У четвер, 12 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Венгриняком, Василем Грибановим та Денисом Чекняєвим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Венгриняка та Василя Грибанова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Дениса Чекняєва — на Голосківському кладовищі, на полі №26А.

Андрій Венгриняк (08.12.2001 — 27.08.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №22 імені Василя Стефаника міста Львова. Згодом здобув професію оператора комп’ютерного набору у державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва».

Проходив строкову військову службу.

Зі слів рідних, Андрій був веселою, доброзичливою, ввічливою та товариською людиною. Легко знаходив спільну мову з людьми, цінував спілкування. Захоплювався автомобілями.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» Національної гвардії України.

Нагороджений відомчою відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення», а також нагрудним знаком «Ветеран війни».

В Андрія Венгриняка залишилися батьки, хрещені, двоюрідні брати і сестри та родина.

Василь Грибанов (19.03.1988 — 08.11.2026) Уродженець села Іжевка Донецької області.

Навчався у Костянтинівському ліцеї №1 Костянтинівської міської ради. Вищу освіту здобув у Донецькому інституті техніки та менеджменту закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая».

Із 2007 року проходив службу в складі військової частини А1302, а згодом — у військовій частині А2730.

Зі слів рідних, Василь був доброю, щирою та працьовитою людиною. Найбільше цінував час, проведений із дітьми. Любив майструвати, був людиною з умілими руками. Щиро любив Україну, був справжнім патріотом. Військова справа була його покликанням і невід’ємною частиною життя, якій він присвятив себе з великою любов’ю та відданістю.

Був учасником АТО та Операції Об’єднаних сил.

Із 2018 проходив службу у Краматорському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У 2023 році продовжив боронити територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Сухопутних військ Збройних Сил України та 145-го окремого ремонтно-відновлювального полку Сил логістики Збройних Сил України, пізніше у складі 10-ї бази вимірювальної техніки Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «За участь в АТО» та нагрудним знаком «Ветеран війни».

У Василя Грибанова залишилися дружина, двоє синів, дві доньки, мати та брат.

Денис Чекняєв (11.07.1980 — 08.11.2026) Уродженець міста Рівне Рівненської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі №73 міста Львова. Вищу освіту здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування. Закінчив військову кафедру. Згодом навчався у Національному університеті «Львівська політехніка».

Працював у державному регіональному проєктно-вишукувальному інституті «Львівдіпроводгосп», де обіймав посади від інженера до головного інженера проєкту та головного інженера інституту. Згодом був інженером виробництва у товаристві з обмеженою відповідальністю «Галвікнопласт». Також мав власну справу у сфері систем вентиляції.

Зі слів рідних, Денис був доброю, щирою та відкритою людиною зі світлою душею, людиною честі й високої відповідальності. Завжди був готовий допомогти іншим, мав гарне почуття гумору та цінував час, проведений у родинному колі. Був освіченим, щирим патріотом, представником третього покоління військових у родині. Захоплювався читанням, музикою, особливо джазом, грав на гітарі. Любив подорожі, риболовлю, плавання, відпочинок у лісі, збирання грибів, походи в гори. У вересні разом із дружиною здійснив сходження на гору Говерлу. Займався дзюдо та цікавився іноземними мовами.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 10-ї бази вимірювальної техніки Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Командування Сил логістики Збройних Сил України — «Хрест логістики», нагрудним знаком «Ветеран війни» та численними заохочувальними грамотами.

У Дениса Чекняєва залишилися кохана дружина, донька, брат, дядько, дві тітки, друзі та побратими.