У Києві турбота про дітей та людей з інвалідністю, схоже, перетворюється на золоту жилу для будівельників. Реабілітаційний центр, який спочатку оцінювали у 80 мільйонів гривень, раптом подорожчав до майже 700 мільйонів. Ласий підряд без жодної конкуренції дістався компанії зі скандальним шлейфом, яка перед цим сама ж розробляла проєктну документацію. За плечима підрядника – згадки в матеріалах НАБУ, сотні мільйонів на «атомних» будівництвах та історія із «золотим» бетоном. А в кошторисі майбутнього ми виявили понад 10 мільйонів гривень потенційних переплат лише на трьох будматеріалах. То для кого насправді ця реконструкція стане золотою – для людей, які потребують реабілітації, чи для тих, хто освоюватиме бюджетні мільйони? Розбираємося у рубриці «Вражаюча закупівля».

Центр за 688 мільйонів: торги були, боротьби – не було

1 вересня 2026 року Управління соціальної та ветеранської політики Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації оголосило відкриті торги з особливостями на реконструкцію нежитлової будівлі, літера «А», під центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю за адресою: Київ, вулиця Михайла Донця, 18-В. У закупівлі очікувану вартість визначили в 573 428 421 гривню без ПДВ. Джерело фінансування – місцевий бюджет. Тобто платитиме столична громада.

Пропозиції приймали до 17 вересня, а аукціон запланували на 18 вересня. Та найцікавіше сталося ще до торгів: охочих поборотися за сотні мільйонів практично не виявилося. Свою пропозицію подав лише один учасник – ТОВ «Будівельна індустрія Кантріінвестбуд». І 1 жовтня замовник уклав із ним договір на 688 113 036 гривень із ПДВ.

Коли бюджет виставляє на торги майже сімсот мільйонів, логічно чекати конкуренції: хтось запропонує вигіднішу ціну, хтось переконає кращим досвідом, хтось змусить інших зменшувати апетити. Тут цього не сталося. Переможець виявився єдиним претендентом, а економія – майже невидимою неозброєним оком.

Що збудують на місці старої споруди

Назва «реконструкція» може звучати як звичайний ремонт. Насправді замовили значно більше. За умовами проєкту передбачено демонтаж основної частини нинішньої двоповерхової будівлі та спорудження нового чотириповерхового корпусу. В підвалі мають облаштувати протирадіаційне укриття на 150 осіб, також заплановані трансформаторна підстанція, роботи з тепловим пунктом та інженерними мережами, демонтаж гаража й металевої вежі мобільного зв’язку.

Після реконструкції загальна площа комплексу, згідно із затвердженими техніко-економічними показниками, має становити 5 369,5 квадратного метра. Проєктна пропускна спроможність – 100 відвідувачів на добу, кількість запланованих робочих місць – 79. Це повинен бути повноцінний реабілітаційний заклад, а не косметично оновлена адміністративна будівля.

План фінансування розтягнули на чотири роки: 19 мільйонів у 2026-му, 324 мільйони у 2027-му, 240 мільйонів у 2028-му і близько 105,11 мільйона гривень у 2029-му. Завершити роботи мають до 30 вересня 2029 року. Лише на обладнання в договірних розрахунках передбачили приблизно 90,39 мільйона гривень. Отже, майбутній центр коштуватиме бюджету дорого – і платити за нього доведеться не один рік.

Центр, який мали завершити ще у 2024-му: як 80 мільйонів перетворилися на 688

Це не історія про раптову ідею, на яку місто поспіхом знайшло сотні мільйонів. Про центр на Донця столична влада говорила щонайменше з кінця 2021 року. Тоді у повідомленнях про розширення мережі реабілітаційних закладів згадували підготовку проєкту саме за цією адресою.

Більше того, у бюджетних документах на 2022 рік реконструкцію вже планували розпочати у березні 2022-го, а закінчити в грудні 2024 року. Орієнтовна вартість проєкту – 80 мільйонів гривень. На 2022 рік у плані капітальних вкладень передбачали 3 мільйони.

Минув 2024-й, але центр не відкрився. У бюджетних матеріалах на 2025 рік об’єкт усе ще фігурував із загальною вартістю 80 мільйонів гривень, зате зі зміненими строками: березень 2025-го – грудень 2027-го. Тобто початковий дедлайн уже зсунули на три роки.

