85 років тому центр Києва опинився у вогні після серії вибухів, які почалися вже під час німецької окупації міста. Відступаючи на схід, радянські війська замінували сотні будівель, а закладені вибухові пристрої згодом зруйнували цілі квартали столиці УРСР. «Вечірній Київ» пише про одну з найтрагічніших сторінок історії столиці.

Напередодні здачі Києва радянське військово-політичне керівництво вирішило знищити значну частину міської інфраструктури та забудови в центрі. Сапери заклали у будівлях потужні заряди вибухівки та радіокеровані фугаси, зокрема пристрої типу Ф-10.

Під замінування потрапили не лише житлові будинки. Вибухівку встановлювали у ключових адміністративних та інфраструктурних об’єктах. Серед них були раднарком, Верховна Рада, ЦК КП(б)У, штаб КОВО на Банковій, 11, НКВС на Володимирській, 33, а також електростанція, міський водогін, залізничні вузли та мости через Дніпро.

Німецька розвідка знала про частину замінованих об’єктів, однак масштабу майбутніх руйнувань окупаційне командування не очікувало.

Перші вибухи пролунали через кілька днів після окупації

24 вересня, на п’ятий день після захоплення Києва німецькими військами, близько 16:00 вибухнула будівля на розі Хрещатика та Прорізної. Там розташовувався магазин «Дитячий світ».

Це був великий прибутковий будинок із наріжним шпилем, зведений за проєктом архітектора Владислава Городецького. У Києві його називали Будинком Лицаря.

У перші дні окупації в будівлі розмістилася німецька комендатура. За спогадами киян, під час вибуху неподалік перебували люди: на вулиці стояла черга тих, хто здавав радіоприймачі, а біля сусіднього готелю «Спартак» містяни чекали на реєстрацію.

Невдовзі вибух зруйнував і готель. Після цього почали вибухати інші будинки на Хрещатику.

Зокрема, був знищений будинок на Хрещатику, 25. За свідченнями очевидців, загалом пролунало близько 16 вибухів.

Дослідник Кирило Третяк в інтерв’ю «Вечірньому Києву» розповідав, що в період із 24 до 29 вересня центральна частина столиці перетворилася на зону масштабної пожежі.

«Вибухи лунали у різних частинах Хрещатика, полум’я почало підійматися вгору по вулиці Прорізній… Найбільш жахливим у цій ситуації було те, що ніхто не знав, який будинок може вибухнути наступним. Людей охопила абсолютна паніка, вони не знали куди бігти, і де сховатися від цього пекла у безпечне місце… Це зараз ми знаємо, що усе обмежилося лише центральною та прилеглими вулицями. Кияни розгублено бігли у напрямку Думи, але вибухи їх наздогнали й на розі сучасної вулиці Городецького…», — розповів Кирило Третяк.

Пожежа швидко охопила значну частину центру. Тисячі людей, які змогли врятуватися, залишалися без житла та шукали прихистку в парку Шевченка і на Володимирській гірці.

Оскільки міський водогін був зруйнований, повноцінно боротися з вогнем не вдавалося. Пожежа тривала кілька днів, знищуючи будинок за будинком.

Сапери знайшли тонни вибухівки

Частину закладених зарядів німецьким саперам все ж вдалося виявити та знешкодити.

Зокрема, у Будинку вчителя на Володимирській, 57, який на той час називався Музеєм Леніна, знайшли близько трьох тонн тротилу та понад 50 радіокерованих пристроїв.

Леонтій Форостівський у своїй книзі згадував, що вилучена вибухівка кілька днів залишалася просто на пішохідній частині під час розмінування. Кияни масово приходили подивитися на те, що залишили після себе більшовики.

Вибухові пристрої також знайшли в будівлях Оперного театру та Держбанку на Інститутській.

Які будівлі зникли з центру Києва

Масштаб руйнувань був величезним. Уже 1 жовтня 1941 року газета «Українське слово» описувала наслідки пожежі та вибухів.

«Горіла найкраща частина стародавньої столиці України. Цілком зруйновані та спалені Хрещатик, Миколаївська (Архітектора Городецького), Мерингівська (Марії Заньковецької), Ольгинська вулиці, частина Інститутської, Лютеранської, Прорізної, Пушкінської, Фундуклеївської (Богдана Хмельницького) та Думської площі (Майдану Незалежності). Усього понад 200 великих житлових та адміністративних будівель були зруйновані вибухами та спалені».

Після звільнення Києва у 1943 році масштаби руйнувань додатково оцінили у 1944-му. Вибухи та пожежі пошкодили дев’ять кварталів міської забудови загальною площею 62 гектари. Із них 40 гектарів зазнали повного руйнування.

Загалом було пошкоджено або знищено 324 будинки. Серед них — п’ять кінотеатрів, два театри, цирк, центральний поштамт, консерваторія, п’ять найбільших готелів, два пасажі, бібліотеки, магазини, школа та будинки вчених і архітекторів.

Пожежа не оминула й Київську консерваторію. Там згоріли унікальний орган та близько 200 роялів і піаніно.

Що збереглося після пожежі

Одним із нагадувань про ті події залишаються опалені маскарони над вікнами будинку Банку зовнішньої торгівлі на Хрещатику, 32. Нині в цій будівлі розташований Департамент містобудування та архітектури КМДА.

Через надзвичайно високу температуру під час пожежі каміння розплавилося, однак сама будівля вистояла та згодом була відновлена.

Деякі дослідники пояснюють збереження частини будинків їхніми протипожежними конструкціями. Такі споруди були зведені з використанням досконаліших на той час технологій, тоді як у звичайній житловій забудові широко використовувалися дерев’яні перекриття та перегородки.

Саме тому окремі дореволюційні банківські, комерційні та адміністративні будівлі в центральній частині Києва змогли пережити пожежу.

Руйнування Києва і подальші репресії

Знищення центру столиці мало наслідки не лише для міської забудови. Після вибухів і пожеж німецька окупаційна влада розпочала масові репресії.

29 та 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру розстріляли майже 34 тисячі київських євреїв.

Загалом за 778 днів окупації з приблизно 400 тисяч мешканців, які залишилися в місті, близько 100 тисяч людей були страчені. Ще приблизно 100 тисяч молодих людей вивезли до Німеччини на примусові роботи.

До моменту визволення Києва 6 листопада 1943 року в місті залишалося близько 180 тисяч мешканців — приблизно п’ята частина довоєнного населення.

Точну кількість цивільних, які загинули безпосередньо внаслідок вибухів та пожеж у центрі Києва, встановити досі не вдалося.

Чому події 1941 року згадують сьогодні

Історія знищення центральної частини Києва у 1941 році сьогодні знову привертає увагу через війну Росії проти України.

Тоді радянські війська, відступаючи з міста, залишили після себе заміновані будівлі та інфраструктурні об’єкти. Вибухи вже після початку окупації призвели до масштабної пожежі та знищення значної частини історичного центру столиці.

Сьогодні Київ та інші українські міста також зазнають ударів російської армії, внаслідок яких руйнуються житлові будинки та цивільна інфраструктура.

За 85 років змінилися обставини, технології та масштаби війни, однак руйнування українських міст знову стало частиною воєнної реальності.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що щороку 22 червня українці схиляють голови у День скорботи та пам’яті жертв війни. Ця дата — нагадування про катастрофу Другої світової війни, яка прокотилася нашою землею, залишивши по собі випалені міста, зруйновані долі та мільйони задіяних у вихор тоталітарного протистояння людських життів.

Читайте також: «Дитина не повинна бути мішенню»: у Києві батьки та студенти обурені вимогами очного навчання під час повітряних тривог

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.