«Якщо щось чуєте, кричіть»: історія прикордонника «Шепарда»
Прикордонник Максим з позивним «Шепард» зі «Шквалу» супроводжує бійців на позиції, долає небезпечні маршрути та вчить побратимів діяти в критичних ситуаціях.
Історію бійця опублікував 7-й прикордонний Карпатський загін ДПСУ.
«У будь-якій критичній ситуації треба діяти. Дивимося під ноги, слухаємо небо», — одне з правил, яке «Шепард» повторює тим, кого супроводжує до позицій.
У його роботі немає місця неуважності чи зайвій самовпевненості. Провідник має знати маршрут, відчувати обстановку та, найголовніше, вміти діяти тоді, коли рахунок йде на секунди.
Свій шлях у Державній прикордонній службі України Максим розпочав у 2021 році зі строкової служби.
Після початку повномасштабного вторгнення продовжив проходити службу у відділі прикордонної служби, а згодом долучився до прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» 7-го прикордонного Карпатського загону.
До бойових умов довелося звикати поступово. Перший досвід у Серебрянському лісництві був непростим — близько півтора місяця знадобилося, щоб адаптуватися до нового ритму та постійної напруги.
«Стій! Прикордонний наряд!»: історія особливого тандему прикордонника Євгенія та Лейли
Спочатку Максим перебував безпосередньо на позиціях. Згодом допомагав на логістичній точці: доставляв необхідні припаси, зустрічав поранених, яких доправляли з позицій, і разом із побратимами швидко передавав їх далі ланцюгом евакуації.
За потреби надавав пораненим медичну допомогу. Поруч із досвідченими військовослужбовцями він поступово набував нового досвіду, краще розумів особливості служби та знаходив своє місце в підрозділі.
Згодом «Шепард» почав виконувати завдання провідника, зокрема й на Харківщині. Супроводжує військових до позицій, долаючи значні відстані пішки, а перед кожним виходом проводить інструктаж.
Адже в дорозі важливо не лише знати, куди рухатися, а й розуміти, що відбувається навколо.
«Кожного разу обов’язково має бути інструктаж, щоб у критичній ситуації ніхто не розгубився і не накоїв помилок. Дивимося під ноги, слухаємо небо. Якщо щось чуєте, то кричіть, якщо я не чую», — так звучить настанова Максима перед виходом.
Харківщина для «Шепарда» — особливе місце. Він родом із цього регіону. Тому виконання завдань на рідній землі для нього має значно глибший сенс, ніж просто черговий бойовий виїзд.
Після завершення війни Максим мріє повернутися до мирного життя та створити власну сім’ю у Харкові.
Попри все пережите, він намагається зберігати позитивний настрій і передавати його побратимам.
У вільну хвилину слухає музику. Раніше сам грав на електрогітарі, тому справжній рок залишається для нього особливим способом відпочити та заспокоїтися.
Максим не прагне називати себе героєм, але відчуває, що його служба має значення.
«Якщо чесно, іноді я відчуваю, що пишаюся тим, що служу. Розумію, що моя робота важлива і що я роблю свій внесок у спільну справу», — каже боєць.
Для нього важливо не просто вистояти у складних обставинах, а продовжувати робити свою роботу — крок за кроком, завдання за завданням.
Шестиразовий чемпіон Закарпаття керує дронами на фронті: історія прикордонника «Ромаріо»
Тим, хто замислюється над військовою службою, радить насамперед приймати свідоме рішення, розуміти власну відповідальність і самостійно визначати свій шлях.
Раніше АрміяInform розповідала історію прикордонника Валерія з позивним «Сварщик», який під час «Вівальді» знищив двох росіян у бою, втратив руку й через чотири доби дістався до стабілізаційного пункту.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.