Від Маріуполя через Запоріжжя і Кринки до Вовчанська і Курської операції проліг бойовий шлях батальйону «Вартові» 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Історія підрозділу стала частиною ширшої трансформації українського війська, яке адаптується до викликів сучасної війни, перетворюючи бойовий досвід на нові спроможності морської піхоти.

Війна 2022–2026 років докорінно змінила бойові дії. Безпілотні системи стали невід’ємною частиною війська, суттєво посиливши розвідку та вогневе ураження.

Накопичений бойовий досвід довів, що ефективність підрозділів дедалі більше залежить від того, наскільки злагоджено працюють дронові екіпажі, піхота, артилерія, зв’язок і логістика.

Одним із прикладів цієї трансформації став батальйон безпілотних систем «Вартові», що належить до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.

Наказ про створення цього підрозділу було видано 30 жовтня 2024 року, а його командиром призначили військовослужбовця з позивним «Ганс», який мав багаторічний досвід у сфері безпілотних систем і очолював батарею управління і артилерійської розвідки 36-ї окремої бригади морської піхоти. Офіційно батальйон відзначає свою річницю створення 31 жовтня.

Створення «Вартових» стало закономірним результатом бойового досвіду та усвідомлення нової ролі безпілотних технологій. Адже формування підрозділу — це не лише наказ і штатна структура, а передусім об’єднання людей, знань і технічних можливостей задля спільної мети.

«Вартові» — це ті, хто постійно несе варту. Ця ідеологія цілковито підтверджується гаслом, яке використовується на офіційних шевронах підрозділу: «Завжди на Варті».

Формування батальйону «Вартові» відбувалося в непростих умовах. До його складу увійшли роти ударних безпілотних авіаційних комплексів «Сови», «Грифон 501», батарея управління та артилерійської розвідки та військовослужбовці з інших підрозділів.

Кожен колектив мав власний бойовий досвід, спеціалізацію й напрацювання. Поступово їх вдалося об’єднати в єдиний механізм, розпочавши розбудову батальйону та нарощування його бойових спроможностей.

За пропозицією командира «Ганса» батальйон побудували за функціональним принципом. Сформували чотири роти.

У 2025 році до структури долучилася рота наземних роботизованих комплексів (НРК).

Протягом 2024–2025 років батальйон формували люди, які не боялися експериментувати, шукати нові рішення та брати на себе відповідальність. Вмотивовані й віддані своїй справі, вони згуртували навколо спільної мети однодумців і перетворили окремі колективи на єдиний бойовий підрозділ.

Саме завдяки їхній наполегливості, ініціативності та вірі у власну справу «Вартові» стали ще однією сторінкою історії 36-ї окремої бригади морської піхоти.

2022 рік: від окремих груп аеророзвідки до перших безпілотних підрозділів

На початку широкомасштабного вторгнення 36-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського ще не мала потужного підрозділу безпілотних систем. Під час оборони Маріуполя невеликі групи аеророзвідки використовували квадрокоптери для спостереження та коригування вогню. Бойовий досвід довів важливість дронів, тож після виходу частини особового складу з міста бригада почала активно розвивати цей напрямок.

Важливу роль відіграв «Грифон 501», що формувався на базі 501-го окремого батальйону морської піхоти навесні 2022 року. Завдяки ініціативі військових, зокрема бійця з позивним «Вульф», розпочали відбір і підготовку мотивованих операторів безпілотних систем.

«Вульф» прийшов до морської піхоти у квітні 2022 р., саме під час відновлення 501-го окремого батальйону морської піхоти.

«Наприкінці жовтня 2022 року був перший вихід на бойове завдання в районі населеного пункту Водяне. У звʼязку з тим, що була відсутня аеророзвідка, відсутній штатний підрозділ. На рівні командира батальйону було прийнято рішення зробити зведену групу по БР-ці та обʼєднати їх», — пригадує він.

Так, приблизно, 14‒15 листопада 2022 року було створено підрозділ «Грифон 501», який був у підпорядкуванні «Вульфа».

Військові не обмежувалися розвідкою. Паралельно екіпажі опановували скидання боєприпасів із безпілотників. Наполегливість і постійне вдосконалення навичок дали змогу вже за кілька тижнів ефективно підтримувати підрозділи на передовій, протидіяти штурмовим діям противника та завдавати йому втрат.

Паралельно безпілотний напрям розвивався й у батареї управління та артилерійської розвідки (БУАР) 36-ї окремої бригади морської піхоти. Для виконання завдань аеророзвідки, окрім DJI Mavic 3, використовували квадрокоптери Autel, які допомагали проводити спостереження на ближніх дистанціях і частково компенсували нестачу техніки.

«Ганс», який у грудні 2023 року очолив БУАР, згадує, що розвиток цього напрямку супроводжувався серйозними труднощами. Гостро стояли питання підготовки нових операторів, удосконалення методів розвідки та забезпечення необхідним обладнанням.

