці. І дистанційне мінування місцевості вони можуть робити — протипіхотними та протитанковими мінами. Працювали також і на Лиманському напрямку.

І «бехи» зупиняли, танки, «Гради» знищували. Багато чого спалили — паливозаправники, місця скупчення особового складу, місця зберігання снарядів, пального і так далі. Є дуже багато феєричних моментів. Словами навіть не можна передати. Тому тільки позитивні враження від цієї системи.

Добре, що зараз технології пішли вперед, і можна показати особовому складу їхні результати. Мене після кожної стрільби просять: «Дайте відео, покажіть по чому ми працювали, як ми працювали, які результати», — усміхається підполковник Богдан «Скутер».

Продовжуючи працювати на «Крабах», він упевнений як у надійності польської артилерійської системи, так і — ще більше — у бійцях артилерійських розрахунків, яких сприймає не лише як підлеглих, а насамперед як побратимів.

Фото автора та з особистого архіву героя