Поки Верховний Суд визнає незаконними рішення щодо земель під Національне військове меморіальне кладовище, екологи б’ють на сполох через ґрунтові води Мархалівського лісу, а сам підрядник судиться з власним співзасновником за десятки мільйонів, держава підписує з ним ще один контракт. Ціна нової порції «додаткових робіт» – 879 021 802 гривні. Жодного змагання цін: замовник застосував переговорну процедуру й обрав уже знайомий консорціум «Білдінг ЮА».

Як виріс кошторис військового меморіалу, хто стоїть за переможцем, про що розповідають судові ухвали та чому додаткові сотні мільйонів пройшли повз відкритий аукціон – розбиралася «Київщина 24/7». Читайте детальніше у рубриці «Вражаюча закупівля».

Ще 879 мільйонів із бюджету: що закупили та чому обійшлися без аукціону

7 жовтня 2026 року державна установа «Національне військове меморіальне кладовище» оприлюднила закупівлю. Офіційна назва розлога: «Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища» в межах Гатненської громади Фастівського району, І черга (1-2 пускові комплекси), «Коригування 3 (додаткові роботи)». За лаконічним визначенням «1 робота» стоїть сума, співмірна з бюджетами цілих громад.

Очікувана вартість становила 732 518 168,53 гривні без ПДВ. З урахуванням 20% податку договірна сума сягнула 879 021 802,23 гривні. Переможцем вказано консорціум «Білдінг ЮА». Рішення щодо нього датоване тим самим 7 жовтня.

Ключова деталь – тип закупівлі. Це переговорна процедура, а не відкриті торги, на яких кілька компаній могли б конкурувати ціною. Підстава – потреба в додаткових будівельних роботах, пов’язаних із попереднім договором. Замовник фактично залишився з тим самим виконавцем, що вже будує першу чергу НВМК. Сам по собі такий механізм передбачено закупівельними правилами. Однак саме на державі лежить обов’язок переконливо показати, чому весь новий обсяг майже на 879 мільйонів повинен виконувати виключно чинний підрядник і чому його вартість обґрунтована.

За оприлюдненими даними строк виконання нових робіт встановлено до 31 грудня 2027 року.

Найбільша інтрига захована в «Коригуванні 3». Публічний короткий опис не розкладає 879 мільйонів на конкретні конструкції, обсяги, матеріали та технології. Які саме позиції з’явилися після попередніх коригувань? Чи пов’язані вони зі складними ґрунтовими умовами, інженерним захистом території, дорогами, спорудами або зміною проєктних рішень?

За чиї гроші здійснюється будівництво? Йдеться про державну бюджетну програму зі створення та функціонування НВМК, головним розпорядником за якою є Міністерство у справах ветеранів. У матеріалах Мінфіну щодо бюджету на 2026 рік для військового меморіального кладовища передбачали 4 мільярди гривень. Тож саме з державного ресурсу фінансується система контрактів, яку суспільство має право перевіряти до останньої гривні.

Мільярдний старт, суди за землю й вода під лісом: історія будівництва

Історія «Білдінг ЮА» на НВМК розпочалася не восени 2026-го. Перший великий тендер на будівництво першої черги оголосили 3 липня 2024 року. Очікувана ціна становила близько 1,801 мільярда гривень. Договір із консорціумом уклали приблизно на 1,759 мільярда. Міністерство у справах ветеранів заявляло, що переможець запропонував на 41,96 мільйона менше за очікувану вартість. Формально це були відкриті торги з особливостями, проте реальної боротьби між кількома сильними конкурентами не відбулося.

Якщо механічно додати вартість першого договору та жовтневого контракту 2026 року, виходить близько 2,638 мільярда гривень з урахуванням ПДВ. Водночас у державній системі DREAM для проєкту НВМК наводиться орієнтовна загальна вартість близько 7,43 мільярда гривень. Показник стосується комплексного проєкту, розрахованого на кілька років і черг.

Найгостріша проблема будівництва виникла ще до останніх цінових перегонів – із землею. 29 січня 2026 року Верховний Суд у справі №320/25649/24 підтримав висновок про незаконність рішень Київської обласної військової адміністрації щодо зміни цільового призначення природоохоронної ділянки, відведеної під меморіал. У власному повідомленні Верховний Суд наголосив: попри законодавчу заборону адміністрація змінила призначення землі природоохоронного характеру. Йшлося про масив близько 258,7 гектара.

Для мешканців навколишніх сіл це рішення стало аргументом у давній суперечці: чому саме цю ділянку, з її лісовою екосистемою та складною гідрологією, обрали для масштабного кладовища? Судове рішення не ліквідувало автоматично вже створений меморіал і не означало, що поховання перестали відбуватися. Після нього парламент 30 квітня 2026 року ухвалив закон №4869-IX, який окремо врегулював розміщення НВМК, посилаючись на положення Бернської конвенції та необхідність природоохоронних заходів. Проте нове законодавче рішення не дає відповіді на просте інженерне питання: чи безпечні тут ґрунтові води і як саме будівельники гарантують їх захист?

