Водій Андрій на позивний «Святий» має близько 30 секунд на точці висадки. Його робота — довезти бійців, скинути їх і зникнути раніше, ніж машину знайде дрон.

Історію військовослужбовця розповіли у 77-й окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ.

Андрію 35 років, він родом із села Перемога на Сумщині. До війни будував будинки, а у вільний час ремонтував автомобілі. Тепер технічний досвід потрібен йому щодня — за кермом Mitsubishi L-200, яку він називає «Ластівкою».

На точці висадки затримуватися не можна. Часто це фактично відкрита місцевість, де машину хіба трохи прикривають кущі. Тому кожен виїзд Андрій рахує буквально по секундах.

«Тридцять секунд. Саме стільки часу є, щоб зупинити машину, висадити людей і зникнути».

Одного разу ці секунди перетворилися на пошук дороги там, де її майже не залишилося.

Групу потрібно було терміново забрати з позицій, але росіяни КАБами розбили переправу через річку. Здавалося, машина там уже не пройде, а піхоті доведеться виходити пішки відкритою місцевістю.

Андрій усе ж спробував.

«Моя L-200 впоралась, і хлопцям не довелося йти по „відкритці“. Виявилось, що між вирвами від КАБів в одному місці дивом лишилася ділянка якраз по ширині наших коліс».

Тепер у кожному такому виїзді є не лише розбита дорога.

Найбільша загроза — дрони. Маршрути намагаються проходити на межі світла й темряви: вранці або ввечері, коли нічна оптика вже втрачає ефективність, а денна ще не працює на повну.

У машині завжди працює детектор «Чуйка». Андрій каже прямо: без нього екіпаж навряд чи щоразу повертався б живим.

Одного разу «Чуйка» попередила про дрон уже під час руху. Військові вискочили з машини, але російський оператор вирішив бити не по пікапу — повів FPV саме на Андрія.

Дрон схибив і вибухнув поруч.

Після таких випадків екіпаж додав собі ще один рівень захисту: у кузові L-200 тепер їдуть двоє бійців із дробовиками. У бригаді жартують, що це персональне «ППО» машини.

Сам Андрій часто першим помічає загрозу й кричить хлопцям, куди дивитися. На війну він пішов добровольцем ще у 2022 році. Спочатку служив зенітником, причому його розрахунок часто працював не по повітряних цілях, а прямою наводкою по ворогу на землі.

«Щирий. Щирий українець»: 23-річний Давид із Кривого Рогу пішов у дронарі за контрактом «18–24»

Згодом через конфлікт із тодішнім командуванням Андрій пішов у СЗЧ. У 2026 році він добровільно повернувся до війська й приєднався до 77-ї бригади.

«Командири наразі у мене дуже фахові й людяні. І, що важливо, ніхто не дивиться з підозрою через те, що я після СЗЧ».

Але є ще одна річ, без якої «Святий» не виїжджає. У лівій кишені штанів він носить маленький іграшковий кораблик. Його ще у 2022 році подарував син з одним проханням: «Обов’язково повертайся».

Андрій каже, що постійно відчуває кораблик крізь тканину. І щоразу це нагадує, заради чого потрібно встигнути у свої 30 секунд — довезти інших і самому повернутися назад.