Часто військові самотужки шукали можливості для розвитку: «Грифонівці» й «буарівці» закуповували дрони та комплектуючі власним коштом, заручалися підтримкою волонтерів і вкладали у справу не лише час та зусилля, а й власні ресурси.

2023 рік: Донецький напрямок

2023 рік став для безпілотних підрозділів 36-ї окремої бригади морської піхоти часом нових викликів і пошуку рішень. Противник активно застосовував засоби радіоелектронної боротьби, ускладнюючи роботу дронів Mavic. Через глушіння GPS-сигналу безпілотники втрачали точність позиціонування, що впливало на ефективність розвідки та виконання бойових завдань.

Війна вимагала швидко адаптуватися до нових умов. Саме тоді почали формуватися перші екіпажі FPV-дронів — нового інструменту, який стрімко набирав значення на полі бою.

На той час уже тривали запеклі бої на Авдіївському напрямку. 501-й окремий батальйон морської піхоти повернувся до виконання бойових завдань у районі Новобахмутівки на Донеччині. Для розвідки та ураження противника військові активно використовували Mavic, зокрема для скидання боєприпасів по ворожій техніці й живій силі.

Важливою складовою розвитку безпілотного напрямку стала й інформаційна підтримка. Висвітлюючи свою роботу в Telegram-каналі, морські піхотинці привертали увагу до потреб підрозділу та залучали кошти на закупівлю нових дронів.

Так, долаючи перешкоди радіоелектронної боротьби й опановуючи нові технології, безпілотний напрямок 36-ї ОБрМП продовжував розвиватися.

Український контрнаступ 2023 року: Запорізький напрямок

«Однією із проблем на даному напрямку була гостра нестача аеророзвідки. Саме там, втрачаючи дрон, хлопці ходили на його пошуки на заміновані поля. Шукали, оскільки більше нічим було працювати. Інших засобів з розвідки на той момент ніякої не було. Працювали лише з мавіками», — окреслив «Ганс» ситуацію в БУАРі на Запорізькому напрямку.

За таких умов втрата навіть одного безпілотника ставала відчутним ударом для підрозділу.

Підрозділ «Грифон 501» також був залучений на даному напрямку.

«На контрнаступі всі розуміли, що саме тут будуть застосовуватися екіпажі FPV. Великими зусиллями було знайдено 8 дронів, які підготували до контрнаступу. Вийшовши на контрнаступ, окрім ударних дронів була ще й аеророзвідка з мавіків. Вже були перші ураження з FPV. Їх було небагато, але це був лише початок у розвитку армії дронів», — розповів «Вульф».

Блискучу роботу «грифонівців» належним чином оцінили і за допомогою волонтерів вдалося закупити 300 дронів FPV.

«З цього моменту розпочалася потужня епоха застосування FPV. На Запорізькому контрнаступі ми пропрацювали до кінця серпня 2023 року», — повідомив «Вульф».

«Посейдон» у Кринках: жовтень 2023 — липень 2024 років

Після боїв на Запорізькому напрямку батальйон на два тижні було виведено та переведено на Донецький напрямок. Після цього підрозділ вивели на відновлення для операції в Кринках у жовтні 2023 — липні 2024 років.

У ході боїв на півдні України та під час операції на лівому березі Дніпра потреба в дронах різко зросла.

Починаючи з грудня 2023 року, у БУАРі з’явився розвідувальний комплекс «Посейдон», який став справжнім проривом у роботі підрозділу. Саме завдяки цьому засобу військові змогли організувати цілодобове спостереження за районом Кринок, постійно контролюючи ситуацію на одному з найскладніших напрямків фронту, бачити всі логістичні маршрути противника, своєчасно виявляти переміщення техніки та особового складу й оперативно передавати координати для ураження цілей.

Можливості «Посейдону» швидко оцінили не лише в межах власної бригади. До операторів комплексу зверталися військові із суміжних підрозділів, а екіпажі ударних дронів просили допомоги в коригуванні вогню та уточненні цілей.

За допомогою «Посейдону» здійснювалося коригування артилерії як своєї бригади, так і сусідніх підрозділів, що значно підвищувало ефективність бойової роботи.

На думку «Ганса» великою проблемою на Кринках була близькість роботи пілотів в кілзоні: дронарі повинні були сидіти максимум 3‒4 км від ворога. Відповідно, всі пілоти перебували під постійним обстрілом артилерії.

Саме тоді розпочався розвиток нових не пасивних, а активних «антен». Шукали нові засоби, розробляли можливості вивести пілотів з кілзони, щоб вони мали змогу вести розвідку, не перебуваючи під постійними обстрілами.

Але це було не єдиною проблемою, з якою довелося боротися нашим безпілотникам. Річка Дніпро із сильними поривами вітру ускладнювала політ на розвідувальних дронах. Тому підрозділ «Грифон 501» взявся за модернізацію БПЛА — ставили нові потужніші батареї. Це давало можливість здійснювати політ на далекі відстані та виконувати різні задачі.

