Ексклюзив

При атаці балістикою час від спалаху до вибуху — лише 1–5 секунд, тому бігти до укриття буває смертельно небезпечно. Військові з підрозділів спеціального призначення пояснюють, чому «правило двох стін» не завжди працює та як діяти в перші секунди вдома, на вулиці чи в транспорті.

Фізика вибуху: скільки секунд ми маємо насправді

«За секунду до прильоту я відчула тонкий ультразвук у вухах. А далі на власні очі побачила вогняну голку, яка просто розітнула повітря й влучила в будівлю. Я впала, земля буквально пішла з-під ніг. Навколо — крик, паніка, мене оглушило, а вуха й голова почали нестерпно пекти, — згадує киянка Олена, яка стала свідком прямого влучання на Шулявці. — У той момент мене найбільше вразило, яке крихке людське життя. На заїзді на Шулявський міст стояв синій Volkswagen. На передньому сидінні — чоловік у крові із спрацьованою подушкою безпеки. Коли медики почали його діставати, я побачила важку черепно-мозкову травму… Гадаю, вона була несумісною з життям. Його поклали на ноші та закрили у “швидкій”. Найімовірніше, у момент прильоту він їхав просто в епіцентр вибуху, а машина вже за інерцією докотилася до початку мосту й врізалася в інше авто».

Цей моторошний досвід наочно демонструє: під час російських ударів рахунок іде не на хвилини, а на частки секунди. І те, що відбувається з тілом та навколишнім простором у цей момент, має чітке фізичне пояснення.

На тренінгу у навчально-інформаційному хабі з тактичної та  спеціальної підготовки ГО «Тиха Вежа» інструктори розповіли правила поведінки під час балістичного обстрілу. Вони підкреслюють: під час раптового балістичного удару часу на роздуми немає — секунди вирішують усе. Якщо вибухи лунають зовсім поруч, намагатися бігти вулицею чи сходами небезпечно: це лише збільшує ризик потрапити під ударну хвилю та масивний град уламків.

Щоб діяти ефективно, важливо розуміти фізику ураження:

• Світловий спалах поширюється зі швидкістю світла (близько 300 000 км/с). Побачивши яскраву заграву, людина має від 1 до 5 секунд до моменту, коли її досягне вибухова хвиля.
• Ударна хвиля та звук рухаються зі швидкістю близько 340 м/с, але в самому епіцентрі її швидкість може сягати 28 000 км/год. За час одного кліпання оком (близько 0,3 секунди) хвиля долає понад 800 метрів.
• Фактори ураження охоплюють не тільки первинну хвилю (яка спричиняє баротравми, контузії та внутрішні кровотечі), а й вторинне середовище — уламки бетону, цегли та скла, що під тиском перетворюються на тисячі гострих лез. Додаткову загрозу становлять токсичний пил, чадний газ та висока температура.
• Покладатися лише на «правило двох стін» у сучасних будинках ризиковано, адже внутрішні перегородки часто зведені з піноблока чи гіпсокартону, які не здатні затримати важкі уламки.

Костянтин Гринчук, офіцер ЦО та ексрадник міністра МНС України, полковник у відставці підкреслив:

«Чим більше поверхів монолітно-бетонних, тим більше шансів для нижніх поверхів не постраждати. Чим вище — тим небезпечніше. Чим ближче до опорної (несучої) стіни, тим більше шансів не потрапити під завал вертикального удару. Часто люди спускаються на перший поверх і збираються в ліфтових холах, не розуміючи, що це пряма дорога для боєприпасу, вибухової хвилі та уламків без перешкод. У разі влучання не тільки балістики, а навіть “Шахеда” в машинні відділення ліфтів (які зазвичай захищені лише одним перекриттям даху), удар іде далі по шахті саме на нижній поверх, де люди думають, що вони захищені стінами з боків».

Що робити під час балістичного обстрілу? Якщо вибух застав зненацька, перша дія — негайно впасти на підлогу обличчям донизу. Розвертатися слід ногами в бік вибуху, звівши або схрестивши їх. Голову треба закрити руками, подушкою чи матрацом, а рот обов’язково злегка відкрити, притиснувши підборіддя до грудей — це вирівнює внутрішній тиск і захищає барабанні перетинки від розриву. Оскільки ворог часто завдає повторних ударів, пересуватися в безпечніше місце можна лише після серії вибухів, залишаючись максимально низько до підлоги.

Що робити вдома, на вулиці та в місті під час ракетного обстрілу

Ефективність порятунку залежить від того, де саме вас наздогнав обстріл.

1. Удома: квартири та приватний сектор

Більшість травм у помешканнях трапляються через вторинні чинники: скло, деформацію стін та важкі меблі. Тому обирайте місця без вікон, поруч із опорними стінами та нижче рівня підвіконня. Кухня (через скляний посуд, шафи та газ) та ванна (якщо вона фанерована керамічною плиткою, яка при деформації розлітається на гострі осколки) є зонами підвищеного ризику.

