Призабута співачка з Тернопільщини, яка потужно пропагувала україніку в Європі…

На цій світлині, якій близько сто років, ви бачите співачку Іванну Синеньку зі села Чорнокінці поблизу Чорткова на Тернопільщині. Ця світлина є виставленою на сторінці Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. На знимці Іванна позує у розкішній квітчастій сорочці, а її акуратно укладене на голові волосся, туго перетягнуте широкою стрічкою із зображеннями маків і кетягів калини.

Чим для нас може бути цікавою ця (нині майже зовсім призабута нами) галицько-українська співачка?

По-перше, у далеких 1934-1938 роках Іванна Синенька була чи не єдиною, яка в умовах горезвісної пацифікації, наважилася у Львові та по інших містах окупованої поляками Галичини, популяризувати на радіо українську пісню.

Часті виступи Іванни на сцені і по радіо у Відні, Празі, Берліні з її просто фантастичним лірико-драматичним сопрано (яке Станіслав Людкевич тоді назвав “м’яким і шовковим тембром”), зробили з Іванни Синенької дуже впізнавану співачку далеко за межами Західної України.

Наприклад, наша Іванна співала в Берліні 15 червня 1938 року на шевченківському вечорі в залі Бейнштайна (цю імпрезу тоді влаштувала “Українська громада в Німеччині”). Ще один виступ на шевченківському вечорі Іванна Синенька мала 15 квітня 1939 року у берлінському Шуман-залі.

По-друге, перед тим, як осягнути тієї слави, то доля добре, таки, покидала Іванною по білому світі.

Судіть самі: у 1919 році Іванна разом з татом переїхали до Східної України, де в селі Бахматівці під Проскуровом вона спершу якийсь час вчителювала, а потім працювала у державному банку УНР. Виїхавши разом з т. зв. поїздом “петлюрівців” на Захід, у Райхенбергу Іванна взяла шлюб із молодим доктором права Сократом Іваницьким, який перед тим був командиром сотні українських Січових Стрільців. І, ще одна така деталь: наша Іванна, на стипендію митрополита Андрея Шептицького, якийсь час студіювала в Мілані у професора Келліні де Рівальта-Ріпи.

І, на закінчення: про останні роки життя Іванни Синенької, я мало що знаю. Відомо лишень, що її душа відійшла до Вічності 28 серпня 1988 року і похована Іванна на кладовищі Вальдфрідрох у Мінхені. Можливо, це випадково, але поховання Іванни Синенької знаходиться поруч з могилою знаного українського археолога Петра Курінного, який навіть в умовах радянської України, залишався ідейним і переконаним прихильником її незалежності.

…Отакі-от несподівано цікаві постаті іноді вигулькують у непростому і згорьованому сьогоденні. Наша ж справа не проходити собі байдуже повз тих – нині майже забутих світочів минулого, а щось з того запам’ятати і, при нагоді, переказувати іншим…

Микола БАНДРІВСЬКИЙ