У Києві навчилися майже всього, що стосується укриттів, окрім найважливішого – вчасно їх будувати. Міські департаменти знають, як затверджувати програми. Районні управління знають, як оголошувати тендери на сотні мільйонів. Підрядники знають, як отримувати договори, змінювати графіки й готувати додаткові угоди. Коли ж починається ракетна атака, усю цю адміністративну майстерність доводиться перевіряти одним-єдиним способом: чи є поблизу місце, де можна врятувати життя. І тут державна машина, щедро змащена бюджетними гривнями, починає сором’язливо мовчати.

«Київщина 24/7» проаналізувала оприлюднені записи закупівель у Prozorro та на електронних майданчиках, договори і повідомлення про їх виконання, висновки столичного Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту, документи КМДА й Київради. І знайшла систему, у якій захист людей безнадійно програє календарю закупівель. Читайте детальніше у рубриці «Вражаюча закупівля».

Три з половиною тисячі укриттів, яких досі немає: Київ сам порахував масштаб провалу

Почнімо з документа самої міської влади. Рішенням Київради від 6 листопада 2025 року №206/10673 затверджено загальну потребу столиці у 7 894 об’єктах фонду захисних споруд. У переліку – 307 сховищ, 5 144 протирадіаційні укриття, 1 819 споруд подвійного призначення та 624 первинні, тобто мобільні, укриття. Цю потребу формували районні державні адміністрації. Інакше кажучи, влада не може сказати, що не знала, чого саме бракує. Вона сама внесла дефіцит у власні документи.

У липні 2026 року, відповідно до інформації Департаменту муніципальної безпеки КМДА, у фонді міста обліковували 4 368 об’єктів. Якщо зіставити цей показник із затвердженою потребою, різниця становить 3 526 споруд. Потреба і наявний фонд мають власні типології та критерії обліку, але масштаб розриву від цього нікуди не зникає: Київ офіційно планує майже вісім тисяч об’єктів і має трохи більше ніж чотири тисячі.

Ще гірше виглядає місткість. Згідно з тією ж відповіддю КМДА, всі обліковані споруди разом розраховані на 2 182 467 людей. За різними оцінками, у столиці перебуває приблизно 3,7-4 млн мешканців. Отже, арифметичний брак місць становить орієнтовно від 1,5 до 1,8 млн. І це сухий розрахунок на папері. Він не враховує, чи встигне людина дістатися до входу під час балістичної загрози, чи працює вентиляція, чи не зачинені двері і чи здатна споруда прийняти людину на кріслі колісному.

Найпідступніша частина міської статистики – структура фонду. Із 4 368 об’єктів 3 806 – найпростіші укриття, переважно підвальні й цокольні приміщення. Сховищ – 512, протирадіаційних укриттів – два, споруд подвійного призначення – 47, первинне мобільне укриття в цій статистичній точці – одне. Ці типи мають різні захисні властивості; називати їх рівноцінними було б такою самою маніпуляцією, як назвати підвал багатоповерхівки повноцінним бункером. Однак у загальній цифрі «понад чотири тисячі» вони стоять поруч. Чудова статистична компанія – поки не починається обстріл.

Із 4 353 об’єктів на кінець 2025 року до 4 368 на 30 липня 2026-го фонд збільшився лише на 15 одиниць. Включення до фонду не завжди означає будівництво з нуля: до нього можуть додавати пристосовані підземні приміщення. Така динаміка не демонструє темпу, здатного швидко перекрити нестачу понад трьох із половиною тисяч споруд. Київ відстав від власних потреб настільки, що навіть чиновницька арифметика вже не може сховати масштаб проблеми.

Понад 9,5 мільярда у фінансовій історії укриттів. Де результат, співмірний із грошима?

За даними Департаменту муніципальної безпеки КМДА, які оприлюднили за результатами інформаційних запитів, у 2022-2025 роках на поточний та капітальний ремонт столичних укриттів витратили понад 4,544 млрд грн. У 2024-2025 роках на будівництво нових об’єктів – ще 3,076 млрд грн. На 2026-й у різних бюджетних зрізах передбачали майже два мільярди гривень, а в окремій відповіді департаменту сума планових видатків на будівництво й капремонт сягала 2,148 млрд грн.

Тож для оцінки провалу досить одного беззаперечного факту: сукупність підтверджених витрат минулих років і планових призначень 2026-го вже перевищує 9,5 млрд грн. На тлі таких ресурсів влада не може нескінченно прикриватися словом «бракує» без докладного пояснення, чому саме виконання так відстає від плану.

Один із найбільш промовистих зрізів надала сама КМДА станом на 8 липня 2026 року. На будівництво споруд подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття на рік передбачили понад 840 млн грн, профінансували трохи більше ніж 137 млн – 16,3%. На реконструкцію нежитлових будівель із прибудовою захисних споруд заклали понад 173,5 млн, на той момент профінансували 18,5 млн – 10,7%. На капітальні ремонти найпростіших укриттів і захисних споруд запланували майже 935 млн, а спрямували приблизно 71 млн – 7,6%.

Чудова система пріоритетів: гроші в бюджеті є, а захист можна профінансувати колись потім. У країні, де дрони й ракети не знають фінансових кварталів, таке відставання – не технічна дрібниця. Кожен відкладений платіж у випадку будівництва означає відкладену роботу, а відкладена робота – пізнішу готовність об’єкта. Для дітей, які навчаються в школах без належних укриттів, цей ланцюг має цілком відчутну ціну.

46 обіцяли – чотири ввели. Дітей захищають планами на майбутнє

На засіданні профільної комісії Київради у вересні 2026 року керівництво столичної освіти фактично озвучило вирок темпам будівництва шкільних укриттів. У межах міської програми запланували 46 нових споруд подвійного призначення. Директорка Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян повідомила: фізично збудовано дев’ять – два в дитсадках і сім у школах. Офіційно введено в експлуатацію чотири.

Чотири із 46 – менш ніж дев’ять відсотків. Решта 42 станом на дату засідання так і не стали введеними об’єктами програми. А п’ять із дев’яти фізично збудованих не могли використовуватися за призначенням через незавершені процедури введення. Посадовиця пояснювала, що оформлення протирадіаційного укриття може тривати щонайменше одинадцять місяців. Одинадцять! Місто встигає закінчити будівельні роботи, а потім майже рік має домовлятися із власною бюрократичною реальністю, чи дозволено дітям спуститися до готової споруди.

Сертифікація захисних властивостей, звісно, потрібна. Ніхто не має права відкривати приміщення, безпечність якого не підтверджена. Але тоді виникає питання до організаторів усієї програми: чому ці процедури не були закладені у календар із самого початку? Як можна звітувати про введення укриття як про наступний неозорий етап, якщо після завершення будівництва перед ним фактично стоїть ще один бюрократичний марафон? І хто особисто відповідає за те, що діти чекають на папери там, де місто обіцяло захист?

На цьому самому засіданні Фіданян розповіла ще одну деталь: у 2025 році райони не використали понад 800 млн грн на будівництво укриттів і повернули кошти. Лише Деснянський район, за її словами, повернув понад 103 млн грн, не завершивши частину об’єктів. Тут уже не поясниш усе державними будівельними нормами. Гроші виділили, бюджетний рік сплив, недобудови залишилися. Райони відзвітували, що фінансову операцію виконано правильно. А люди від цього захищенішими не стали.

Найвлучнішу фразу для столичної програми укриттів чиновники, здається, вже винайшли самі: «не встигли». Не встигли використати, не встигли збудувати, не встигли оформити. Під російськими атаками це словосполучення звучить особливо моторошно.

Голосіївський район. Школа №130: підряд на 198 мільйонів, розірвання договору і 22,7 мільйона втрат, встановлених аудитом

Голосіївський район – приклад того, як на одному адміністративному полі можуть співіснувати великі нові тендери, дрібні ремонти, нескінченні коригування і надзвичайно неприємні висновки власних міських аудиторів. У нашій вибірці вісім закупівель 2026 року номінально на 87,94 млн грн. Найбільша з них – капремонт укриття школи №286 на Заболотного, 6-А. У картці – 75,88 млн грн і два учасники. Конкуренція тут хоча б формально існувала.

Інша група закупівель свідчить, наскільки строкатою стала ця сфера. За адресою Велика Васильківська, 104 – ремонт укриття медичного закладу на 4,84 млн грн із ПДВ. Для гімназії №236 – ремонт на майже 1,3 млн грн без ПДВ. Окремими оголошеннями йдуть школа №132, ліцей №59 та житловий будинок на Голосіївському проспекті, 11, де йдеться про резервне електропостачання приміщення для захисту людей.

Найгучніша знахідка нашого аналізу – документи щодо шкільного укриття на Великій Васильківській, 128. І тут уже неможливо обмежитися звичним чиновницьким поясненням «об’єкт складний, дайте час». Адже йдеться про прямі висновки міського фінансового аудиту та про розірваний багатомільйонний договір.

16 вересня 2024 року Управління освіти Голосіївської РДА уклало з ТОВ «Креатор Компані» договір на будівництво споруди подвійного призначення для школи №130 імені Данте Аліг’єрі. Вартість – 198 млн грн із ПДВ. Закінчити роботи планували до листопада 2026 року. Але вже 2026-го контракт закінчився достроково. В оприлюдненому записі про виконання вказано: договір розірвано через те, що підрядник не усунув відставання, не відновив належні темпи будівництва й не обґрунтував причин невиконання календарного графіка.

За тим самим записом, на момент припинення дії договору за ним було оплачено 48 376 880,86 грн із ПДВ. Підкреслимо: оплачена сума не тотожна загальній ціні підряду. Але майже 48,4 мільйона – цілком реальні гроші, які пройшли через договір, що завершився без обіцяного результату в установленому темпі. Для шкільного укриття, яке мало стати безпечним місцем для дітей, формулювання про зірваний календар виглядає як офіційне визнання управлінського провалу.

І ось що особливо важливо. У реєстрі Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА є результати перевірки саме будівництва укриття школи №130. Аудитори встановили порушення при визначенні вартості робіт, що призвели до втрат фінансових ресурсів на 22 665 886 грн – 34,93% вартості перевірених робіт. Окремо зафіксували 254 808 грн неефективно використаних коштів. Тут немає потреби в припущеннях про «можливе завищення», бо сам міський аудиторський орган прямо вказав суму втрат за результатами перевірки.

Спробуймо усвідомити рівень цинізму ситуації. На будівництві захисту для дітей аудит виявляє понад 22,6 млн грн втрат. Підрядник не вкладається у графік. Замовник розриває договір. І після всього цього місту ще доводиться переробляти документацію, щоб продовжувати будівництво. Яка з цих подій має вважатися нормальною? Яка саме ланка контролю спрацювала вчасно, а не вже після того, як гроші пішли й строки зірвалися?

29 травня 2026 року Управління освіти Голосіївської РДА оприлюднило закупівлю на коригування проєктно-кошторисної документації цієї ж школи. Сума – 2 905 000 грн. Виконавець – ТОВ «Слобожанський проектний дім». Сам факт коригування не доводить порушення. Але на тлі зриву попереднього підряду й висновків аудиту це ще одна дороговартісна ланка історії, у якій шкільне укриття вперто залишається справою майбутнього.

До того ж у 2025 році на додаткові роботи по об’єкту укладали ще один договір на 23,65 млн грн. Отже, ще до коригування 2026 року будівництво вже пройшло через основний багатомільйонний підряд і окремі додаткові роботи. Було б надто зручно списати весь зрив на одного виконавця. Але хто затверджував проєкт, визначав потребу в додаткових роботах, приймав акти та контролював виконання? Відповідальність замовника не закінчується на підписі під договором.

Школою №130 проблеми району не вичерпуються. У звіті Голосіївської РДА за 2025 рік зазначено: на спорудження укриттів для чотирьох закладів загальної середньої освіти передбачили 301 474 057 грн, а станом на 20 грудня освоїли 116 020 122 грн. Власний розрахунок редакції дає 38,48% від плану. Різниця – 185 453 935 грн від початково передбаченого обсягу, які на ту дату не були освоєні саме за цим напрямом.

У липні 2026-го в системі з’явилося коригування проєкту укриття школи №186 на вулиці Сєченова, 8 – ще 940 тис. грн із ПДВ на проєктувальні послуги. Знову не готовий об’єкт, а зміни в документах. Знову будівництво захисту доводиться супроводжувати новим платним етапом планування.

Дніпровський район: від ремонту ліцею за п’ять мільйонів до підвалу житлового будинку з єдиною заявкою

Наш реєстр охоплює чотири закупівлі Дніпровського району на 8,48 млн грн. І навіть ці кілька позицій показують картину, в якій система складається з розрізнених ремонтів: то великий освітній заклад, то звичайний житловий будинок, то окремі оздоблювальні роботи.

Найбільший із перевірених об’єктів – технічний ліцей на вулиці Тампере, 9. Закупівля стосується ремонту укриття й становить 5,17 млн грн без ПДВ. Окремо – ліцей №129, де у відкритій картці фігурує приблизно 2,46 млн грн на роботи для захисту учнів. Поряд із такими сумами є майже символічна закупівля для ліцею «Домінанта» на Юності, 3 – близько 19 тис. грн без ПДВ на локальні роботи.

А от житловий будинок на Будівельників, 33 дає ще один привід поговорити про конкуренцію. Сума закупівлі – приблизно 839 тис. грн, у картці зазначений один учасник. І знову ритуал залишається формально відкритим, але реального змагання цін немає. Ніхто не може заборонити єдиному учаснику виконати роботу якісно. Проте замовник має пояснювати, як переконувався, що кошторис адекватний ринку, а будинок після ремонту став хоча б на крок безпечнішим.

Дніпровський район не варто оцінювати лише за найбільшим шкільним об’єктом. Захист мешканців складається із сотень дрібніших рішень. І якщо влада не здатна показати місткість, готовність і доступність після кожного ремонту, десятки локальних договорів не складаються в систему. Вони складаються в папку з виконаними закупівлями.

Дарницький район. Ліцей №105: 304 мільйони та укриття лише наприкінці 2028 року

У Дарницькому районі наша вибірка містить сім процедур на 13,38 млн грн. Вона охоплює переважно пристосування підвалів житлових будинків – саме тих місць, які мають стати останньою лінією оборони для людей, коли до великого сховища бігти надто далеко. Вишняківська, 5 – 3,21 млн грн із ПДВ; сусідня Вишняківська, 5-Б – 2,96 млн грн із ПДВ; Петра Григоренка, 13-Б – 2,01 млн грн без ПДВ. Поруч – Урлівська, 21, де окремо передбачено близько 241 тис. грн із ПДВ на електротехнічні роботи.

Усе це може бути справді необхідним: у темряві, без вентиляції та доступу підвал не стає безпечнішим лише тому, що на дверях з’явився напис «укриття». Але ось який результат дає занурення у конкретний тендер. Харківське шосе, 49: очікувана вартість ремонту – 3 568 087,20 грн із ПДВ. На торги вийшов один учасник, який запропонував 3 567 977,17 грн. Різниця – 110 гривень 3 копійки.

Підкреслимо: 110 гривень економії на закупівлі майже за 3,6 мільйона. Близько 0,003%. Таке враження, що міська машина публічних закупівель відпрацювала важкий день і вирішила нагородити платників податків сумою, якої ледве вистачить на кілька поїздок у громадському транспорті

Ще один об’єкт, який привернув нашу увагу це тендер на споруду для ліцею №105, що на Сімферопольській, 10. 5 березня 2026 року Управління освіти РДА оголосило перші торги, однак процедура не дала підсумкового договору. 30 червня замовник оголосив повторну з очікуваною вартістю 326 619 388 грн із ПДВ.

У повторному тендері брали участь три компанії. Переміг ТОВ «Укрбуд Козак», договірна ціна становить близько 304,65 млн грн із ПДВ. На відміну від історії інших шкіл, учасників тут було троє. Але найвиразніший рядок цієї закупівлі – навіть не сума. Завершення робіт передбачено до 31 грудня 2028 року.

Тобто захист дітей, який замовляють у середині п’ятого року повномасштабної війни, за календарем має з’явитися фактично напередодні 2029-го. Усе це на тлі щоденних повітряних загроз. Місто начебто купує безпеку, але з доставкою через кілька навчальних років. Можливо, складна інженерна споруда справді потребує такого строку. Проте тоді ще гостріше постає питання: чому стратегічний об’єкт тільки у 2026 році отримав результативний тендер? Чим відповідали на потребу в укритті у 2022-му, 2023-му, 2024-му, 2025-му?

Подільський район. Школа №63: чверть мільярда, кілька спроб закупівель і зауваження аудиторів

У Подільському районі хронологія не менш виразна. Потреба в захисній споруді школи №63 на вулиці Івана Виговського, 10-А обговорювалася ще у 2023 році. Тоді ж укладали договори на проєктні та геодезичні роботи. На п’ятому році великої війни замість довгоочікуваного завершення ми бачимо цілий ланцюг закупівель, які зазнавали невдачі або ставали об’єктом перевірок.

Одна з процедур 2026 року не завершилася результативним будівельним договором. Наступну закупівлю оголосили з очікуваною вартістю 242 387 606,80 грн із ПДВ. Цей тендер потрапив у поле зору Держаудитслужби: у моніторингу фахівці аналізували документи та пояснення замовника.

Зрештою підряд на будівництво, відповідно до оприлюднених даних, отримало ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» за ціною близько 242,38 млн грн. Строк завершення – кінець 2027 року. Отже, за шляхом від перших підготовчих дій до запланованої здачі стоять роки, а учням і працівникам школи весь цей час потрібен захист уже зараз, не після чергового коригування.

Додамо документ, який дозволяє побачити проблеми контролю ще на ранньому етапі. У реєстрі внутрішніх аудитів Києва міститься перевірка щодо школи №63. Аудитори встановили, що Управління освіти Подільської РДА прийняло та оплатило завищені обсяги топографо-геодезичних робіт за договором 2023 року. Сума визначених втрат – 11 775 грн, тобто 30% вартості перевірених робіт. Це порівняно невелика сума на тлі майбутнього чвертьмільярдного підряду. Але проблема принципова: навіть на підготовчій стадії аудит виявив оплачене завищення обсягів, а частина рекомендацій у відкритому плані заходів була позначена як неврахована.

Шевченківський район. Школа №24: майже 190 мільйонів і захист, запланований на 2027-й

У Шевченківському районі ми перевірили дев’ять процедур на 233,6 млн грн. Це найбільша кількість закупівель у нашій вибірці серед районів, але майже вся сума зосереджена в одному великому об’єкті. Йдеться про будівництво укриття для спеціалізованої школи №24 імені Олександра Білаша на вулиці Олени Теліги, 15-А. Очікувана вартість – 195 млн грн із ПДВ. Переможцем стало ТОВ «Укр Смарт Інжиніринг». Строк дії будівельного договору – до 31 грудня 2027 року.

Сума вражає. Але ще сильніше вражає вміння столичних замовників ставити крапку в календарі так далеко від сьогоднішніх потреб. На момент майбутнього завершення цієї закупівлі повномасштабна війна триватиме вже майже шість років, якщо її до того часу не зупинять. Підрядники працюватимуть за узгодженим графіком, чиновники отримуватимуть проміжні акти, а діти мають продовжувати вчитися й ховатися під час тривог. Здобути нове укриття з таким строком – необхідно. Вважати такий строк нормою для п’ятого року війни – набагато складніше.

Інші закупівлі не дозволяють списати тему лише на одну школу. Для гімназії №172 на Ружинській, 30/32 бачимо ще 15 млн грн із ПДВ. Для ліцею №155 на Січових Стрільців, 5 – 16,67 млн грн із ПДВ, у картці один учасник. Далі йдуть ремонт укриття школи №82 на 1,61 млн грн без ПДВ, технічного ліцею на Щусєва, 20 приблизно на 1,45 млн грн без ПДВ, школи №1 у Делегатському провулку на 587 тис. грн без ПДВ. Це не кінець переліку. Для житлових будинків у центральній частині міста з’явилися окремі оголошення: Стрілецька, 7/6 – приблизно 1,40 млн грн із ПДВ, Володимирська, 45 – 1,33 млн грн із ПДВ. Для дитсадка №26 на Володимирській, 16 – 550 тис. грн із ПДВ на вентиляцію укриття.

А ось і епізод про мобільні споруди, який показує, що проблеми починалися ще до монтажу. У зауваженні Департаменту внутрішнього фінансового контролю КМДА від 9 грудня 2025 року аудитори розібрали тендерну документацію на мобільне укриття з монтажем на вулиці Максима Берлінського, 25-25А. Очікувана ціна – 5 млн грн за об’єкт. Зауваження були до неповноти документів, окремих вимог до учасників, відсутності чітких технічних характеристик, питань безбар’єрності та обґрунтування ціни.

Міські аудитори навели орієнтовні ціни схожих споруд із відкритих джерел – від 1,7835 млн до 2,82072 млн грн залежно від комплектації. Відтак розрахували ризик від 2,17928 млн до 3,2165 млн грн на одному об’єкті. А оскільки у районі готували документи на десять мобільних укриттів, вказали потенційний ризик втрат на рівні 21,7928-32,165 млн грн для всього пакета.

Така оцінка міського департаменту оголює проблему: ще до підписання договорів аудитори мали запитання, які могли коштувати десятків мільйонів. Хто формував ціни? Чому за схожі товари пропонували закладати суми, які аудитори вважали такими, що потребують обґрунтування? І скільки часу знову пішло на виправлення документації замість встановлення укриттів там, де людям справді нема куди бігти?

Оболонський район: підвали майже за однаковими цінами й один претендент на дві адреси

Схожий висновок аудитори оприлюднили й щодо закупівель Оболонської РДА. У документах фігурує пакет із десяти мобільних укриттів, запланованих різними адресами, та аналогічні застереження стосовно допустимої вартості. Розрахунковий діапазон ризику щодо пакета становив від 21,7928 до 32,165 млн грн.

Наявність таких оцінок ще у 2025 році показує, що питання до ціноутворення на мобільні укриття були відомі місту давно. А вже у 2026-му Київ знову заходив у великі закупівлі мобільних споруд. До цього ми ще повернемось.

В Оболонському районі наше дослідження виявило шість процедур на 16 млн грн. Переважна частина – капремонти приміщень під найпростіші укриття в багатоквартирних будинках. Суми дивовижно щільно стоять поруч: Автозаводська, 93 – 2,92 млн грн без ПДВ; Вишгородська, 20/1 – 2,47 млн грн без ПДВ; Левка Лук’яненка, 1-Г – 2,50 млн грн без ПДВ; Озерна, 8 – 2,51 млн грн; Зої Гайдай, 9-А – 2,51 млн грн без ПДВ.

