Мамо! Невже ти не можеш хоч раз виручити свого сина!? Через тебе я ріс без батька! – заявив син
Мамо! Невже ти не можеш хоч раз виручити свого сина!? Через тебе я ріс без батька! – заявив син
Річ у тому, що після розлучення він навіть не нагадував про себе, спілкувався хіба, що з сином. А тепер через сина вирішив тероризувати мене.
Я живу одна багато років, але нещодавно у моє життя повернувся колишній чоловік. А наш син
почав дуже дивно поводитись, просить мене, щоб я знову була з Давидом. Та думками я повернулась у
минуле і мені стало ніяково.
З Давидом ми одружились у свідомому віці, тоді обоє
добре заробляли та я думала, що таке щасливе
сімейне життя буде на все життя. Але через 10 років почалось найгірше. Я терпіла зради чоловіка, тягнула на собі всі хатні обовʼязки й сказала собі, що з мене годі. Життя одне і краще бути однією, аніж з такою невдячною людиною, як він.
Розлучились ми спокійно. Давид одразу подався за кордон і зник з мого життя. Я з сином переїхала до батьків. Вони щиро співпереживали мені, але від матері я не раз могла почути докори. Що я сама винна, бо вибрала такого непутящого чоловіка. А так би щасливі жили собі.
Потім син підріс і вступив до університету в сусідньому місті. З часом знайшов там дівчину і
сказав, що повертатися не буде, вони орендують
собі квартиру і будуть планувати весілля.Рік за роком не стало моїх батьків. Їхня квартира перейшла мені. Та я вирішила продавати її і натомість купити собі в новобудові однокімнатну студію. Я не вагалась, бо син чітко для себе вирішив залишатись в іншому місті.
Паралельно я дізналась, що син відновив спілкування з батьком. Не знаю хто кого знайшов.
Давид вже кілька місяців, як повернувся додому.
Живе так само у квартирі покійних батьків. Там у нього дві кімнати.
— Сину, я уступлю вам свою квартиру. Але спочатку
маєш переконати матір, щоб знову зі мною
одружилась.
Тепер син не перестає про це говорити. Я до
останнього думала, що то якийсь злий жарт, але
коли побачила, що він цілком серйозно, не могла в це повірити. Як вони собі це уявляють?
Навіть якби я розглядала варіант життя з чоловіком це б точно не був колишній. Але я вже відвикла від цього, мені ніхто не потрібен, я добре почуваюсь одна. Навіть за гроші я б не сходилась з колишнім. Я відмовила сину.
А він так образився, що не хоче навіть розмовляти.
Звинувачував мене у розлучені, казав, що я залишила його без батька. Що він ніколи не просив у мене допомоги, а тут така ситуація з житлом.Прикро, що син так думає і сподівається на мою поступливість. Я не буду йти в них на поводу. Нехай сам розвʼязує свою проблему. Зрештою, якщо у батька дві кімнати їм вистачить там місця.
А ви як би вчинили?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки
“Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами.
Надсилайте на пошту [email protected]