Техніки 456-ї бригади показали, як готують літаки й вертольоти до бойових вильотів та повертають у стрій після пошкоджень.

Про їхню роботу розповіли у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди у другій частині документального циклу «Тримати небо».

Валентин — бортовий технік екіпажу Мі-8. У війську він із 2004 року і до свого вертольота ставиться майже як до живого.

«Якщо ти підготував борт на п’ять на землі — значить, усе буде добре в повітрі. Прийшов, привітався, почухав його за черевце, тому що це живий організм. У нього так само є душа, він знає, де свій, а де чужий».

Після початку повномасштабної війни авіація стала значно інтенсивніше працювати на малих висотах. Техніку доводиться обслуговувати вночі, у польових умовах і під загрозою російських ударів.

Пошкодження, яких раніше не бачили

Заступник начальника технічно-експлуатаційної частини Олег розповідає: його підрозділ проводить регламентні роботи та ремонтує пошкоджені машини.

Після 24 лютого 2022 року характер цих ремонтів змінився.

«Доводилося зустрічати техніку з пошкодженнями, яких ми до цього не зустрічали».

Допоміг досвід тих, хто вже давно працював з авіацією, а також фахівців, які після мобілізації принесли до підрозділу цивільні технічні навички. У польових умовах часу на довгі ремонти немає. Валентин каже: усе потрібно робити швидко, але так, щоб екіпаж міг безпечно підняти машину в повітря.

«Технік переживає за екіпаж»

Для авіаційного техніка Сергія робота не закінчується після того, як літак відірвався від землі.

«Відчуття спокою і одночасно неспокою, тому що літак у повітрі, технік переживає за екіпаж. Коли проводжаю в політ, завжди бажаю якнайшвидшого повернення екіпажу, щоб усе було добре».

Перед вильотом, каже Валентин, у голові ще раз проходиш усе перевірене — чи нічого не пропустив.

«Зрозуміло, що в кожної людини є страх. Але коли екіпаж сідає вже по своїх робочих місцях, отримавши бойове завдання, після того, як запускаються двигуни, страх пропадає. І ти вже знаєш, що тобі робити і навіщо ти це робиш».