Я все вирощую сама, бо маю дачну ділянку в селі з великим городом. Там і полуниці, і яблука чи груші, огірки та помідори, гарбузи, картопля та багато іншого.

Після одруження я пішла у невістки. Свекруха Ірина Семенівна ніколи не допомагала мені на городі, а навпаки вважала мій підробіток чимось

несериозним:

• Воно й прибутку не приносить, – казала вона.
• Моя невістка торгує овочами на ринку! – сміялась свекруха.

Боляче і неприємно мені було це чути. Та коли

Ірина Семенівна захворіла, я забула всі образи. У

свекрухи були проблеми з серем. Влад дуже

хвилювався за маму і я його підтримала. Ірині Семенівні була потрібна дорога операція. Коли я побачила ті цифри, то вжахнулася. Ми з чоловіком мріяли про покупку автомобіля. Однак тепер довелося все відкласти.

Багато днів я провела в лікарні поруч зі свекрухою. І ночували з Владом почергово біля лікарняного ліжка. Я приносила з дому їжу для Ірини Семенівни. Після операції я надіялась, що моя свекруха зміниться, але дарма. Ніякої допомоги чи хоч розуміння я не дочекалася.

Нещодавно мене знайома попросила про яблука

на продаж. Я зірвала 4 відра, приготувала для неї. А моя свекруха зразу до мене з претензіями:

— У мене хворе серце, мені самій потрібні овочі і фрукти, а ти все продаєш, – казала вона.

Ні, ви не подумайте, у нас на городі ще повно

яблук. А свекруха просто поскупилась. Вона

вважає: краще б ті яблука погнили, ніж комусь продати. Невже вона не розуміє, що і мої невеликі заощадження пішли на її лікування? Та як тільки я їй починаю це пояснювати, свекруха за серце хапається.

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

почуттям: