Маріуполець Максим «Бора-Бора» майже два роки працював гідом у В’єтнамі, а після початку повномасштабної війни вступив до ЗСУ.

Його історію розповіло Командування Сил підтримки ЗСУ.

У 2015 році Максим разом із родиною виїхав з Маріуполя. Згодом оселився в Рівному, працював у сфері продажів, а потім поїхав за кордон.

Майже два роки жив у В’єтнамі, працював гідом і подорожував країнами Азії. Військового досвіду до цього не мав.

Після початку повномасштабного вторгнення Максим повернувся в Україну і 14 березня 2022 року вступив до Збройних Сил. Починав солдатом, а згодом став головним сержантом роти інженерного підрозділу.

За цей час виконував завдання на Харківщині, Донеччині та Запоріжжі.

Одну з найважчих ротацій «Бора-Бора» згадує біля Куп’янська. Там його підрозділ облаштовував опорні пункти приблизно за півтора кілометра від російських позицій.

Через постійний вогонь і небезпеку для техніки здебільшого роботу доводилося виконувати вручну.

«Ми будували опорні пункти для піхоти. Під постійним вогневим впливом противника продовжували свою роботу», — розповідає Максим.

За його словами, лише одна рота за рік облаштувала близько 30 опорних пунктів.

При цьому сама інженерна робота за роки війни сильно змінилася. Через масове застосування дронів великі укріплення поступово поступаються компактнішим і менш помітним позиціям.

«Війна не стоїть на місці. Ми мусимо встигати за тими ноу-хау, які з’являються під час війни — працюємо на випередження».

Інженерам доводиться пристосовуватися до дронової війни вже безпосередньо під час роботи. У червні кореспондент АрміяInform побував із військовими 91-ї окремої Охтирської бригади підтримки, які облаштовували оборонні рубежі. Лише за годину роботи їм двічі довелося зупинятися через ворожі БПЛА: спочатку поруч пройшов FPV-дрон, а згодом майже над ділянкою збили «Шахед». Інженерів там прикривали окремі групи з детекторами, засобами РЕБ і стрілецькою зброєю.

Та попри дрони, фортифікації продовжують рятувати життя. В тому ж підрозділі розповідали про укриття, яке витримало пряме влучання 152-мм артилерійського снаряда, а згодом — вибух КАБа приблизно за 10 метрів. Військові всередині залишилися живими.

Були в службі «Бора-Бора» й завдання, які виходили далеко за межі будівництва позицій.

Одного разу Максим разом із бойовим медиком вирушив по двох поранених військових суміжного підрозділу. Вони подолали десятки кілометрів під загрозою російських дронів і зрештою доставили обох до стабілізаційного пункту.

В іншому випадку підрозділ евакуював пошкоджений бронеавтомобіль MaxxPro. Росіяни кілька разів намагалися добити машину дронами, але її вдалося витягнути.

Маріуполь Максим востаннє бачив у 2017 році. Каже, що рідне місто й досі залишається однією з причин, чому він продовжує службу.

А на запитання про найбажанішу нагороду відповідає коротко: «Для мене особисто найкраща нагорода — це наша перемога».