Російська пропаганда вкотре намагається переконати українців у нібито неминучій «мобілізації жінок».

Цього разу для створення потрібної картинки ворог використовує не лише маніпулятивні тексти, а й штучний інтелект.

У соцмережах почали поширювати зображення, які видають за фотографії з українських міст та медичних закладів. На одному з них нібито зафіксований плакат у жіночій консультації. На ньому зображена військовослужбовиця ЗСУ, а поруч розміщена фраза: «Материнство — не єдиний шлях самореалізації жінки».

В іншому випадку пропагандисти пішли ще далі. Користувачам показували нібито білборди на вулицях Луцька із закликами до домогосподарок ставати операторками безпілотників. Сам сюжет доповнювали глузливими твердженнями про те, що в Україні керування БпЛА нібито прирівнюють до користування праскою або пилососом.

На перший погляд такі зображення можуть виглядати переконливо. Саме на це й розрахована маніпуляція.

Плакати, яких ніхто не встановлював

Обидві історії мають спільну ключову ознаку — зображення не є справжніми фотографіями реальних українських плакатів.

Аналіз зображень за допомогою спеціалізованих сервісів перевірки контенту вказує на їхнє створення із застосуванням штучного інтелекту. Тобто пропагандисти спочатку генерують потрібну картинку, а потім видають її за документальне підтвердження подій, яких насправді не було.

У випадку з Луцьком йдеться про вигадані білборди. Жодних підтверджень їхнього розміщення в місті немає.

Важливим маркером є й походження таких публікацій. Фейкові зображення спочатку поширюються через російські анонімні Telegram-канали, після чого їх підхоплюють інші інформаційні майданчики. Так створюється ілюзія масового поширення «новини» та додаткового підтвердження її достовірності.

Чому саме тема жінок

АрміяInform поспілкувалася з головою громадської організації CAT-UA ( Communication Analysis Team — Ukraine) Артемом Захарченко і він сказав, що росіяни не вперше просувають цю тему.  

— Подібні їхні маніпуляції відслідковуються вже декілька років. Очевидно, що таким чином окупанти намагаються налякати жінок, спонукати їх до виїзду та загалом дестабілізувати українське суспільство, — заявив він. 

За його словами, поки що російській пропаганді не вдавалося надовго створити навколо цього наративу масштабний суспільний ефект. Тема на певний час активізує обговорення, після чого інтерес до неї спадає.

— Це одна з тем, які вони постійно намагаються просувати. Поки що не виходило зробити це настільки потужно, щоб виникла масова паніка чи інший значний когнітивний ефект, — пояснює Артем Захарченко. 

Розрахунок у таких фейках зроблено на емоційну реакцію. Тема материнства, сім’ї, дітей та військової служби є чутливою, тому навіть одна фальшива фотографія може стати основою для масштабної дискусії.

У першому фейку пропагандисти протиставляють материнство та військову службу. В іншому — намагаються висміяти можливість служби жінок у сфері безпілотних систем.

Формати різні, але повідомлення залишається практично незмінним: українське суспільство намагаються переконати, що держава нібито готується примусово відправляти жінок на фронт.

Як працює така схема

Механізм подібних інформаційних вкидів доволі простий.

Спочатку створюється візуальний доказ — фотографія або плакат, якого ніколи не існувало. Потім до нього додається короткий емоційний текст із твердженням, що зображене нібито зафіксували в Україні.

Наступний етап — поширення через анонімні канали та соціальні мережі. Коли одна й та сама картинка з’являється десятки разів, користувач може сприйняти кількість публікацій як підтвердження правдивості.

Однак велика кількість репостів не перетворює фейк на факт.

Особливо небезпечними такі маніпуляції стають у випадку з контентом, створеним штучним інтелектом. Сучасні генеративні інструменти дозволяють створювати зображення, які без додаткової перевірки можуть виглядати як звичайні фотографії з вулиці, лікарні чи громадського простору.

Тому саме зображення більше не може автоматично вважатися доказом того, що подія справді відбулася.

Що насправді із «мобілізацією жінок»

Водночас Артем Захарченко звертає увагу, що ефективність таких інформаційних кампаній значною мірою залежить і від того, як на них реагує українська сторона.

— Без нашої допомоги у них точно не вийде. За час повномасштабної війни ще не було досвіду, коли їм вдавалося запустити потужну дезінформаційну кампанію буквально на рівному місці, — говорить він.

За словами експерта, російська пропаганда намагатиметься використати й інформаційні приводи, пов’язані з новими кампаніями Сил оборони. Тому українські комунікації мають бути максимально чіткими, а кожен меседж — перевіреним.

— Треба десять разів перевіряти кожен меседж кампанії, щоб він не мав шансів бути використаним ворогом. Має бути чітко зрозуміло, що не йдеться про примусову мобілізацію, а участь є виключно добровільною, — наголошує Артем Захарченко.

Жінки можуть добровільно вступати на військову службу та виконувати бойові й небойові завдання у складі Сил оборони України. Сам факт того, що українські жінки служать у війську, не означає існування кампанії з їхнього примусового залучення.

Таким чином, російська пропаганда підміняє реальний процес добровільного залучення громадянок до служби вигаданою історією про нібито підготовку до масової «жіночої мобілізації».

Фейк стає «фотографією»

У цій історії показовим є не лише зміст вигаданих плакатів, а й спосіб їх створення.

Раніше для подібних інформаційних операцій достатньо було сфабрикувати текст або змонтувати фотографію. Тепер пропагандисти можуть за допомогою ШІ створити цілу сцену — від білборда на міській вулиці до плаката в медичному закладі.

Але технологія змінюється, а принцип залишається тим самим: створити неіснуючий «доказ», додати до нього емоційний контекст і поширити його як реальну подію.

Тому до гучних фотографій із соціальних мереж сьогодні варто ставитися так само критично, як і до анонімних повідомлень. Перш ніж робити висновки, варто перевірити походження зображення, знайти першоджерело, подивитися, чи є підтвердження події з незалежних джерел, а за можливості — проаналізувати сам контент спеціалізованими інструментами.

У випадку з «жіночою мобілізацією» таких перевірок виявилося достатньо, щоб побачити головне: плакати існують лише на згенерованих зображеннях, а не на українських вулицях чи в жіночих консультаціях.

І це ще один приклад того, як російська пропаганда пристосовує старі дезінформаційні наративи до нових технологій — створюючи фальшиву реальність, яку користувач спочатку може навіть не запідозрити.