Увечері 2 листопада росія вже розпочала чергову масовану атаку на Україну.

До ранку вона випустить 289 безпілотників, 17 балістичних і 59 крилатих ракет, атакує енергооб’єкти дев’яти областей, а в Харкові авіабомба влучить у перехід між корпусами лікарні. Звідти доведеться евакуювати 226 пацієнтів. Загалом у місті постраждають 73 людини.

Та поки українські військові відбивали один із наймасштабніших повітряних нападів, у Петропавлівській Борщагівці під Києвом розгорталося видовище, в яке важко повірити навіть на тринадцятому році російсько-української війни.

Розлючена юрба намагалася прорватися на територію військового об’єкта Нацгвардії. У правоохоронців летіло каміння, люди трощили службові автомобілі, погрожували поліцейським і вимагали віддати їм військовослужбовців. На місце довелося особисто приїхати командувачу НГУ генералу-майору Олександру Півненку та керівнику Офісу Президента генерал-лейтенанту Кирилу Буданову. Але навіть коли над Київщиною вже було чути російські дрони та вибухи, заворушення не припинилися.

Приводом стала вигадана історія, яка за лічені години облетіла Telegram і TikTok. Нібито в підвалі приватного будинку облаштували катівню, де незаконно утримують 40 людей. Їм надягають мішки на голови, зв’язують руки, ламають кістки. В одного чоловіка начебто зламаний хребет. Повідомляли навіть про загиблого.

Звинувачення були страшними, але доказів їм бракувало. Поліція спростувала повідомлення про 40 незаконно утримуваних людей і загиблого, проте натовп продовжував вимагати відчинити ворота військового об’єкта.

Як кілька неперевірених повідомлень переросли в нічний погром, хто поширював історію про «катівню» і що насправді відбувалося за воротами будівлі — АрміяInform відтворила перебіг подій та зібрала обставини, які залишилися за кадром найгучніших відео тієї ночі.

Сорок заручників, продана «швидка» і медикиня із цікавим минулим

Історія про «катівню» починалася значно скромніше. У першому виявленому дописі, опублікованому 2 листопада об 11:34 у Threads, йшлося про побиття чоловіків у будинку на вулиці Сонячній. Четверо нібито були тяжко травмовані, а поліція не реагувала на звернення. Жодної згадки про Нацгвардію, десятки заручників чи загиблого.

А вже за 16 хвилин в іншому повідомленні фігурували 40 людей, яких начебто незаконно утримували в підвалі. Цифру підхопили Telegram-канали, а історія швидко обростала моторошними подробицями.

Невдовзі звинувачення отримали й переконливе візуальне підкріплення — автомобіль швидкої допомоги та жінку в медичній формі.

Саме працівники приватної швидкої, за повідомленням поліції Київщини, викликали правоохоронців, заявивши, що їм перешкоджають дістатися до людини, яка потребує допомоги. Жінка, яка представлялася власницею служби «Мед-престиж», розповідала про чотирьох тяжко травмованих чоловіків, один із яких нібито мав переламаний хребет.

Як з’ясувало «Слідство.Інфо», жінку звати Валентина Молода, їй 49 років. Вона пов’язана з клінікою пластичної та естетичної хірургії «Молода-я». А от із «Мед-престижем» виявилася цікава історія.

Компанія припинила фактичну діяльність ще у 2023 році, а її колишній власник Михайло Фурман продав автомобіль швидкої у 2024-му. Покупці мали зняти фірмові позначення, проте машина приїхала на Борщагівку зі старими логотипами. Фурман також заперечив право Молодої представлятися власницею його компанії.

Сама жінка запевняла журналістів hromadske, що має власну клініку, лікарів і необхідну ліцензію.

Та медичним одягом її діяльність не обмежується. Як встановили журналісти, Молода мала при собі посвідчення журналістки-розслідувачки від громадської організації «Пліч-о-пліч», засновницею та представницею якої є сама.

А рівно за місяць до заворушень, 3 жовтня, вона брала участь у так званому «Майдані миру» в Києві. Інформаційну кампанію навколо цієї акції досліджували Texty.org.ua, зафіксувавши її просування, зокрема, через акаунти, які поширювали російські наративи.

Сам собою цей факт не доводить причетності Молодої до російських інформаційних операцій. Проте залишається питання, звідки вона отримала відомості про розташування військового об’єкта, нібито катування та наскільки достовірними були її гучні заяви.

Адже коли правоохоронці та командування Нацгвардії почали з’ясовувати обставини, виявилося, що ситуація за воротами будівлі суттєво відрізнялася від історії, яку вже встигли рознести соцмережами.

Що насправді було за воротами «катівні»

За воротами будинку, який у соцмережах уже встигли охрестити «катівнею», перебували не цивільні заручники, а військовослужбовці Національної гвардії.

Як пояснили в 1-му корпусі НГУ «Азов», приміщення використовували як тимчасовий пункт дислокації військової частини 3121. Тут розміщували мобілізованих, які очікували на подальший розподіл, а також військових, затриманих після самовільного залишення частини.

