32-річний старший солдат Василь із позивним «Блаженний» родом із Житомирщини. Своє ім’я він отримав на честь святого Василя, адже народився 14 січня.

Історію бійця бригада оприлюднила у соцмережах.

Позивний боєць обрав сам — із вірою у небесного покровителя.

До повномасштабного вторгнення чоловік працював у сфері торгівлі в Чехії. Там його й застала звістка про початок великої війни.

Василь повернувся в Україну та не уникав мобілізації, адже вважав, що захищати країну мають усі. До того ж він уже мав бойовий досвід: під час строкової служби у 2014 році брав участь в АТО.

Тоді військовий виконував завдання на напрямках Старобільська, Рубіжного, Кремінної та Лутугиного. Поблизу Щастя, коли йому було лише 20 років, Василь дістав поранення.

Він згадує, що сам залишився живим, тоді як лейтенант, який перебував поруч, загинув.

У серпні 2024 року Василь долучився до лав тодішньої 3-ї танкової, нині — 3-ї окремої важкої механізованої бригади. Тут опанував фах зв’язківця: пройшов підготовку в навчальному центрі, а практичних навичок набував за допомогою побратимів-наставників.

Робота зв’язківця часто пов’язана з небезпекою, адже військовим доводиться працювати на найгарячіших ділянках смуги відповідальності бригади.

Однією з найскладніших ситуацій Василь називає роботу на 40-метровій вишці, коли поруч з’являється ворожий безпілотник. На такій висоті неможливо швидко спуститися й сховатися від дрона.

Для «Блаженного» ці завдання мають і особистий виклик: він зізнається, що дуже боїться висоти. Однак щоразу змушує себе долати страх і зосереджуватися на роботі.

«Треба просто не дивитись вниз і робити свою роботу. Бо чітко розумієш, для кого і для чого ми цю роботу робимо», — пояснює військовий.

Василь не шкодує, що залишив безпечне життя в Європі й повернувся захищати Україну. Він переконаний: краще ризикувати заради своєї країни, ніж жити на чужині, не маючи зв’язку з рідною землею.

«Виходьте, є хто живий?»: як «Вовк» із побратимами взяв в полон чотирьох росіян