Війна могла вплинути на фінансування, пріоритети та технічні рішення. Проте сам факт воєнного стану не пояснює всіх конкретних управлінських кроків. Де документ із причинами затримки? Коли і чому переробили завдання на проєктування? Які роботи вже були виконані, а які залишалися лише на папері? У відповідь на ці запитання потрібні не пресрелізи, а акти, експертні висновки й рішення замовника.

Проєктування віддали майбутньому будівельнику

9 квітня 2025 року Солом’янська РДА оголосила закупівлю на розроблення проєктно-кошторисної документації та проходження експертизи. Очікувана вартість – 2 922 485 гривень із ПДВ. Переміг «Кантріінвестбуд», запропонувавши 2 922 482,69 гривні. Договір уклали 7 травня 2025 року. Економія – дві гривні й 31 копійка.

Щоб зрозуміти іронію, достатньо уявити тендер майже на три мільйони, на якому бюджет «врятували» двома гривнями. Формально цінова пропозиція нижча за стартову. Фактично – жодної економічної інтриги.

На цьому підготовка не завершилася. 7 січня 2026 року той самий замовник оголосив ще одну закупівлю на розроблення робочої документації стадії «Р». 2 лютого уклали новий договір із тим самим «Кантріінвестбудом» на 8 942 231,34 гривні із ПДВ.

Сумарна вартість двох проєктних договорів – 11 864 714,03 гривні.

24 березня 2026 року КМДА розпорядженням №44 затвердила проєкт реконструкції. В документі вказана загальна кошторисна вартість у цінах станом на 20 листопада 2025 року – 486 335 591 гривня. З них близько 301,44 мільйона – будівельні роботи, 91,16 мільйона – устаткування, 93,74 мільйона – інші витрати. Проєкт пройшов експертизу, а тривалість будівництва в затверджених показниках становила 23 місяці.

У будівельному реєстрі відображена друга редакція проєктної документації, датована 21 травня 2026 року, з позначкою «коригування». Розробником зазначене знову ж таки ТОВ «Будівельна індустрія Кантріінвестбуд».

Виходить парадоксальна картина: компанія отримала гроші за підготовку документації, працювала над коригуванням проєкту, а згодом стала єдиним претендентом на виконання величезного будівельного контракту. Законність такої послідовності – окреме питання. А от її наслідки для конкуренції видно вже сьогодні.

Хто забрав підряд: 250 тисяч статутного капіталу, 297 мільйонів виторгу – і новий контракт на 688

Переможець – ТОВ «Будівельна індустрія Кантріінвестбуд». Компанію зареєстрували 26 лютого 2020 року в Києві. Керівник, власник усіх 100% статутного капіталу та кінцевий бенефіціар – Юрій Олександрович Ромашко. Статутний капітал підприємства становить 250 200 гривень. Порівняння з контрактом на 688 мільйонів виглядає «ефектно».

За даними Opendatabot, у 2023 році дохід компанії становив 394,60 мільйона гривень, у 2024 році – 409,49 мільйона, у 2025-му – 296,86 мільйона. Тобто торік виторг зменшився на 27,5%. Чистий прибуток у 2025 році – близько 5,03 мільйона гривень, або приблизно 1,7% доходу. На кінець 2025 року підприємство мало 198,93 мільйона гривень активів і 186,93 мільйона зобов’язань. Кількість працівників – 114 осіб.

Від «атомних» підрядів до НАБУ: де ще спливало ім’я «Кантріінвестбуду»

Репутаційна біографія переможця київського тендеру – це не просто довгий перелік контрактів. У ній є провадження НАБУ, судові ухвали, гострі журналістські публікації та тендери, які ставали предметом оскаржень.

Держспецзв’язку: 243 мільйони перетворилися на 901

У кримінальному провадженні №52025000000000003 детективи НАБУ досліджують обставини будівельних контрактів Держспецзв’язку. В ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 30 квітня 2025 року викладено версію слідства щодо договору №150т, укладеного Держспецзв’язку з ТОВ «Центрбуд». Початкова ціна за ним – 243,74 мільйона гривень. Після неодноразових коригувань вона на початку 2024 року сягнула 901,13 мільйона. Різниця – понад 657 мільйонів гривень.

Чому цей чужий на перший погляд договір важливий для нашої історії? Тому що в судовій ухвалі прямо зазначено: «Кантріінвестбуд» був субпідрядником «Центрбуду» та здійснював коригування проєктної документації за договором. Слідство пов’язує це коригування із суттєвим зростанням ціни через складніші й дорожчі технологічні рішення, а також із перенесенням строків завершення будівництва.

