Сергій пройшов Соледар, Бахмут, Вовчанськ і двічі повертався у стрій після поранень.

Історію військовослужбовця оприлюднила прикордонна комендатура швидкого реагування «Шквал» 7-го прикордонного Карпатського загону.

12 березня 2022 року Сергій долучився до Державної прикордонної служби України. До війни він працював із системами вентиляції та кондиціонування, згодом відкрив власну справу. А у війську став водієм, якому довелося возити не лише боєприпаси та провізію, а й поранених побратимів під обстрілами.

За роки служби прикордонник пройшов Соледар, Бахмут, Вовчанськ і Серебрянське лісництво. Двічі діставав поранення — і обидва рази це сталося 12-го числа.

Трьох поранених вдалося забрати лише з третьої спроби

Перші бойові завдання Сергій виконував на Донеччині. Підвозив усе необхідне на позиції, перевозив військових, допомагав мінометним розрахункам.

«Підвозив на позиції боєприпаси, провізію та особовий склад. Допомагав і мінометникам: встановлювати міномети, споряджати їх та подавати міни. У нас усі мають бути взаємозамінними», — розповідає прикордонник.

Згодом його підрозділ перекинули на Харківщину.

У травні 2024 року під Вовчанськом мінометний розрахунок потрапив в оточення. Сергій разом із побратимами вирушив забирати військових, але двічі дістатися до них не вдалося.

Лише з третьої спроби прикордонники прорвалися до побратимів і вивезли на пікапі трьох поранених. А через два дні, 12 травня, під час облаштування мінометної позиції під артилерійський обстріл потрапив уже сам Сергій.

Попри травму, він зміг сісти за кермо й самостійно дістатися до місця дислокації. Там побратими надали йому допомогу та передали медикам.

«Тепер побратими жартують, що 12-го мені краще нікуди не виїжджати»

Після лікування Сергій повернувся до «Шквалу». Згодом понад сім місяців працював у Серебрянському лісництві, де через болота, розбиті дороги та густий ліс постійно доводилося шукати нові маршрути.

У січні 2025 року, повертаючись із позицій, він знову потрапив під російський удар і дістав друге поранення.

І знову це сталося 12-го числа.

«У мене вже навіть з’явилася своя магія числа 12. Саме 12 березня я долучився до війська, а на 12-ті числа припали й обидва мої поранення. Тепер побратими жартують, що цього дня мені краще нікуди не виїжджати», — усміхається прикордонник.

Після другого поранення Сергій також залишився у війську. Каже, що не міг покинути побратимів, із якими пройшов стільки боїв.

«Робота водія на війні складна, бо відповідаєш не лише за техніку, а й за людей. Їх потрібно довезти на позиції, вивезти звідти, забезпечити провізією та боєприпасами. Та й самому потрібно вижити», — говорить Сергій.

Як раніше повідомляла АрміяInform, під Вовчанськом пораненого прикордонника «ТРИДЕ» допомогли евакуювати двоє полонених росіян. Спочатку вони несли військового на собі, а згодом знайшли велосипед, за допомогою якого змогли швидше подолати частину маршруту.

Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.