Мій друг Артур своїми руками зруйнував сім’ю. Він знайшов чудову жінку. Лариса не сиділа вдома без діла. Вона працювала на городі, постійно бігала у дворі, готувала кілька страв на день. Лариса дуже ввічлива жінка. Вона вихована та тактовна. Ніхто ніколи не чув від неї лайки чи крику.

Артур непогана людина. Він уперто працює. Не пригадую, щоб Артур довго сидів без роботи. Дружину любив і, якийсь час, на руках носив. На жаль, Артур зробив велику помилку. Він привіз Ларису жити разом зі своєю мамою. Свекрусі невістка не сподобалася.

Світлана Олександрівна, мама Артура, постійно чіплялася до Лариси. Вона вважала невістку поганою господинею Дарма, що дівчина працювала щодня і без вихідних. Завдяки Ларисі біля огорожі з’явилася гарна клумба з троянд, у саду виріс виноград, двір завжди був чистим, а на городі неможливо було знайти бодай одного бур’яну.

Але свекрусі нічим не догодиш. Артур не втручався у відносини своїх жінок. Він вважав, що вони самі здатні впоратися. Даремно він не втрутився.

Світлана Олександрівна намагалася зруйнувати шлюб свого сина. Жінка скаржилася на страви, які готувала невістка. Свекрусі, то пересолене, то недосолене. Пироги завжди підгорілі, а борщі такі густі, схожі на кашу.

Артур мовчки слухав. Він не захищав дружину, але й не вставав на бік мами. Як би там не було, свекруха сприймала мовчання як згоду. Її радувала підтримка сина, яку вона сама вигадала.

Свекруха на їжі не зупинилася. Вона критикувала зовнішній вигляд невістки. Їй не подобалися спідниці Лариси. Вони надто короткі, на думку свекрухи. Лариса, за її словами, ходить у них на город, щоб спокусити сусіда Івана. Даремно, що Ларисина спідниця мила підлогу, свекруха її вважала короткою.

Світлана Олександрівна постійно скаржилася синові на розбещеність його дружини. Свекруха все бачить. Її не проведеш. Вона помітила, як Лариса біля паркану з Михайлом воркувала.

— Ти тільки подивися, що робиться під твоїм носом! – Кричала Світлана Олександрівна. — Твоя дружина зраджує тобі з твоїм другом! Нічого не соромляться! Ходить вона до нього серед білого дня! Коротке плаття напнула! Ще б голою пішла!

У нас із Ларисою дружні стосунки. Жінка говорила чоловікові про вибрики свекрухи, але він не слухав. Ми швидко порозумілися. Лариса приходила до мене випити чаю з печивом і поскаржитися на життя. Їй подобалося гостювати в мене. Лариса завжди акцентувала увагу на тиші у моїй оселі. У своїх чотирьох стінах не може відпочити, бо свекруха постійно кричить.

Лариса народила Артуру двох дітей. Свекруха ставилася до дітей прохолодно. Вона вважала їх за чужих. Постійно говорила Артуру вигнати дружину разом із дітьми. Ларису засмучувала сімейна ситуація, але змінити її не могла.

Крах їхнього шлюбу стався, коли Світлана Олександрівна прибігла до Артура та почала розповідати йому небилиці. Лариса тоді пила чай у мене, а свекруха переконувала, що вона зраджує.

Артур прибіг до мене махати кулаками. Він бив меблі в моїй хаті, свою дружину, мене. Крики почув Іван. Він прибіг на допомогу. Удвох скрутили Артура та відправили додому. Лариса не могла прийти до тями. Вона не вірила, що коханий чоловік підняв на неї руку. Жінка довго плакала.

Я запропонував Ларисі пожити у місті на моїй квартирі. Про неї Артур не знає. Я одержав квартиру від прабабусі. Однокімнатна, у хорошому районі. Здавав її весь час, але зараз вона пустує. Місяць уже нікого не можу знайти. Мабуть, квартира чекала на Ларису. Жінку довго вмовляти не довелося. Наступного дня допоміг їй зібрати речі та забрати дітей. Артур кричав нам у спину прокляття. Свекруха плювала в наш бік. Вона єхидно посміхалася, дивлячись на сумне обличчя невістки.

Лариса довго не могла оговтатися. Вона багато працювала, щоби менше думати. Діти звикали до нових умов життя. Вони сумували за селом, але їм було цікаво у місті.
Як часто буває, горе зближує людей. Ми довго дружили з Ларисою. Вона симпатична, але я тримався в руках. Лариса сама запропонувала прогулятися містом. Я одразу погодився. З цієї прогулянки почалися наші стосунки.

Артур прийшов за три дні. Він зрозумів, яке лихо накоїв. Намагався вивідати в мене, куди поїхала його дружина, але я мовчав, мов риба. Артур із горя почав пити. Світлана Олександрівна не могла поставити сина на правильну дорогу.

Рік пролетів швидко. Ми з Ларисою одружилися. Я перебрався до міста. Будинок у селі вирішили зробити дачею. У перший рік шлюбу Лариса не хотіла приїжджати на дачу. Вона боялася побачити Артура та свою колишню свекруху. Коли емоції вщухли, ми приїхали в село посмажити шашлик.

Артур нас побачив. Вибіг до Лариси вибачатися. Він хотів обійняти жінку, але вона відштовхнула його. Світлана Олександрівна стояла біля воріт та плакала. Вона зруйнувала щастя сина. Тепер Артур живе на дні і ніяк не може з нього встати. У Лариси все гаразд. Живе чудово. Дуже добре, що колись набралася сміливості втекти від Артура.