Власник житла не може просто змінити замки чи винести речі орендаря, якщо той відмовляється залишати помешкання. У разі примусового виселення власнику доведеться пройти судову процедуру. Про це Інформатору розповіла адвокатка та керівниця юридичної компанії «Prima Leader Group» Діна Дрижакова.

За її словами, порядок дострокового припинення оренди залежить від того, чи погоджується орендар добровільно звільнити житло. Якщо сторони домовляються, договір можна припинити без звернення до суду.

«Дострокове припинення договору за згодою сторін можливе у будь-який момент. Якщо орендар погоджується звільнити приміщення, сторони підписують угоду про розірвання договору та акт приймання-передачі майна. Також договір може передбачати односторонню відмову орендодавця або орендаря (наприклад, із письмовим попередженням за 30 днів або 2 місяці, згідно зі ст. 825 ЦК України). Якщо такий пункт є і процедури дотримано, орендар зобов’язаний виселитися», – каже Діна Дрижакова.

Якщо ж мешканець не хоче виїжджати, власнику доведеться звертатися до суду. Закон передбачає кілька підстав для дострокового розірвання договору оренди житла на вимогу орендодавця.

Зокрема, йдеться про систематичну несплату за житло. Якщо договір укладений на строк від одного року, підставою може бути невнесення плати протягом шести і більше місяців. Для короткострокової оренди строком до року – несплата понад два рази поспіль.

Ще однією підставою є руйнування або пошкодження житла орендарем чи іншими особами, за дії яких він відповідає.

Також дострокове розірвання можливе, якщо приміщення використовують не за призначенням. Наприклад, житло можуть використовувати для виробничих або комерційних потреб, облаштувати там офіс чи передати в суборенду без згоди власника.

Підставою для розірвання договору може стати й систематичне порушення прав сусідів та правил співжиття. Йдеться, зокрема, про шум або затоплення, якщо через це спільне проживання стає неможливим.

Окремо закон передбачає ситуацію, коли власнику самому потрібно житло для проживання. У такому разі орендаря мають попередити не пізніше ніж за два місяці.

Водночас власник не може самостійно застосовувати силу або створювати умови, які змусили б орендаря залишити помешкання.

Зокрема, орендодавцю заборонено змінювати замки у дверях за відсутності орендаря, примусово виносити його речі на вулицю чи відключати світло, воду або газ, щоб змусити людину виїхати.

«Такі дії орендодавця кваліфікуються як самоуправство (ст. 186 КК України або ст. 186-1 КУпАП) або самоуправне самовільне самовілля, що дає орендарю право звернутися до поліції або подати позов про усунення перешкод у користуванні житлом», – пояснює Діна Дрижакова.

Якщо добровільно звільнити житло орендар відмовляється, процедура примусового виселення передбачає кілька етапів.

Спочатку власник має направити орендарю письмову вимогу – про усунення порушень або дострокове розірвання договору та звільнення житла.

Після цього орендодавець може подати до суду позов про розірвання договору оренди та виселення. Якщо суд ухвалить відповідне рішення і воно набуде законної сили, власник отримує виконавчий лист.

На завершальному етапі для фактичного примусового виселення необхідно звернутися до Державної виконавчої служби або приватного виконавця.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що навіть за наявності права власності виселення мешканців без альтернативного житла може бути непропорційним, якщо вони тривалий час фактично проживають у квартирі та мають із нею стійкий життєвий зв’язок, що захищається статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Читайте також: +1% ПДВ та нові акцизи: експерт попередив про неминуче подорожчання пального в Україні

Фото: ілюстративне

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.