До мобілізації «Соболь» працював електриком і мав відстрочку від військової служби, однак у жовтні 2025 року чоловік вирішив долучитися до війська.

Історію бійця оприлюднила 33-тя бригада.

Після базової військової підготовки його направили до 33-ї бригади, де він опанував роботу артилерійського розрахунку.

Після прибуття на Донеччину боєць пройшов двотижневе бойове злагодження, а потім вирушив на вогневу позицію. Там він став номером обслуги гармати, відповідаючи за заряджання.

«Мені сказали: будеш заряджати — тобі інший номер обслуги приносить снаряд, механік приносить пороховий заряд, ти вставляєш спочатку снаряд, потім заряд, потім піропатрон і виходиш за гармату. Тож я одразу зрозумів: нічого складного в цьому немає, а фізичної сили мені для такої праці цілком вистачає», — пригадує «Соболь».

Перші бойові виходи на Добропільському напрямку запам’яталися йому інтенсивною роботою розрахунку. За командою «До бою!» артилеристи швидко займали місця біля гармати, готували її до стрільби та виконували завдання. Іноді доводилося кілька разів поспіль виходити на позицію, перш ніж отримати команду відкрити вогонь.

Особливо боєць згадує епізод, коли розрахунок отримав координати цілі та за 12 хвилин здійснив шість влучних пострілів.

«Це була настільки злагоджена робота, що все пішло просто як по маслу — без жодної затримки. Гармата відпрацювала відмінно, екіпаж відпрацював відмінно», — розповідає військовий.

Нині «Соболь» виконує завдання на Харківщині, на Куп’янському напрямку. За його словами, тут працювати складніше, ніж було на Донеччині: у небі більше ворожих безпілотників, а після відкриття вогню позиція може стати ціллю для противника.

Тому для артилеристів важливо не лише влучно відпрацювати, а й швидко замаскувати гармату та самим залишитися непоміченими.

«Найбільша радість для нас — успішно заїхати на позицію й потім успішно виїхати з неї», — каже «Соболь».

Одним із найскладніших завдань для розрахунку стала заміна гармати. Протягом 20 годин військові змогли вивезти з позиції несправну техніку, встановити на її місце справну та замаскувати її. Попри небезпеку, операцію виконали успішно.

Важливу роль у бойовій роботі, наголошує артилерист, відіграє взаємодія між військовими. Побратими добре знають можливості одне одного, довіряють своїм навичкам, а група прикриття стежить за повітряною обстановкою. Це дозволяє кожному зосередитися на власних обов’язках.

«Усі ми тут — і побратими, і друзі водночас. Ми одне злагоджене товариство, тому й проблем у взаємодії один із одним не маємо абсолютно», — говорить боєць.

«Про себе вже не думаєш, головне — забрати хлопців живими»: історія прикордонника «Лукаса»