Поступово до бойової роботи додавали великі ударні бомбери. В основному на Кринках FPV-ками хлопці виконували логістичні місії, забезпечуючи нашу морську піхоту всім необхідним — боєприпасами, медикаментами, провізією.

Завдяки дронам хлопці на Кринках працювали більш ефективно, було уражено велику кількість техніки, БТРів, БМП. Все, що рухалося в сторону Кринок.

Харківський напрямок: Вовчанськ 2024 року

Після Кринок 501-й окремий батальйон морської піхоти вивели на відновлення. Однак у травні 2024 року на Харківському напрямку, в районі Вовчанська, росіяни почали повторну спробу наступу, тому батальйон направили сюди на підсилення оборони.

Вовчанськ мав свої особливісті — промисловий комплекс заводу, де противник намагався закріпитися та розвивати наступ. Специфіка місцевості значно ускладнювала роботу операторів безпілотників «Грифона 501»: численні будівлі та конструкції обмежували огляд і пілоти не мали можливості ефективно контролювати горизонт та виявляти переміщення ворога.

Новим тактичним рішенням стали електродрони-ретранслятори. Вони дали можливість успішно виявляти та вражати цілі противника навіть у важкодоступних районах заводу. Ця система дуже ефективно працювала у Вовчанську до серпня 2024 року

БУАР на той момент вже мав два розрахунки крила: косплекс «Посейдон» як основний засіб для ведення аеророзвідки та розвідувальне крило «Фурія», а також чотири розрахунки мавіків. Поступово додавалися ударні FPV, а також зʼявилися бомбери «Вампіри».

Курська операція: серпень 2024 — березень 2025 років

На Курському напрямку себе добре зарекомендувало поєднання розвідувального комплексу «Посейдон» із ударними FPV-дронами.

Починаючи з 10 серпня 2024 року 501-й ОБМП почали переміщення у район міста Суми, «Грифон 501» отримав свою зону відповідальності. Дронарі швидко виставили розрахунки аеророзвідки, розрахунки FPV, розрахунки бомберів і вже почали виконувати завдання, які були поставленні на той момент: забезпечення піхоти всім необхідним і знищення живої сили противника. Підрозділ почав працювати FPV по ворожій логістиці.

«Складність Курської операції в тому, що був відсутній звʼязок. Багато незрозумілих територій. Не зрозуміло де ворог, де наші. На жаль, було багато засідок», — пригадує «Вульф».

На Курщині 24/7 по живій силі ворога використовували важкі бомбери, які раніше застосовувати переважно для ударів по укриттях, бліндажах. Відтоді ж їх почали застосовувати і по російській піхоті. Важливу роль бомбери відіграли також у мінуванні.

«У грудні 2025 року були вже жорсткі зіткнення з ворогом. То на наших мінуваннях було підірвано 25 одиниць ворожої техніки, відбито 8 штурмів. Це все завдяки бомберам та злагодженій роботі інженерів-саперів наших та бригадних», — розповів командир батальйону безпілотних систем «Вартові» «Ганс».

Також на Курському напрямку «Вартові» почали використовувати дрони на оптоволокні. На початковому етапі було дуже багато проблем, тому було прийнято рішення на базі батальйону зробити намотувальний цех. Там, повністю з нуля, намотували котушки для оптоволоконних дронів.

Бойова робота батальйону «Вартові» на Донеччині у 2025–2026 роках заслуговує на окреме ґрунтовне дослідження, адже саме в цей період підрозділ розпочав нову сторінку своєї історії.

Це час стрімкого розвитку технологій, пошуку інноваційних рішень і вдосконалення підходів до застосування безпілотних систем.

Сфера безпілотних технологій змінюється надзвичайно швидко: удосконалюються платформи, розширюються можливості розвідки й ураження, розвиваються засоби зв’язку, автоматизації та наземні роботизовані комплекси.

Те, що ще вчора було експериментом, сьогодні стає частиною бойового досвіду, а нові виклики спонукають шукати ще ефективніші технічні рішення. У цьому процесі важливу роль відіграють самі військові — оператори, інженери й технічні фахівці, які випробовують нові підходи та адаптують технології до реалій війни.

Історія «Вартових» — це історія постійного технологічного пошуку, де бойовий досвід стає поштовхом до інновацій, а людська ініціатива допомагає перетворювати нові розробки на реальні спроможності.

Подальший розвиток батальйону та безпілотних систем загалом потребує окремої уваги й дослідження, адже за ним стоїть не лише еволюція військової техніки, а й зміна самого характеру сучасної війни.

Авторка дякує військовослужбовцям 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, які поділилися власними спогадами про формування батальйону безпілотних систем «Вартові» та надали цінний фотоархів.

Олена Пучинян, відділення рекрутингу штабу військової частини А2802