Це ж стосується і рідних полеглих захисників-Героїв.

“Ми започатковуємо нову спеціальну ініціативу для усіх Героїв України – їх на сьогодні 360 від початку повномасштабної війни. Кожен воїн та рідні воїна, якому звання Героя України присвоєно посмертно, отримають від держави квартиру. Не за роки, не колись потім, а зараз. … І найближчим часом держава забезпечить квартирами всіх Героїв України. Усіх. Зокрема й тих, хто воював до 24 лютого – за час від 14-го року, бойові хлопці. Це справедливо”, – сказав глава державиПроте не всі родини отримали житло. Станом на жовтень 2024 року родина Бутусіних, яка втратила у боях проти окупантів двох синів – Романа та Леоніда, все ще очікує на сертифікати.

Мама Героїв Тетяна розповіла, що у лютому 2024 року з Офісу Президента подзвонили та сказали, що родинам Героїв України надаватимуть сертифікат на житло.

“Місцевий Калуський ТЦК зібрав документи, відправили на Київ. Подзвонили і запитали, чи приїдемо на вручення і сказали чекати, і все. На цьому все закінчилось. Далі було мовчання, ТЦК нічого не знав. Ніхто не міг дати відповідь. З березня цього року я почала вести переписку зі всіма органами держвлади, які мають відношення до цього”, – сказала вона

У грудні 2023 року президент Володимир Зеленський заявив про започаткування ініціативи для всіх Героїв України. 

“Кожен воїн та рідні воїна, якому звання Героя України присвоєно посмертно, отримають від держави квартиру. Не за роки, не колись потім, а зараз”, – заявив тоді глава держави.

“На гарячу лінію Офісу Президента неодноразово дзвонила. Офіс Президента відповідав, що вони ці сертифікати не роздають, вони не в курсі. Хоча Зеленський давав їх особисто. Офіс Президента давав на Міноборони такі запити”, – зазначила Бутусіна

У Міноборони відповіли, що Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення відправило документи на квартирно-експлуатаційну частину з Івано-Франківська. Потім Міноборони у серпні відповіло, що адресували все це на Офіс Президента.

“Вони мене ганяли і зрештою ми прийшли до Держуправління справами. Там мені написали, що забезпечення одноразовою адресною допомогою у вигляді житлового приміщення здійснюється Міноборони або МВС, там де проходили службу. Проходили службу мої хлопці в Міноборони. І виходить, що вони мене просто 8 місяців по колу проганяли. Але вчора мені подзвонили з Міноборони і сказали, що запросять на отримання ключів від квартири. Але мені вже дзвонили раз, просто обманули, тому сказати, що питання вирішено, не можу”, – сказала мама двох Героїв України.

Жінка заявила, що якби не залишала скарги та нікуди не писала, то про неї всі б забули.

“Забули, що такі були хлопці, що вони загинули за Україну. Я так розумію, що я не одна. Річ не в мені. Є такі родини, особливо мами, які сидять в депресії і все. Ніхто не бігатиме по колу. Чому таке ставлення до родин загиблих? З нашої родини загинули двоє синів. Багато родин перебувають досі в депресії і не кожен зможе з цими органами спілкуватися, писати. Багато хто не знає, тому що із села, хтось соромиться, хтось не вміє. Так і залишаються у забутті ці родини”, – підсумувала вона.

Відомо, що родина Бутусіних також отримала сертифікат на житло.

Що відомо про родину Бутусіних

Олег Бутусін родом з Владивостока, але у 2014 році переїхав з дружиною та дітьми в Україну. Родина зараз проживає у Калуському районі на Прикарпатті. Брав участь у війні з Росією у складі ДУК “Правий сектор” у боях неподалік Донецька. Його старші сини Роман та Леонід підписали контракт із ЗСУ у 2020 році. Бійці воювали в зоні ООС, а також обороняли Україну від початку повномасштабного вторгнення російських військових.

Роман та Леонід загинули 9 березня 2022 року у селі Лукашівка, що на Чернігівщині. Після звільнення села від російських окупантів їхні тіла знайшов батько, який із 18-річним Григорієм захищали Київщину у складі “Правого сектору”.

Батько полеглих Героїв України Олег Бутусін в інтерв’ю розповів, що до останнього сподівався знайти синів живими.

9 березня, накопичивши близько 2-2,5 батальйонно-тактичних груп на півночі від обласного центру, росіяни бронетанковою колоною з-понад трьох десятків танків пішли в атаку на село Лукашівка з трьох напрямків.

Близько 10 кілометрів їх відділяло від єдиної вільної траси, що зв’язувала Чернігів з Києвом. Їм протистояло близько 150 українських військових, що мали на озброєнні лише 2 несправні танки, обмежені протитанкові засоби та стрілецьку зброю.

Серед них були двоє братів-етнічних росіян – Роман та Леонід Бутусіни, які не відступили та продовжували оборонятися до останнього. Впродовж кількох годин за допомогою артилерії вони змогли завдати ворогу величезних втрат. Попри те, що село було окуповане, цей бій став переломним, російські війська не змогли продовжити наступ і невдовзі змушені були відступити.