Командування допустило всередину кількох цивільних, зокрема матір одного з мобілізованих. Повернувшись, жінка розповіла, що з людьми, яких вона бачила, «все добре», однак умови їхнього перебування назвала жахливими. Про це повідомила кореспондентка hromadske.

Водночас четверо військовослужбовців справді мали травми. Цього в «Азові» не заперечували — чоловіків направили до госпіталю. Проте пресофіцер Нацгвардії полковник Руслан Музичук спростував розповіді про лежачого чоловіка з переламаним хребтом. За його словами, всі четверо самостійно дійшли до автомобіля швидкої допомоги.

Чи застосовували до них насильство, за яких обставин вони дістали травми та хто може бути причетний — має встановити слідство.

Уже 3 листопада ДБР відкрило кримінальне провадження за фактом можливого перевищення військовими службових повноважень.

Здавалося б, після допуску родичів, направлення постраждалих до госпіталю та обіцянки розслідувати можливі порушення протистояння мало б принаймні вщухнути.

Натомість біля воріт військового об’єкта невдовзі почалися події, які вже не мали нічого спільного зі спробою отримати відповіді від командування.

Прийшли визволяти людей — і ледь не перекинули автобус разом із ними

Коли протистояння біля військового об’єкта почало загострюватися, на місце прибув командувач Нацгвардії генерал-майор Олександр Півненко. Колишній спецпризначенець «Омеги», командир бригади «Спартан», учасник оборони Харкова та боїв за Бахмут. Герой України, який отримав це звання за мужність на полі бою.

Того вечора бойовому генералу довелося вислуховувати образи й погрози від власних співгромадян.

На відео з Борщагівки — крики, лайка, каміння та пошкоджені службові автомобілі. Серед найактивніших учасників протистояння опинився навіть 14-річний хлопець, який виліз на паркан військового об’єкта.

«На мєня посмотрі! Альо, свінья, на мєня посмотрі, уйо**ще!» — волав підліток російською та погрожував, що його батько розіб’є обличчя людям по той бік огорожі.

(14-річний хлопець із паркану військового об’єкта вигукує образи та погрози під час заворушень у Петропавлівській Борщагівці. Відео в соцмережах.)

Згодом цього самого хлопця знайшли вже всередині будівлі. І тут історія набуває майже сюрреалістичного повороту.

На місце заворушень прибув керівник Офісу Президента Кирило Буданов, колишній очільник української воєнної розвідки.

«Я приїхав сюди, щоб розібратися, що тут відбувається», — так, за повідомленням «Української правди», він пояснив свою появу серед натовпу.

Розбиратися довелося навіть із долею підлітка. Кирило Буданов особисто поговорив із хлопцем, зателефонував його сестрі та попросив, щоб хтось із дорослих забрав брата додому. Невдовзі того самого юнака вивели з будівлі загорнутим у термоковдру. На відміну від перших кадрів, тепер він ішов мовчки, опустивши голову.

Що взагалі робила 14-річна дитина пізно ввечері біля військового об’єкта, де вирували заворушення, ще й під час масованої російської атаки? І де були дорослі, які мали за неї відповідати?

Утім, те, що відбувалося навколо, вражало не менше.

Натовп блокував виїзд, трощив поліцейські автомобілі та пошкоджував транспорт Нацгвардії. А коли військовослужбовців почали вивозити з будівлі, частина присутніх взялася розхитувати автобус із людьми й намагалася його перекинути.

Той самий автобус, у якому перебували чоловіки, заради «визволення» яких нібито й зібрався натовп.

Як саме перекинутий автобус із військовослужбовцями мав допомогти їхньому порятунку — запитання, на яке навряд чи знайдеться розумна відповідь.

Півненко тим часом попереджав присутніх, що через розголос противник уже знає про місце перебування військових. Але навіть загроза російського удару не зупинила сутичок. Близько 22:30 біля будівлі спалахнула нова бійка, а ближче до опівночі журналісти hromadske вже чули російські дрони та вибухи.

Побачене обурило й колишнього начальника штабу «Азову», оборонця Маріуполя Богдана Кротевича. Він зізнався, що йому було боляче чути образи на адресу Олександра Півненка, та нагадав про бойовий шлях генерала та його внесок у розвиток підрозділів Нацгвардії.

І особливо болісно ці кадри сприймалися на тлі подій тієї самої ночі, коли українські військові продовжували стримувати російські атаки, а бойовому генералу доводилося реагувати на заворушення у власному тилу.

Поки «Азов» стримує російські штурми, у тилу трощать машини Нацгвардії

За сотні кілометрів від Петропавлівської Борщагівки, під Добропіллям, росіяни продовжують штурмувати українські позиції. Це один із найгарячіших напрямків фронту, де противник намагається прорвати оборону на підступах до так званого «поясу фортець» Донеччини.

Оборону тут тримає угруповання військ «Азов» під командуванням бригадного генерала Дениса Прокопенка, відомого за позивним «Редіс». Герой України, один із керівників оборони Маріуполя, який воює з росіянами ще з 2014 року, тепер змушений публічно реагувати на події в тилу.

