Та нещодавно подзвонила Марія Василівна і сказала, що нас запрошено на ювілей до її сестри.

Все-таки 50 років, дата кругла. Вона переставила нас перед фактом, що на подарунок ми скидаємось по 4 тисячі гривень.

Свято починалось о 15.00. Та свекруха попросила

нас приїхати швидше, помогти Оксані Василівні.

— І маму свою прихопи з дому, вона теж запрошена – в останній момент повідомила мама чоловіка.

Я зателефонувала до мами, попередила, що завтра

вона поїде з нас на ювілей. Мама розпереживалась,

каже:

• Твоя сестра позичила у мене грошей нещодавно, я не маю, що подарувати.
• Не турбуйся, мамо, я дам не 4 тисячі, а 6.

Святкування відбувалось за містом, на дачі ювілярки.

Вранці я зібрала усіх, кого мала і ми поїхали. Сидіти ми мали надворі, це було літо, погода дозволяла. Та

у випадку дощу ми наготували тент, щоб накрити

столи. В роботу ми включились відразу. Я зі свекрухою, мамою та Олеговою тіткою до обіду накрили шикарні столи: рибку смажили, овочі, мʼясне, сири нарізали, салати заправляли і ще

багато чого робили.

На назначену годину почали збиратись гості.

Свекруха їх зустрічала, збирала букети і конверти з грошима, поки тітка Оксана чепурилась. Я теж ій віддала гроші.Чому тільки 6 тисяч? Ми ж домовлялись по 4!

Мені стало незручно. Я додала суму, которої бракувало, щоб не псувати свято ні собі, ні людям.

Хоча дуже здивувалась, що Марія Василівна так

нагло наполягала на подарунку.

Я з мамою продовжувала виносити страви на стіл,

додавали, що кому не вистачало. Та зрештою, ми

зголодніли, від ранку нічого не їли. Я почала поглядом шукати місце, щоб присісти, та його не було. Я підійшла до Марії Василівни і обережно

спитала:

• А куди нам сісти можна?
• Яке сісти, а виносити їжу хто буде?

  Я було в шоці. Не в приємному. Мені було прикро за свою маму. Тобто, що вона, що я тут в ролі обслуги?

  Найдивніше те, що дочка ювілярки сиділа зі своїм чоловіком і дитиною за столом, а я бігала туди-назад. Так, ніби мені це більше всіх треба.

  Мій чоловік навіть не заступився за мене. Він теж сидів за столом, не помічаючи, що мені образливо. Я не думала, що він такий егоїст, мені стало дуже неприємно знаходитись з усіма цими людьми.

  Ми з мамою зібрались і пішли на автобусну зупинку.

  Здавалось, ніхто і не помітив, що ми зникли.

  Коли я повернулась додому, почала збирати речі чоловіка, поділила порівну гроші, які ми збирали на квартиру. Не потрібно мені такого чоловіка і такої рідні, яка мене лише використовує. Гроші отримали, допомогу теж, а навіть не запропонували сісти випити за здоровʼя іменинниці.

  Як думаєте, чи справедливо вчинила рідня чоловіка з жінкою?

  Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?

  Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:

  С чи

  . Ваша реакція має значення!

  Що ви думаєте про цю новину? — думкою в коментарях та обговоріть з іншими!