Схожість цін сама собою не свідчить про порушення: різні підвали можуть потребувати близьких за складом ремонтів. Але вона робить ще актуальнішим запитання, чи справді замовники рахували кожну адресу окремо, зіставляли ринкові ціни та перевіряли склад робіт. Бо вже в цьому наборі бачимо іншу особливість: на закупівлі для Левка Лук’яненка, 1-Г та Озерної, 8 прийшов один і той самий єдиний учасник – ТОВ «Будівельна компанія «Мега Стайл». Дві адреси, дві процедури і жодного другого конкурента в їхніх картках.

Ще цікавіший календар документів. Для Озерної, 8 первинну тендерну документацію опублікували 9 жовтня, а вже 12 і 13 жовтня з’явилися нові редакції та переліки змін. У закупівлі для Левка Лук’яненка, 1-Г також відображені уточнення. Виправлення умов може бути звичайною законною процедурою, але для людей, які роками чекають на нормальне укриття, серія переписувань – навряд чи заспокійлива новина. Чому важливі положення не довели до ладу до старту торгів? Чи змінювали технічні вимоги, які могли вплинути на коло учасників? Чи була реальна можливість для інших фірм прийти на конкурс?

На Вишгородську, 20/1 також прийшов один учасник із пропозицією приблизно 2,30 млн грн за очікуваних 2,47 млн грн без ПДВ. Тут бачимо зниження суми майже на 7%, але конкуренції в сенсі боротьби різних учасників усе одно не було. Оцінювати тільки відсоток економії, не дивлячись на реальну структуру торгів, – ще один спосіб намалювати приємні цифри замість зрозуміти, як витрачаються гроші.

І поки Оболонь ремонтує підвали будинків, 6 листопада оголосили нову закупівлю для бібліотеки «Почайна» на Оболонському проспекті, 16 – близько 3,09 млн грн. Станом на 8 листопада ця процедура лише стартувала. Вона добре ілюструє, наскільки різнорідні об’єкти потребують захисту – від квартирного будинку до громадського простору. Та загальна оцінка району повинна починатися не з кількості карток на майданчику, а з того, наскільки швидко підвали реально можна відчинити для людей.

Деснянський район. Найгірше забезпечення укриттями – і понад 103 мільйони повернутих коштів

На лівому березі столичний провал набуває особливо жорстких рис. За відповіддю КМДА, у Деснянському районі станом на 2026 рік рівень забезпеченості населення захисними спорудами становив лише 39%. Це найгірший показник серед районів Києва. І саме Деснянський район, за словами керівництва столичної освіти на вересневій комісії Київради, повернув у 2025 році понад 103 млн грн, передбачених на будівництво укриттів, залишивши частину об’єктів недобудованими. Спробуймо ще раз: район із найнижчим рівнем забезпеченості не використав понад сто мільйонів гривень на захисні споруди.

Далі у нашій вибірці – п’ять процедур 2026 року на 76,22 млн грн номінальних оголошень. Але майже половина цього сюжету – класична історія про те, як одна школа здатна отримати дві різні ціни за чотири дні. Для школи №192 на Мілютенка, 5-Б 5 вересня оприлюднили закупівлю ремонту укриття на 25 310 699,68 грн без ПДВ. Уже 9 вересня за тією самою адресою та фактично тим самим предметом з’явилася друга процедура – 24 686 234 грн без ПДВ.

Різниця між двома оголошеннями – 624 465,68 грн, або приблизно 2,47% від першої суми. Чому шкільне укриття за чотири дні подешевшало більш ніж на пів мільйона? Що змінили в обсягах, проєкті або розрахунках? Який із кошторисів точніше описував справжню вартість робіт? У картці другої закупівлі зафіксовано суму договору 24 645 733,81 грн – економія до очікуваної вартості лише 0,16%. Шкільне укриття за двадцять чотири мільйони отримало процедурний результат, який варто пояснити до останнього кошторисного рядка.

Наступна історія ще красномовніша. У початковій школі №311 на Милославській, 27 оголосили закупівлю коригування №2 будівництва укриття на 17,03 млн грн. У картці був один учасник. Пізніше процедуру скасували. Саме слово «коригування №2» нагадує, що історія об’єкта не починалася з чистого аркуша, наступне скасування додає до неї нову паузу. Тепер спробуйте пояснити це батькам, яким потрібне укриття для дитини, а не третій розділ будівельної саги.

