Скеледром, футбол і живопис: як військові після ампутацій відкривають для себе нові заняття
Після тяжких поранень військовослужбовці опановують скелелазіння, грають у петанк і пишуть картини. У госпіталі відновлення поєднують зі спортом та творчістю.
Про реабілітацію військових йдеться в сюжеті Армія Media.
Один із військових розповідає: під час реабілітації відкрив для себе заняття, на які раніше не звертав уваги. Спробував стрільбу з арбалета, скеледром і планує долучитися до футбольної команди госпіталю.
«Це допомагає не вішати носа і жити далі», — говорить він.
Скеледром став для бійця можливістю перевірити власну витривалість. А футбол, який любив і до поранення, — приводом приєднатися до регулярних тренувань з іншими військовими.
Спорт, у якому можна знайти себе
Серед доступних занять — петанк. У цій грі учасники кидають металеві кулі, намагаючись розташувати їх якомога ближче до маленької кулі-мішені.
Військовий з ампутацією руки пояснює: для участі йому достатньо однієї руки. Долучатися до гри він почав ще тоді, коли пересувався кріслом колісним. За його словами, облаштовані під’їзди на території госпіталю дозволяють самостійно виїхати з палати на заняття.
Ще один напрям — відеоігри та кіберспортивні турніри. Організатори прагнуть повернути у повсякдення військовослужбовців і ветеранів заняття, яке для багатьох було звичним до поранення.
Полотно як спосіб висловитися
У госпіталі працює і творчий простір. Його засновниця, художниця Євгенія Мірошниченко, відома як «Чепурна», проводить заняття з олійного живопису для ветеранів.
Сюди приходять, зокрема, військові з пораненнями верхніх кінцівок. За спостереженнями художниці, робота з пензлями та мастихінами дає їм змогу вправляти дрібну моторику. Водночас картина стає способом передати переживання, для яких важко знайти слова.
«Важлива ідея. Важливо, про що ви говорите через полотно. І коли є ідея, форма знайдеться завжди», — каже Євгенія.
Один з учасників до цих занять малював лише в школі. Тепер працює над картиною хвойного лісу в ранковому тумані. Він радить іншим військовим не боятися переносити на полотно власні думки та не перейматися чужими оцінками.
Для Євгенії важливо, щоб у творчому просторі людина могла видихнути, побути із собою й не відповідати чиїмось очікуванням постійної сили.
Спорт і творчість дають учасникам можливість пробувати нове та обирати заняття до душі. Як говорить один із військових, втрата кінцівки не означає кінця життя: можна пристосуватися і знайти себе в чомусь іншому.