– Ти можеш і брудний одяк так, у тазику руками випрати. І так вдома в декреті сидиш, – нарікала свекруха. А чоловік взагалі сказав, що грошей на нову машинку не дасть! Тоді я вирішила діяти
– Ти можеш і брудний одяк так, у тазику руками випрати. І так вдома в декреті сидиш, – нарікала свекруха. А чоловік взагалі сказав, що грошей на нову машинку не дасть! Тоді я вирішила діяти
останньою краплею.
Я зараз в декреті, чоловік не має великих доходів. Артем працює водієм таксі, зарплата у нього невелика. Нам вистачає лише на найнеобхідніше, тому купити нову пралку стало проблемою. Майстер розвів руками – зі старою машиною вже нічого не можна було зробити.
На щастя, ми з Артемом живемо у своїй квартирі, яка дісталась мені у спадок від бабусі. Ми зробили косметичний ремонт і це теж обійшлося в копієчку.
- Ти з Оленкою в декреті, маєш купу часу, можеш і руками прати! – заявив чоловік.
- Як це в мене купу часу? Ти не уявляєш стільки сил і енергії забирає дитина! Окрім того, я їсти готую,
прибираю, ще як буду прати руками, геть виснажусь!
– Ой, нема ради!
Артем з донечкою гуляти ніколи не вийде, щоб я
сама поприбирала. Без пралки я ледь справляюся, дитячий одяг та пеленки стараюся руками з
господарським милом прати. Деякий одяг вирішила возити до мами. Думала, чоловік буде мене підвозити. Ні, сама щодня носила важкі сумки, бо йому ніколи.
– Прогуляєшся, з дитиною і завезеш по дорозі. Сумку
поставиш в коляску, буде зручно!
От і все розуміння. Свекруха Антоніна Євгенівна була теж не в захваті від нашої ситуації. Вона і так часто звинувачувала мене у марнотратстві:
- Ти порошок дорогий дитячий купуєш і ще ці всякі запахи! А скільки електроенергії витрачаєш, щоб усе окремо прати! Тепер нарешті буде економія!
- Ще й давала пом’якшувач до води, а машина все
одно зламалась. Тільки гроші мого сина тратиш!
Не раз Антоніна Євгенівна прийде до нас в гості, зразу зайде на кухню і почне обід критикувати:
– Ти що таке готуєш? Як це взагалі їсти можна?
Насмажила якихось овочів! А ще капуста броколі
страшенно дорога!
Постійні пиляння збоку чоловіка і свекрухи, щоденна рутина виводили мене з рівноваги. Врешті я не
витримала:
– Любий, ми мусимо купити пралку. Я так більше не
можу!
– Ти все перебільшуєш. Не дарма мені мама казала,
що з тебе погана господиня!
— То й біжи до своєї мами, якщо ти її так слухаєш! Ти не чоловік – ганчірка.
Ввечері мені подзвонила Антоніна Євгенівна і почала скаржитись, що я погана жінка і своїх обовʼязків
добре не виконую:
— Я довгі роки прала руками, а ти кілька місяців потерпіти не можеш?
Я не розумію, чому в епоху, коли пралка перестала бути розкішшю, а необхідністю, я маю досі стояти над раковиною. Чому чоловік не навчиться бути самостійним, а щоразу, коли виникають проблеми, біжить до мами? Я просто втомилась і відчуваю безсилля. Невже так складно почути мене і
поступитись?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?
Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:
ЧИ
. Ваша реакція має значення!
Що ви думаєте про цю новину?
Поділіться своєю
думкою в коментарях та обговоріть з іншими!