Екологи наводили результати бурових досліджень, що пояснюють тривогу навколо Мархалівського лісу. За оприлюдненим аналізом Національного екологічного центру України, із 60 дослідних свердловин у 33 води виявили на глибині менш ніж два метри. Під час ще одного циклу з десяти свердловин у восьми вода також залягала менш ніж за два метри від поверхні. Для території, де планують масштабні поховання та капітальну інфраструктуру, це не дрібниця, яку можна загубити між розділами пояснювальної записки.

Місцеві жителі та природоохоронні організації говорили про ризики для криниць, підземних вод і природних водотоків. Саме ризики, про які попереджали дослідники, мають перевірятися на всіх стадіях спорудження й експлуатації меморіалу, а не після появи екологічної проблеми. Питання стає ще гострішим на тлі нового «коригування»: чи містить документація за майже 879 мільйонів окремий, технічно обґрунтований комплекс захисту вод, які виміри вже зроблені та хто нестиме відповідальність за моніторинг?

Мархалівський ліс пов’язаний із природоохоронною Смарагдовою мережею. У межах механізмів Бернської конвенції обговорювалася скарга щодо впливу будівництва на охоронювані види й оселища, ба більше матеріали міжнародного розгляду стали частиною аргументації екологів у національних судах. Тож реальне питання до держави полягає в тому, як вона виконує природоохоронні зобов’язання, коли площа робіт та сума контрактів зростають.

29 серпня 2025 року на НВМК відбулися перші поховання. І це робить контроль за будівництвом ще відповідальнішим: меморіал уже став місцем пам’яті загиблих захисників і родинного болю. Проте повага до полеглих не може бути приводом закривати очі на земельні рішення, гідрогеологію або способи витрачання державних мільярдів.

«Білдінг ЮА»: компанія, яку створили наступного дня після оголошення тендеру

Дата народження майбутнього мільярдного підрядника – 4 липня 2024 року. Тендер на першу чергу НВМК оголосили 3 липня. Наступного дня з’явився консорціум «Білдінг ЮА», який невдовзі став виконавцем цього будівництва. Формально у створенні спеціального об’єднання під великий проєкт немає нічого надзвичайного. Але коли нова структура майже одразу отримує контракт на 1,76 мільярда, а через два роки – ще 879 мільйонів без відкритого аукціону, її походження, реальна спроможність та фінансові зв’язки перестають бути приватною справою засновників.

За відкритими реєстровими даними станом на початок вересня 2026 року директором значився Олег Колесник. Основний вид діяльності – будівництво житлових і нежитлових будівель. Зареєстрований статутний капітал – один мільйон гривень.

За тією ж структурою власності 80% консорціуму належать ТОВ «Євроелітбуд», 10% – ТОВ «Акам», ще 10% – ПрАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50». У 2024 році Мінветеранів наголошувало, що всі три учасники давно працюють у будівництві, а об’єднання було потрібне для виконання жорстких вимог великого проєкту. Міністерство окремо заперечувало трактування цих компаній як «одноденок».

У цій конструкції є принципова особливість: замовник підписує договір із консорціумом, а значна частина ресурсів, техніки, працівників і виробничого досвіду походить від компаній-засновників. Реальна будівельна робота розподіляється через внутрішні договори та субпідряд. Коли між партнерами виникають конфлікти, ризики здатні перейти з корпоративної площини просто на будівельний майданчик, що фінансується державою.

Показовий штрих – у фінансовому профілі Opendatabot за 2025 рік консорціум відображав одного працівника. З цього не випливає, що на майданчику працювала одна людина: виконувати роботи могли працівники компаній-учасників і субпідрядників. Але цифра красномовно пояснює, наскільки важливо знати, хто фактично виконує багатомільярдні роботи, хто забезпечує техніку, хто платить робітникам і хто відповідає за недоліки.

Арешт 25,97 мільйона, позови на 66,9 мільйона і підсанкційний слід: скандали навколо підрядника

Найсвіжіші та найконкретніші претензії до «Білдінг ЮА» лежать не в анонімних дописах, а в господарських справах за вересень 2026 року. Ініціатор обох позовів – його власний співзасновник «Акам». Це руйнує зручну картинку одностайного будівельного союзу, яку публіці показували в момент отримання першого мільярдного контракту.

Перший спір – справа № 910/11400/26. «Акам» вимагає стягнути 40 910 825,70 гривні за договором субпідряду № 3 від 12 серпня 2024 року. Як зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 9 вересня 2026 року, позивач повідомив про виконані на першій черзі НВМК роботи загальною вартістю 71 938 780,96 гривні, які, за його твердженням, підтверджені актами. Несплаченою компанія називає основну суму 36 910 263,40 гривні; решта вимог – пеня, три відсотки річних та інфляційні нарахування. Суд передав спір на розгляд Господарського суду Київської області за місцем будівництва.

Другий спір – справа № 910/11418/26, уже щодо поставлених товарів. За договором поставки № 1807 від 2 грудня 2024 року «Акам» заявила вимогу на 25 974 077,07 гривні, з яких 21 709 773,08 гривні – основний борг. У судових матеріалах міститься інформація про акт звірки взаєморозрахунків від 9 липня 2026 року, який підписали сторони. Саме цей документ став одним з аргументів для суду під час розгляду заяви про забезпечення позову.

