Ще до заміжжя батьки спеціально купили нам дві ділянки поруч, щоб ми, як сестри, були разом. Нам обом уже за 40. Але я у житті досягла більше. Ми з чоловіком Назаром виховуємо донечку і сина. Вони вже студенти, тому ми з чоловіком трудимось, як можемо, щоб їм допомогти. Назар автослюсар, я вчитель у місцевій школі. На сезон до війни ми по черзі їздили на заробітки по кілька місяців.

У нас в хаті вже давно зроблено ремонти на сучасний лад. Хоч живемо у селі, та все у нас є: і пралка, і сушарка для одягу, і посудомийка. А от в Оксани все по-іншому. Вона продавець у продуктовій крамничці, а чоловік тракторист. У них єдина дочка Аліна, яка досі сидить на їхньому забезпеченні. А вже могла б працювати. Адже їй нещодавно минуло 25. Але мама дочку жаліє, у всьому догоджає, підкидає постійно грошей. 

Будинок Оксани вже давно потребує хорошого ремонту: меблі старі, техніка теж бажала б бути кращою. От нещодавно в них зламалась пралка. Оксана постійно бігає до мене:

– Іванко, поміряй мені тиск!

У неї навіть тонометра немає, а це вже необхідно у нашому віці. Та частіше вона звертається до мене і не з такими проханнями:

– А дай трохи грошей в борг, бо не вистачає до зарплати!

Сестра послуговується мною й тоді, коли треба пофарбувати волосся. Сама має дорослу дочку, а просить у мене! Та найчастіше Оксана звертається до мене, коли потрібно випрати речі. Нову машинку вони ще не купили. Я все розумію: то вручну важко.

Спочатку я її слухала, але Оксана, крім капсули для прання, мені нічого не давала. Прати вона приходила часто, іноді й двічі на тиждень. Сестра ніколи не пропонувала мені повернути кошти за використану електроенергію чи воду. Я і з цим мирилась.

Якось улітку я попросила сестру допомогти мені зібрати кабачки з грядки. Але Оксана відмовила:

– Щось мені ноги дуже крутить!

Не вперше я так прошу Оксану допомогти, та вона то ігнорує, а може, відповісти й грубо:

– Яке мені діло до твого городу?

Тому, коли Оксана наступного разу прийшла з пакетом одягу, я вирішила поставити цьому крапку. Спершу ввічливо пояснила сестрі:

– У мене самої безліч брудного одягу!

– А ти своє відклади, бо мені терміново! Дочці ці речі потрібні вже завтра! 

Тоді я не витримала:

– Я тобі нічого не винна і за “дякую” це робити не збираюся

Що думаєш ти велика пані? – не на жарт розізлилась Оксана. – Ми з тобою разом виросли, а ти вважаєш себе кращою?

А днями мені подзвонила мама і почала дорікати, як я можу так поводитися з сестрою:

– Я хотіла, щоб ви були поруч і завжди одна одній помагали. А ти так себе проявила!

Я намагалась їй пояснити, щоб Оксана сама цьому винна. Але мама не слухає.

Тепер сестра зі мною не вітається. Але я цим не дуже переймаюсь. Чи може, варто попросити пробачення?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими