Владислав із позивним «Бродяга» вперше став до міномета ще у 2015 році, під час строкової служби.

Історію бійця оприлюднило регіональне управління Сил ТрО «Схід»

Замість спокійної армійської рутини він одразу потрапив до зони АТО на Луганщині. Там опанував артилерію та став командиром 120-мм міномета.

Після демобілізації Владислав повернувся до рідного Берестина. Однак 28 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, добровільно долучився до війська. Спочатку служив у піхоті кулеметником, але згодом побратими дізналися про його мінометну спеціальність — і він повернувся до звичної зброї.

За чотири роки великої війни «Бродяга» пройшов шлях від командира розрахунку та головного сержанта до старшого офіцера, а згодом очолив мінометну батарею. Серед найзапекліших ділянок фронту, де йому довелося воювати, він згадує Золоту Ниву під Вугледаром і Козачу Лопань.

«Працювати на коротких дистанціях чи підвозити БК із кожним днем усе складніше. Безпілотники перебрали на себе значну частину ураження. Але важкі міномети — 82-і, 120-і — і досі залишаються незамінною бронею та підтримкою для нашої піхоти», — розповідає Владислав.

За його словами, мінометні підрозділи адаптуються до нових умов: використовують БПЛА для коригування вогню та наземні роботизовані комплекси для підвезення боєприпасів. Це змінює логістику та полегшує щоденну роботу військових.

Удома на «Бродягу» чекають дружина та донька. Коли Владислав пішов на війну, дівчинці було лише два роки. Тепер вона вже першокласниця. Військовий каже, що саме заради рідних та інших близьких українські захисники продовжують боротися.

За мужність і стійкість у боях Владислава нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та відзнакою міністра оборони України «Хрест Сил територіальної оборони».

Окремою опорою для нього є служба разом із земляками — людьми, з якими колись навчався в одній школі та проводив час до війни. За словами бійця, це вже не просто підрозділ, а родина, яку об’єднали спільна боротьба та віра в перемогу.

«Робити мені там нічого»: як засуджений після місяця за ґратами вирішив вступити до «Шквалу»