Не відкривайте двері повністю, але й не зачиняйте на всі замки, щоб дверні коробки не заклинило від деформації. Не сидіть прямо біля дверей — відійдіть хоча б на метр і притисніться до внутрішньої стіни.

Для виходу з будинку спускайтеся виключно пішки сходами після повного затишшя, не торкаючись стін. Забудьте про ліфти!

2. На вулиці: відкритий простір

Відкрита місцевість не має первинного бар’єра проти вибухової хвилі. Бачите спалах або чуєте вибух — негайно падайте! Озирніться та перекотіться в найближче заглиблення: канаву, траншею, яму чи за високий бетонний бордюр.

Уникайте небезпек: засклені фасади та вітрини (розлітаються на сотні метрів), припарковані авто (загроза вибуху палива та відсутність бронезахисту), стіни цегляних чи старих будинків (ризик обвалу балконів та кладки).

3. У громадських місцях: ТРЦ, транспорт, офіси

У ТРЦ та супермаркетах негайно залишайте атріуми та зали зі скляними дахами. Якщо вибух стався раптово — падайте біля капітальних колон або між масивними стелажами.

У наземному транспорті вимагайте від водія зупинки, швидко залишіть транспорт і відійдіть за бетонні споруди чи в рельєфні заглиблення.

На підземних станціях метро залишайтеся на платформі подалі від колій. На наземних ділянках чи мостах — лягайте на підлогу вагона нижче рівня вікон.

В офісах (open-space) відійдіть від панорамних вікон у внутрішні технічні коридори, санвузли або на монолітні сходові клітки.

Оперативна дисципліна: три кроки до порятунку від обстрілу

Ефективний захист базується на превентивній готовності. Тривожна сумка має бути біля ліжка: документи, павербанк, ліхтарик, критичні ліки, турнікет, вода та свисток повинні лежати поруч із вами щоночі. Це має стати щоденним ритуалом.

Якщо потрапили під завал не намагайтеся самостійно розбирати важкі конструкції, щоб не спричинити повторний обвал. Заборонено використовувати відкритий вогонь (ризик вибуху газу). Для привернення уваги рятувальників стукайте по трубах, подавайте сигнали свистком або кличте на допомогу під час «хвилин тиші».

Після обстрілу не виходьте з укриття одразу після відбою — витримайте додатково 15–20 хвилин. Випийте декілька дрібних ковтків води для стабілізації стану. Якщо відчуваєте біль у грудях, задуху чи заніміння кінцівок — негайно викликайте медиків (103).

Домедична допомога: головні правила для цивільних

Головна мета цивільного рятівника — мінімізація втрат життя до приїзду фахівців (103), дії в межах затверджених регламентів МОЗ України.

Пріоритет власної безпеки: якщо існує ризик повторного обвалу, пожежі чи ударів, надавати допомогу дозволяється лише після усунення загрози або переміщення потерпілого в безпечне місце.

Контроль критичних кровотеч: при артеріальній кровотечі (кров яскраво-червона, витікає пульсуючим струменем) людина може втратити свідомість за 30–40 секунд. Негайно застосовуйте прямий тиск на рану, тиснучу пов’язку або сертифікований турнікет (типу CAT, Січ, Дніпро) на 5–7 см вище ураження. Обов’язково зафіксуйте час накладання (максимальний термін — до 2 годин). Послаблювати чи знімати джгут цивільним заборонено!

Забезпечення дихання: потерпілого без свідомості, який самостійно дихає, переводять у стабільне бокове (відновне) положення для запобігання западанню язика.

Запобігання гіпотермії: усіх постраждалих від вибухових травм необхідно ізолювати від холодної поверхні та вкрити термоковдрою (сріблястим боком до тіла).

Що категорично заборонено:

• Вправляти тверді предмети в рот під час судом.
• Змащувати опіки олією, жиром чи спиртом (їх лише охолоджують чистою водою).
• Переміщувати людей із підозрою на травму хребта за відсутності прямої загрози їхньому життю.

Довідка:

«Тиха Вежа» — простір, створений чинними українськими військовими підрозділів спеціального призначення, кожен із яких має понад 15 років досвіду служби та присвятив життя вдосконаленню бойових навичок і підготовці особового складу.

Тут розробили  навчальні матеріали з вогневої та тактичної підготовки, створені на основі реального бойового досвіду та перевірених світових методик.

Авторки: Наталя Толуб та Олена Сідлецька, речниця ГО «Тиха Вежа»

Фото:  ГО «Тиха Вежа» та з відкритих джерел

Читайте також: Замість окопів — дрони: кого найчастіше шукають у ЗСУ