Після того, як чоловік залишив мене і ми розлучилися, я довго не могла знайти роботу, тому поїхала за кордон. За роки, що працювала в Італії купила донькам по квартирі, зробила ремонт в маминій хаті, провела туди воду і газ. А коли повернулася, теж стала жити в селі, пішла працювати в їдальню. Якось взяла вихідний, мама з сестрою були на роботі. Я стала прибирати і побачила дивні папери. В документах було чорним по білому вказано, що мамина хата належить сестрі. Рідні люди так не по-людськи вчинили зі мною, Марина надіялася, що там я знайду багатого жениха
Коли я розлучилася з чоловіком, то діти були вже дорослі. Так, як ми жили в його квартирі, то після розлучення я повернулася до мами. Старша донька працювала у місті, вони з подружкою орендували квартиру, а менша – навчалася, тому жила в гуртожитку.
З мамою жила моя рідна сестра, вона була неодружена, хоча їй давно за 40. Вони мене підтримали в найважчі дні, сказали, що разом з усім впораємося і життя пішло своєю чергою. В селі роботи не було, тому, пару місяців, я заробляла на хліб одними підробітками, а потім зрозуміла, що це не справа. Маю двох донечок, яким маю допомогти, а я сама собі ради не можу дати, бо на хліб навіть не маю. Та й на мамину пенсію жити не хотілося, а сестра, на відміну від мене, в селі давно мала роботу, хоча теж заробляла суцільні копійки.
Тоді я вирішила поїхати за кордон, собі життя покращити і рідним людям допомогти. Вибрала чомусь Італію, бо там багато наших жінок гарно заробляють.
Рік за роком я там звикла, стала добре заробляти. Дівчат своїх заміж віддала, кожній купила по квартирі. А коли приїжджала додому, то ще й добрі гроші давала мамі з сестрою на ремонт хати, бо думала жити буду там, коли повернуся, щоб не заважати дітям. Провела мамі і воду і газ.
Так спливло більше 10 років, я відчула, що сил вже тих немає, і сказала рідним, що повертаюся. Ні доньки, ні мама з сестрою мене не відмовляли, навпаки погодилися, що вже пора і відпочити, бо не молода вже по закордонах гарувати.
Я повернулася жити до мами, господарювала і влаштувалася на роботу у шкільну їдальню. Гроші не великі, але дохід стабільний, та ще й складених грошей залишилось трохи, скільки мені потрібно.
Коли мама з сестрою були на роботі я прибирала в хаті і натрапила на документи. Виявляється хата вже давно належить моїй сестрі Марині. Як тільки я поїхала за кордон, мама оформила дарчу на неї. Коли вони прийшли додому, то стали виправдовуватися, що все це формальність. Мама просто думала, що я там вдало влаштую життя, вийду заміж, а в Марини життя не склалося, тому хату вона хотіла залишити їй.
Мені так прикро стало, як ніколи. Я й не знаю, що робити тепер. Жити з мамою і мариною мені важко, не можу пробачити. До доньок напрошуватися не хочу, у них свої сім’ї, зовсім не до мене їм. Хіба що за кордон повертатися, щоб собі на житло заробити? та сил вже немає на це.