Паралельно для тієї самої школи №311 закуповували мобільну споруду з очікуваною ціною 4,58 млн грн без ПДВ. На цю процедуру також прийшов один учасник, а сума договору становила приблизно 4,52 млн грн без ПДВ.

І нарешті – районна закупівля мобільного укриття на 4,6 млн грн без ПДВ, яка не відбулася. Отже, маємо п’ять процедур, щонайменше дві з них із відомим одним учасником, одну скасовану закупівлю, одну, що не відбулася, і два оголошення з різними сумами на одне шкільне приміщення. Цифра 76,22 млн грн звучить голосно. А у відповідь на запитання «скільки готових місць це дало людям на Троєщині?» самі картки Prozorro мовчать.

Святошинський район: два різні підвали, один-єдиний претендент і «додаткові роботи» за 2,38 мільйона

У Святошинському районі наша вибірка складається з п’ятьох процедур на 45,551 млн грн. Два оголошення особливо показові. Для будинку на вулиці Рене Декарта, 4/2 очікували приблизно 2,75 млн грн. У процедурі був один учасник – ТОВ «Буд-Про Сістемс». У документах відображене коригування умов 1 жовтня. Для будинку на Верховинній, 91 замовили додаткові роботи на 2,38 млн грн, і там знову зафіксований один учасник – та сама компанія.

Окремо у квітні замовили ремонт укриття дитсадка №200 на Єфремова, 9-А на 2,23 млн грн із ПДВ. А на укриття школи №83 на вулиці Героїв Космосу, 3, замовляли додаткові роботи після коригування №3 з очікуваною ціною 38,04 млн грн. Вже на початку листопада з’явилася закупівля для цього ж ліцею – близько 151 тис. грн на облаштування шляху до укриття. Так, безпечний маршрут може бути не менш потрібним за ремонт дверей або освітлення. Але в листопаді п’ятого календарного року війни все це сприймається як запізніла спроба наздогнати реальність.

Ці закупівлі пояснюють системне походження теперішнього відставання. Будівництво укриттів у Києві часто не йде прямою лінією «проєкт – конкурс – роботи – готовий об’єкт». Воно рухається складною траєкторією: проєкт, коригування, контракт, додаткові роботи, новий нагляд, ще одне коригування. Кожний додатковий виток потребує часу, нових рішень і контролю – саме того, чого бракує під час війни.

Солом’янський район: дві установи, один підрядник та коригування, які живуть довше за терпіння батьків

На Солом’янці у нашій вибірці чотири процедури, з яких три мають установлену ціну – разом близько 8,75 млн грн. Найбільша – дитсадок №376 на Керченській, 11-А: майже 4,89 млн грн на ремонт укриття. У торгах – один учасник, ТОВ «ТЕП КЕПІТАЛ». А вже у вересні той самий єдиний претендент фігурує в закупівлі школи №13 на Новопольовій, 106 – близько 1,97 млн грн без ПДВ, причому назва предмета закупівлі містить коригування.

Третій об’єкт – школа №144 на проспекті Лобановського, 6, де фігурує закупівля приблизно на 1,89 млн грн із ПДВ. Для цієї ж школи в березні з’явилася окрема закупівля проєктних робіт.

Солом’янський район тут показує процес, який у Києві став занадто звичним: у кожного укриття є серія документів, але в мешканців немає простого й публічного способу бачити його реальний стан. Під час обстрілу людину не врятує ані історія коригувань, ані ім’я переможця торгів. Їй потрібні готові стіни, вентиляція, освітлення та відчинені двері.

Мобільні укриття: 483 мільйони не використали, а восени знову пішли на торги

Мобільні укриття можна було встановлювати поблизу зупинок, у скверах, парках і тих місцях, де глибокого сховища поруч немає. Для міста зі значними відстанями між житловими масивами та підземними станціями це не дрібниця, а додатковий шанс для людини, яка опинилася на вулиці під час атаки. Але в Києві й цей напрям перетворився на нескінченне коло підготовки до придбання.

На 2025 рік столиця передбачала майже пів мільярда гривень на мобільні укриття. У підсумку 453 млн грн повернули до бюджету, а ще 30 млн грн, які залишалися у розпорядженні районів, не використали. Разом – 483 млн грн фінансового ресурсу, який не перетворився на придбані захисні споруди у тому бюджетному році. У чиновників знайшлися пояснення: пізні рішення, технічна сертифікація, календар закупівель. В умовах мирного благоустрою це звучало б як прикра господарська неузгодженість. Під час постійних обстрілів – як провал цивільного захисту.

