Галина до повномасштабного вторгнення працювала медсестрою-анестезисткою в районній лікарні.

Історію жінки оприлюднила 68-ма окрема аеромобільна бригада імені Олекси Довбуша.

У 2023 році вона долучилася до війська й стала бойовою медикинею медичної роти 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша. Відтоді евакуює поранених із найгарячіших ділянок фронту.

З нагоди Дня Десантно-штурмових військ Президент України нагородив Галину медаллю «Захиснику Вітчизни». Відзнаку вона отримала за особисту мужність, врятовані життя та постійну евакуацію поранених. За час служби медикиня працювала на Запорізькому, Донецькому та Сумському напрямках.

Цивільний медичний досвід допоміг Галині швидко адаптуватися до роботи у війську. Уже під час першої евакуації вона оперативно доправила пораненого та правильно зняла турнікет. Водночас масштаби побаченого на фронті спочатку стали для неї серйозним випробуванням.

Нині за плечима сержанта — чимало врятованих життів. Однак сама вона не схильна вихвалятися своїми досягненнями. Найважливішою якістю на війні Галина вважає людяність.

Побратими знають її як турботливу людину з м’яким характером, але під час евакуації вона діє як зібраний і рішучий професіонал. У такі моменти для неї головне — врятувати життя бійця, а всі інші справи можуть зачекати.

Навіть у прифронтових умовах Галина знаходить можливість дбати про красу довкола. Під час перебування в Селидовому вона садила квіти, щоб нагадати: військовим небайдужий світ навколо них. А після нічних чергувань виходила їх поливати.

Серед мрій Галини — допомагати людям, дочекатися онуків і мати можливість подорожувати світом. Найголовніше для неї — жити у вільній і мирній Україні, яка сама визначає свою історію.

Від SMM до бойових НРК: «Кіцуне» знайшла своє місце в бригаді «Ахіллес»