У тій самій ухвалі згадується внутрішній аудит Держспецзв’язку, за підсумками якого у перевірених договорах було виявлено порушень на 90,91 мільйона гривень.

Але ось деталь, яка змушує читати судовий документ особливо уважно. У ньому йдеться про листування посадовця Держспецзв’язку з особою, яку слідство визначало як керівника та бенефіціара «Кантріінвестбуду». Обговорювали пришвидшення погодження проєкту на вулиці Солом’янській, 13, питання можливого визначення фірми переможцем тендеру, договору, заборгованості та технічного нагляду.

Справа про дрони: дружні зв’язки зі спецслужб – у тексті судового рішення

Історія з Держспецзв’язку має ще один резонансний напрям – закупівлю безпілотників.

Згідно з матеріалами справи Вищого антикорупційного суду, протягом 2020-2023 років начальник Департаменту забезпечення Держспецзв’язку забезпечував укладення договорів на будівництво та ремонти державних об’єктів із залученням ТОВ «Будівельна Індустрія «Кантріінвестбуд». І тут найцікавіше: засновника та керівника підприємства з високопосадовцем пов’язувала давня дружба ще з часів спільної служби у Службі зовнішньої розвідки України. Випадковий збіг чи добре налагоджена система державних замовлень через особисті зв’язки? Питання, яке після оприлюднення таких обставин виникає цілком закономірно.

Та на цьому історія не закінчується. Як випливає з ухвали, під час виконання будівельних підрядів посадовець Держспецзв’язку зблизився з працівницею іншого товариства – ТОВ «БК «Кантріінвестбуд». Між ними сформувалися стійкі ділові та дружні відносини. Уже в лютому 2023 року жінка стала одноосібною власницею та керівницею ТОВ «Консалтинг-Буд». І, як за дивним збігом обставин, державні контракти на реконструкцію об’єктів Держспецзв’язку почали укладати безпосередньо з її компанією, поступово зменшуючи залученість «Будівельної Індустрії «Кантріінвестбуд». Виходить доволі показова картина: змінюються юридичні особи, перерозподіляються підряди, а особисті зв’язки з державним замовником нікуди не зникають.

А далі історія набуває вже зовсім іншого масштабу. За версією НАБУ та САП, саме налагоджені зв’язки посадовця з колишньою працівницею «Кантріінвестбуду» згодом стали одним із чинників організації ймовірної схеми розтрати бюджетних коштів на закупівлях безпілотників для українського війська. Слідство описує механізм із наперед визначеними переможцями, підконтрольними компаніями та штучно завищеними цінами. Загальна сума ймовірної розтрати за кількома контрактами, наведена в ухвалі, сягає понад 254 мільйонів гривень. І поки країна збирала гроші на дрони для фронту, правоохоронці виявили цілу систему, у якій державні закупівлі могли перетворитися на джерело надприбутків для наближеного бізнесу.

«Атомні» мільйони, плівки Міндіча і бетон за 108 тисяч

Поки Україна захищала атомні станції від російських ударів, сотні мільйонів бюджетних гривень без конкурентних торгів опинялися в контрактах «Кантріінвестбуду». За даними «Наших грошей», компанія Юрія Ромашка отримала близько 930 мільйонів гривень прямих підрядів від структур «Енергоатому». Йшлося про захисні споруди на Рівненській, Хмельницькій та Південноукраїнській АЕС, а також роботи на сховищі ядерного палива. Майже мільярд гривень – і без відкритої цінової боротьби.

І тут на сцену виходить скандально відома справа Тимура Міндіча. У межах операції «Мідас» НАБУ викрило схему, за якою з підрядників «Енергоатому», за версією слідства, вимагали 10-15% відкатів за безперешкодне отримання бюджетних платежів. На оприлюднених записах фігуранти обговорювали, зокрема, захисні споруди атомних станцій. Саме в цій сфері «Кантріінвестбуд» отримував багатомільйонні замовлення. Водночас доказів участі самої компанії у схемі Міндіча або сплати нею відкатів наразі не оприлюднено.

Але є ще пікантніша історія – бетон для сховища відпрацьованого ядерного палива за понад 27 мільйонів гривень. За розрахунками енергетичного експерта Віктора Куртєва, вартість матеріалу могла сягати фантастичних 108 тисяч гривень за кубометр – у понад двадцять разів дорожче за наведені ним ринкові ціни.