Поки його підрозділи стримують російські штурми, під Києвом українські громадяни намагаються штурмувати об’єкт Нацгвардії.

Прокопенко нагадав, що батальйони, полки та бригади 1-го корпусу НГУ «Азов» цілодобово виконують бойові завдання. Сам він також перебуває зі своїми військовими на фронті.

«У цей же час люди, які жодним чином не дотичні до захисту країни, не служать у війську та не допомагають Силам оборони, займаються саботажем у тилу, дискредитуючи українських військових та створюючи вигідну для росії картинку», — заявив «Редіс».

І справді, скандал навколо одного тилового об’єкта обернувся звинуваченнями на адресу військових, більшість із яких не мала жодного стосунку до подій на Борщагівці.

Утім, командири не заперечують необхідності розслідувати можливе насильство щодо військовослужбовців.

«У корпусі АЗОВ неприпустимий фізичний вплив на військовослужбовців. Крапка», — наголосив командир 15-ї бригади «Кара-Даг» полковник Олександр Рясний, чиї підлеглі також ведуть важкі бої.

Якщо за воротами будівлі справді били військових, винні мають відповісти. Але чому за можливі злочини окремих людей повинні виправдовуватися тисячі інших, які в цей час воюють?

Російська армія не припинить штурмів під Добропіллям, доки українці з’ясовуватимуть стосунки між собою. А от використати такі конфлікти проти українського війська росія не проґавить. І те, як поширювалася історія про «катівню», уже дає підстави говорити про її інформаційне підсилення.

«Катівню» спростували, але чутка продовжувала працювати

Поки на Борщагівці тривали сутички, історія про «катівню» продовжувала ширитися соцмережами. Навіть після офіційного спростування поліції.

За даними медіамоніторингу, з яким ознайомилася редакція, до перших спростувань твердження про 40 заручників повторили у 520 дописах. Після них — ще у 3723.

Особливо активно звинувачення підхопили російські інформаційні ресурси. Серед досліджених українських сайтів лише 6% матеріалів подавали чутку як доведений факт. Серед російських — 82%. Поки українські правоохоронці встановлювали обставини, російські медіа вже переважно розповідали про «катівню» як про встановлений злочин.

Наступного дня керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив:

«Наразі вже достеменно відомо, що вчорашні події на Петропавлівській Борщагівці відбулися не без впливу».

Він пообіцяв встановити ініціаторів заворушень та зробити висновки всередині силових структур. Хто саме здійснював цей вплив, Буданов не уточнив.

У 2-му корпусі НГУ «Хартія» також застерегли, що росія використовує навіть реальні проблеми українського війська, щоб дискредитувати бойові підрозділи та їхніх командирів.

Історія на Борщагівці стала показовою: повідомлення про травмованих військових перетворилися на розповіді про десятки заручників і загиблого, а під хвилею звинувачень опинився цілий військовий корпус.

Втім, на нічні кадри з Петропавлівської Борщагівки українці відреагували по-різному.

Вже вранці 3 листопада на Майдан Незалежності в Києві вийшли понад 70 людей, переважно молодь. Вони тримали синьо-жовті плакати з написами «Я підтримую Сили оборони України».

Акцію організували родини та друзі військовослужбовців. Серед учасників були й бійці «Азову». Люди зібралися після побачених напередодні відео, щоб підтримати військових і не дозволити російській пропаганді представити заворушення як ставлення всього українського суспільства до свого війська.

«Ми пишаємося ними і підтримуємо їх», — сказала одна з учасниць акції Юлія Стоміна.

Коли свої стають мішенню для своїх

«Повага до військовослужбовця — не винагорода за бездоганність. Це норма суспільства, яке веде війну за власне існування», — наголосили в Генеральному штабі ЗСУ після подій на Борщагівці.

У Генштабі звернули увагу й на інше: поки росія атакувала Київщину ракетами та дронами, учасники заворушень транслювали місце перебування військових у соцмережах. Ці кадри міг бачити й противник.

(Жінка розпилює перцевий газ у спини бійцям Нацгвардії під час заворушень у Петропавлівській Борщагівці. Скриншот із відео в соцмережах.)

Четверо військовослужбовців справді отримали травми. Якщо їх били — винні мають відповісти. Але яке відношення до справедливості мають погрози, розбиті машини й напад на інших військових?

І особливо важко прийняти, що таке сталося саме на Київщині. Тут навесні 2022 року стояли російські танки. Тут були Буча, Ірпінь, Гостомель. Українські військові вибили звідси окупантів, і багато хто з них не повернувся з тих боїв.

Тепер інші українські бійці воюють на Донеччині, щоб російська армія знову не дійшла до столиці. А в передмісті Києва командувача Нацгвардії, який пройшов Харків і Бахмут, зустрічають матюками, його підлеглим розпилюють газ у спини.

На Київщині вже були справжні катівні. Їх залишили після себе росіяни. І саме українські військові поклали цьому край. А тепер у Петропавлівській Борщагівці вистачило неперевіреної історії про «катівню», щоб частина натовпу напала на своїх захисників.