Апостол Фома: історія, віра та традиції

Одного разу рибалка на ім’я Іуда з міста Пансади почув проповідь Ісуса Христа. Його вразили слова Спасителя настільки, що він вирішив піти за Ним і стати одним із Його учнів. Цього чоловіка стали називати Фомою, що означає “Близнюк”, і він став одним з 12 апостолів.

Фома дуже цінував і вшановував Ісуса, тому без вагань залишив свою родину, роботу та рідне місто. Однак він увійшов в історію як “Фома Невіруючий”. Це прізвисько він отримав через те, що не погоджувався з іншими апостолами щодо воскресіння Ісуса після Його розп’яття. Фома не вірив у воскресіння до тих пір, поки не побачив Ісуса на власні очі. Це сталося на восьмий день після воскресіння, коли Ісус з’явився йому особисто. Тоді Фома увірував і відтоді з ще більшою наснагою проповідував Слово Боже.

Проповідницька діяльність апостола Фоми

Після воскресіння Ісуса апостоли вирішували, хто в яку країну піде проповідувати. Фома вирушив до Індії, де він започаткував багато православних храмів у різних містах і містечках. Проте його шлях був нелегким, і кінець життя Фоми був трагічним. Він страждав від жорстоких катувань, які закінчилися мученицькою смертю. Відтоді пам’ять апостола Фоми Невіруючого шанується у всьому світі.

Традиції вшанування апостола Фоми

День пам’яті апостола Фоми відзначають великим святковим застіллям. Вважається, що в цей день обжерливість не є гріхом, а навпаки — вона може принести благословення, добробут і достаток у дім. Окрім цього, святковий день розпочинається з відвідування церкви, де люди моляться та ставлять свічки в честь святого Фоми.

Особливою народною традицією є заготівля запасів на цей день. 19 жовтня прийнято робити консервацію, квашення та засипати зерно для зберігання на зиму. Існує повір’я, що все, що буде заготовлено цього дня, збережеться до наступного врожаю.

Тож пам’ять апостола Фоми Невіруючого шанують не тільки через його віру та проповідницьку діяльність, але й через традиції, які передаються з покоління в покоління.