У найскладніші моменти боїв на Верхньоторецькому на допомогу підрозділам вирушала «пожежна команда» Січеславської бригади.

Інтерв’ю з командиром група швидкого реагування бригада оприлюднила у соцмережах.

Завданням десантників було реагувати на загострення ситуації та підсилювати ділянки фронту.

До групи входили близько десяти військових, серед яких — механіки-водії трьох бойових машин десанту та піхотинці.

За словами командира батальйону безпілотних систем Олександра Тимощука, їх постійно перекидали з однієї ділянки на іншу, щойно виникала потреба в підкріпленні.

«Пожежна команда — туди, сюди, туди, сюди», — так він описує характер роботи групи. Коли противник намагався скористатися проломами в обороні, десантники долучалися до боїв там, де їхня присутність могла допомогти стабілізувати ситуацію.

Згодом бойові дії перейшли у формат ближніх боїв за забудову — від подвір’я до подвір’я.

Українським військовим доводилося вибивати окупантів із крайніх дворів, шукати способи непомітно наближатися до позицій і діяти під постійним спостереженням противника.

Тимощук також пригадав епізод, коли через світло від палаючого будинку було складно зайти у двір для штурму. Тоді військові вдалися до хитрості з гранатами, щоб змусити противника відступити.

Витягнув побратима з-під обстрілу, сам дістав важкі травми — і повернувся: історія десантника «Умки»