21 вересня 2026 року Господарський суд міста Києва задовольнив заяву «Акаму» й наклав арешт на грошові кошти «Білдінг ЮА» в межах 25 974 077,07 гривні. Це рішення суду існувало вже понад два тижні, коли 7 жовтня замовник обрав консорціум для додаткових робіт на 879 мільйонів.

Загальна ціна двох позовів становить 66 884 902,77 гривні. Масштаб цієї цифри особливо промовистий у зіставленні з позицією держави: поки один із власників консорціуму добивається десятків мільйонів через суд, держава додає цьому самому об’єднанню нове замовлення в сотні мільйонів.

Ще неприємніший для «Білдінг ЮА» зміст самої ухвали про арешт. За даними фінансової звітності за перше півріччя 2026 року, на які посилався позивач, загальний обсяг поточних зобов’язань консорціуму становив 168,49 мільйона гривень, із них 134,45 мільйона – кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги. Залишок коштів на рахунках на 30 червня – 14,25 мільйона. При цьому суд зазначив, що консорціум отримав понад 803 мільйони гривень державного фінансування для першої черги.

У тексті ухвали зафіксовано й звернення «Акаму» до поліції із заявою про можливе шахрайство за частиною п’ятою статті 190 Кримінального кодексу.

На цьому перелік проблем не закінчується. У травні 2025 року Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету повідомило про початок розгляду справи стосовно «Білдінг ЮА» за ознаками неподання інформації на вимогу АМКУ у встановлений строк. Інформацію витребували ще у грудні 2024 року під час перевірки дотримання правил економічної конкуренції в закупівлі НВМК. Поруч із консорціумом у повідомленні фігурували ще три компанії.

Другий гучний сюжет – бізнес-зв’язки в ланцюгу постачання матеріалів. У серпні 2024 року розслідувачі hromadske з’ясували, що постачання граніту на першу чергу НВМК у тендерних документах було пов’язане з дніпровською компанією «АК ПРО», 60% якої належали ТОВ «Алеф Істейт». Групу «Алеф» журналісти пов’язували з бізнесменом Вадимом Єрмолаєвим, проти якого Україна запровадила санкції у грудні 2023 року після матеріалів СБУ про його діяльність на окупованому півострові.

Це особливо незручна історія для проєкту, покликаного увічнити пам’ять людей, які загинули через російську агресію: у його ланцюгу постачання журналісти виявили бізнесову групу особи під українськими санкціями. Міністерство у справах ветеранів публічно відповідало на ці звинувачення. У відомстві підтверджували історичний зв’язок «Акаму» з Єрмолаєвим, але наголошували, що на момент перевірки бізнесмена вже було виключено з переліку кінцевих бенефіціарів «Акаму».

Ще один пласт конфліктів веде до проєктувальників та неформальних консультантів. Bihus.Info встановлювали, що в історії меморіалу з’являвся бізнесмен Георгій Біркадзе, участь якого у нарадах підтверджували представники НВМК. Журналісти описували також кадрові перетини між компаніями, залученими до проєктування, та особами з орбіти колишніх масштабних державних будівельних проєктів. У таких обставинах справедливим є запитання, хто фактично впливає на рішення щодо проєкту, обсягів додаткових робіт та списку допущених виконавців.

Спроби перевірити історію будівництва через кримінально-процесуальні механізми теж були. У вересні 2024 року Печерський районний суд Києва розглядав скаргу громадської організації «НОН-СТОП» щодо реакції Державного бюро розслідувань на її повідомлення про можливі порушення під час облаштування кладовища. Суд зобов’язав уповноважених осіб розглянути звернення та повідомити заявника про результат.

Кому потрібні 879 мільйонів без конкуренції – меморіалу чи підряднику?

У цій історії особливо вражає не одна цифра й навіть не один скандал. Вражає послідовність рішень. Спочатку тендер на 1,76 мільярда отримує спеціально створене об’єднання. Потім у публічному просторі з’являються питання про його корпоративні зв’язки, проєктувальників, постачальників та умови конкурсів. Верховний Суд визнає незаконними рішення щодо зміни призначення природоохоронної землі. Екологи продовжують бити на сполох через високі ґрунтові води. Нарешті учасник самого консорціуму судиться з ним за майже 67 мільйонів, а суд арештовує кошти підрядника. І саме після цього держава укладає ще один договір майже на 879 мільйонів – без відкритого аукціону.

Національне військове меморіальне кладовище – один із найважливіших об’єктів пам’яті України. Родини полеглих мають право на гідне місце поховання, а суспільство – на впевненість, що кошти на його створення проходять найсуворіший контроль. Коли ж гроші йдуть за процедурою без цінового змагання до підрядника з арештованими коштами та конфліктом усередині власного консорціуму, державний замовник повинен давати відповіді ще до появи нових підписів у договорах.

Читайте також: Справа ДБР, підозри у фіктивності та жодної конкуренції: хто і як будує дитсадок у Білій Церкві

Фото: «Київщина 24/7»

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.