У 2026 році історія продовжилася вже з новими тендерами. 28 вересня КП «Київпастранс» оголосило тендер на 14 мобільних укриттів загальною очікуваною вартістю 45 188 888,85 грн без ПДВ. У специфікації вказано строк поставки до 31 березня 2027 року. Розділимо очікувану суму на кількість: приблизно 3,23 млн грн без ПДВ за одиницю.

6 листопада Подільська РДА розпочала конкурс на один мобільний об’єкт для Куренівського парку за 5 млн грн без ПДВ. Крайній строк приймання пропозицій – 22 листопада, аукціон призначили на 23-тє. До фінішу бюджетного року залишається трохи більше місяця. Місто вже має досвід, коли гроші на мобільні споруди не використали через запізнілі процедури, і знову запускає частину закупівель у листопаді. Ніби щороку настає цілковито неочікуваний грудень.

А тепер додаймо згадані вище зауваження Київаудиту до можливих цінових ризиків пакетів мобільних укриттів у Шевченківському та Оболонському районах. Виявляється, проблема складається не лише з дефіциту грошей або строків. Місто має одночасно довести, що купує правильні вироби, за обґрунтованими цінами, у справді потрібних місцях – і що все це відбувається до наступної хвилі обстрілів, а не після неї. Наразі на кожне з цих запитань припадає більше документів, ніж переконливих відповідей.

Підвал у реєстрі – ще не порятунок: що ховає статистика готовності

У Києві обліковують тисячі найпростіших укриттів, і чимало з них необхідні та реально рятують людей. Однак сам факт обліку не означає придатності в будь-який момент. Частина споруд може бути обмежено готовою, мати проблеми з доступом, ремонтом, системами життєзабезпечення чи безбар’єрністю. У статистичному рядку такий об’єкт виглядає значно акуратніше, ніж у під’їзді під час нічної атаки.

За окремим зрізом даних КМДА щодо 514 сховищ і протирадіаційних укриттів, який оприлюднювали у 2026 році, 117 об’єктів були готовими, 207 – обмежено готовими, 190 – неготовими. Така вибірка ставить болюче питання. Як місто, що кілька років фінансує ремонт укриттів на мільярди, пояснює велику частку споруд із проблемами готовності?

Ще гірше, коли на карті укриття існує, а під час тривоги людина впирається у зачинені двері. Звітність не відчуває страху людини, яка тягне за ручку, але не може зайти. У довідці таке приміщення може мати площу, адресу й місткість. Для того, хто стоїть надворі, ця місткість дорівнює нулю.

Міська влада регулярно повідомляє про десятки об’єктів, які «додали до фонду». Але додати споруду до обліку – не те саме, що збудувати її з нуля. Коли у 2026 році йдеться про 72 об’єкти, включені до фонду, потрібно окремо повідомляти, скільки з них є новими капітальними спорудами, скільки – пристосованими приміщеннями й скільки додаткових місць вони реально створили там, де дефіцит найбільший. Число «72» може звучати потужно в заголовку пресслужби. У боротьбі за життя вирішує зовсім інший показник – доступне місце в конкретному кварталі.

Хто зірвав захист Києва і хто за це відповідатиме?

Зручність київської системи полягає в тому, що майже будь-яку проблему можна переадресувати. Київрада передбачила кошти – але їх не освоїли районні управління. РДА почала закупівлю – але на конкурс прийшов один учасник. Підрядник підписав договір – але виникла потреба коригувати проєкт. Будівельники закінчили – але документи на введення ще не готові. Зрештою кожен окремий чиновник може представити папір, який пояснює, чому відповідальність лежить трохи далі за його робочий стіл. Та містяни не наймали цю складну адміністративну конструкцію, щоб вона безкінечно передавала проблему за колом.

І нарешті є ще одна, можливо, найганебніша для столиці обставина: Київ не починав із нуля у 2026 році. У нього було чотири роки повномасштабної війни, щоб визначити найнебезпечніші райони, підготувати типові проєкти, упорядкувати землю, заздалегідь передбачити експертизи й графіки, перевірити надійність підрядників і сформувати публічний реєстр готовності по кожній адресі. Місто знало, що потреба у захисті збережеться. І все ж восени 2026 року воно далі оголошує тендери з фінішем у 2027-2028 роках, шукає пояснення повернутим сотням мільйонів і визнає, що в експлуатації лише чотири об’єкти з великої шкільної програми. Але за чотири з половиною роки місто мало навчитися одному: безпеку не можна відкласти до наступного бюджетного періоду.

Читайте також: 228 мільйонів без конкуренції: як закинутий садок на Солом’янці вдруге дістався скандальній фірмі

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.