Олександра до повномасштабного вторгнення працювала вчителькою початкових класів у сільській школі.

Історію оприлюднили на сайті Національної гвардії України.

З початком великої війни вона волонтерила, допомагала українським військовим, а згодом сама долучилася до війська. Нині «Фурія» — головна сержантка взводу 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України.

Після початку повномасштабного вторгнення Олександрі пропонували виїхати з України, однак вона вирішила залишитися на рідній землі. Попри те, що жінка виховує двох доньок, питання виїзду для неї навіть не було предметом обговорення.

Спочатку Олександра допомагала військовослужбовцям у рідній Сковородинівці. Одного разу вона пів дня ліпила вареники з картоплею та грибами, а потім принесла їх захисникам. Саме з цього, згадує гвардійка, і почалася її волонтерська діяльність.

У 2022 році Олександра вперше звернулася до територіального центру комплектування, щоб вступити до війська. Однак їй відмовили, аргументуючи це тим, що вона вчителька й має працювати з дітьми. Після цього жінка влаштувалася молодшою медичною сестрою у шпиталь, а згодом її мобілізували.

Військову службу Олександра розпочала на посаді стрільця, потім стала діловодом. Проте прагнула професійно розвиватися й більше взаємодіяти з особовим складом, тому перейшла на сержантську посаду командира відділення.

Гвардійка також пройшла навчання у Великій Британії, де отримала відзнаку за успішне навчання — коїн Ірландської гвардії. За словами Олександри, начальник курсу майор Рібс вручив їй цю військову відзнаку після завершення підготовки. Відтоді вона завжди носить коїн із собою як талісман. Британці пояснили їй, що такі монети вручають військовим, із якими готові пліч-о-пліч стояти й воювати.

Зараз у підпорядкуванні «Фурії» — 30 військовослужбовців. Свою роль головної сержантки вона порівнює з роботою класного керівника, який допомагає колективу триматися разом і власним прикладом показує, як бути відповідальним.

Разом із побратимами Олександра бере участь у змаганнях, тренується та вдосконалює військові навички. Саме під час служби вона захопилася гирьовим спортом.

Приклад матері надихає і її молодшу доньку, яка мріє стати кадеткою.

Сама ж Олександра планує продовжувати військову кар’єру, здобути офіцерське звання та надалі зростати у службі. Не виключає гвардійка й того, що одного дня зможе дослужитися до генерала.

Російський обстріл поранив її дорогою до школи: тепер 21-річна «Мала» готується керувати бомбером