«Про себе вже не думаєш, головне — забрати хлопців живими»: історія прикордонника «Лукаса»
Під ворожими обстрілами він їхав рятувати поранених побратимів, сам зазнав контузії, але після лікування знову повернувся на передову.
Історію бійця оприлюднило Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
33-річний сержант Павло із Заболоттівської громади Ковельського району Волині до повномасштабного вторгнення жив і працював у Польщі.
Займався телекомунікаціями, електрикою та мережевими технологіями. Коли розпочалася велика війна, а дружина саме очікувала на народження їхньої першої дитини, Павло вирішив повернутися додому.
У лютому 2023 року він долучився до лав Волинського прикордонного загону. Службу розпочав на кордоні з білоруссю, а нині виконує бойові завдання неподалік лінії фронту, керуючи бойовими машинами.
Робота водія на передовій вимагає неабиякої витримки та зосередженості. Кожен виїзд у прифронтову зону — це ризик натрапити на міну, потрапити під ворожий обстріл чи стати ціллю FPV-дрона.
За час служби «Лукас» пройшов через чимало випробувань. Один із найважчих епізодів бойового шляху назавжди залишився в його пам’яті.
Вивчив маршрути ворога і підготував засідку: Віктор два дні поспіль допоміг збити реактивні БПЛА
Того дня ворог масовано атакував позиції українських захисників. Унаслідок удару ворожого дрона загинув побратим Артем, інші військовослужбовці зазнали важких поранень. Павло разом із товаришами, попри вибухи, вирушив на допомогу пораненим.
«Ми їхали під обстрілами, дорога вся в мінах, а в небі дрони. Чуєш по рації крики про допомогу і про себе вже не думаєш. Головне було дістатися точки, забрати хлопців і вивезти їх живими», — розповідає прикордонник.
Унаслідок вибуху Павло зазнав контузії та серйозного пошкодження слуху. Попереду був непростий шлях відновлення.
Важливою підтримкою для військовослужбовця стала допомога фахівців соціального супроводу та ветеранської політики.
Зокрема, «Лукас» висловлює вдячність помічнику начальника загону з питань ветеранської політики Людмилі Кравчук за сприяння в отриманні необхідних слухових апаратів і постійну підтримку під час реабілітації.
Замінив загиблого командира в бою, а тепер очолив бригаду: історія «Молота»
Після лікування та відновлення слуху Павло знову повернувся до виконання бойових завдань.
Попри пережите та бойові травми, він продовжує службу, адже добре розуміє, що від надійності, професійності й витримки водія залежить життя його побратимів.
Тим, хто досі вагається щодо служби, прикордонник відповідає просто.
«Ми живемо в Україні, і кожен повинен зробити свій внесок, щоб наша земля була вільною, а не стояти осторонь», — переконаний «Лукас».
Раніше АрміяInform розповідала історію Романа Миколайовича, якому майже 60 і він особисто виїжджає на бойові завдання. Працює з мінометними, реактивними та гарматними розрахунками.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.