І ось після атомних підрядів на сотні мільйонів, скандалу із «золотим» бетоном та викриття корупційного «шлагбаума» в «Енергоатомі» ця сама компанія отримує ще 688 мільйонів гривень – тепер на реабілітаційний центр у Києві. Знову без жодного конкурента. Чи перевіряли столичні чиновники попередні контракти підрядника та пов’язані з ними скандали? Чи для отримання сотень мільйонів із бюджету достатньо просто виявитися єдиним охочим?

На трьох матеріалах – до 10,3 млн грн можливих переплат

Перша позиція, на якій бюджет, схоже, вирішили особливо не економити, – бетон класу С25/30 W4 F200. У кошторис заклали 2 162,59 м³ за ціною 6 846,60 грн, загалом – понад 14,81 млн гривень (тут і далі ціни з ПДВ). Для порівняння, на ринку бетон того самого класу С25/30, але навіть із вищою водонепроникністю W6, за 5 055 грн. Виходить, у кошторисі кубометр дорожчий на 1 791,60 грн. Якщо застосувати ринкову ціну до всіх 2 162,59 м³, отримаємо близько 10,93 млн грн проти 14,81 млн грн у кошторисі. Розрив – майже 3,87 млн гривень лише на бетоні.

Не менш вражаючі цінові апетити простежуються у закупівлі звичайної керамічної цегли М100 розміром 250×120×65 мм. У кошторисі передбачено 247 218 штук за ціною 18,98 грн за одиницю. Загалом на звичайну будівельну цеглу заклали понад 4,69 млн гривень. Для порівняння, на ринку аналогічну цеглу пропонують значно дешевше. Навіть якщо для обережного розрахунку врахувати доставку, орієнтовна вартість становитиме 8,40 грн за штуку з ПДВ. Тобто в кошторисі за одну цеглину планують заплатити більш ніж удвічі дорожче. За ринковим орієнтиром увесь передбачений обсяг обійшовся б приблизно у 2,08 млн гривень проти 4,69 млн гривень у кошторисі. Потенційний ціновий розрив – понад 2,61 млн гривень.

Схоже, на металевому каркасі майбутнього реабілітаційного центру також вирішили не економити. У кошторисі передбачено 189,59 тонни арматури класу А500С діаметром 16 мм за ціною 55 593,98 грн за тонну. Загалом на звичайну будівельну арматуру заклали понад 10,54 млн гривень. А ось на ринку аналогічну арматуру можна знайти значно дешевше. Компанія SteelStream пропонує рифлену арматуру А500С діаметром 16 мм за 35 500 грн за тонну. Різниця з кошторисом становить понад 20 тисяч гривень на кожній тонні. За такою ринковою пропозицією весь передбачений обсяг коштував би 6,73 млн гривень проти 10,54 млн у кошторисі. Потенційний ціновий розрив – понад 3,81 млн гривень. І це лише на одній позиції металопрокату.

Майже 700 мільйонів – і надто багато питань без відповідей

Майже 700 мільйонів гривень на реабілітаційний центр, який колись оцінювали у 80 мільйонів. Один учасник на тендері, підрядник зі скандальним шлейфом та понад 10 мільйонів гривень потенційних переплат лише на трьох будівельних матеріалах. Занадто багато дивних збігів для одного соціального проєкту, чи не так?

Чому вартість будівництва зросла у понад вісім разів? Як компанія, що сама розробляла проєктну документацію, зрештою залишилася єдиним претендентом на майже 700 мільйонів? Чому столичних чиновників не насторожила історія підрядника, чиє ім’я вже спливало в резонансних антикорупційних розслідуваннях? І головне – чому за бетон, цеглу та арматуру кияни мають платити мільйони понад ринкові орієнтири?

Безумовно, діти та люди з інвалідністю потребують сучасного реабілітаційного центру. Але чи не перетворюється благородна мета на зручну ширму для освоєння бюджетних мільйонів? І хто зрештою отримає найбільшу користь від цього будівництва – ті, кому обіцяють допомогу, чи ті, кому вже пообіцяли сотні мільйонів із міської казни?

Читайте також: Справа ДБР, підозри у фіктивності та жодної конкуренції: хто і як будує дитсадок у Білій Церкві

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.