В нашому житті не раз відбуваються дивні речі, пояснити які дуже важко. Нещодавно зі мною сталася цікава історія, і я зараз просто не знаю, що мені робити.

Я народилася і виросла в селі. Потім поїхала в обласний центр вчитися, але після закінчення університету знову повернулася в село і влаштувалася у місцеву школу вчителем молодших класів.

Згодом я вийшла заміж, ми з чоловіком і донечкою живемо у моїх батьків. Будинок у нас невеликий, але поки що місця всім вистачає. Хоча ми з чоловіком розуміємо, що рано чи пізно нам треба буде і про своє житло подбати, але коштів для цього у нас немає.

З нами по сусідству жила бабуся Олена, кілька місяців тому її не стало. З’ясувалося, що свій будинок вона переписала на мене. З однієї сторони – це приємний сюрприз, а з іншої – через цей будинок у мене почалися проблеми.

Бабуся Олена все життя прожила сама, до неї ніколи ніхто не приїжджав, тому я була впевнена, що родичів у старенької немає.

Ми з мамою ніколи не залишали її наодинці, спочатку допомагали по господарству, робили те, що бабуся просила, а потім, коли вона і зовсім злягла, ми її обходили повністю, навіть з мамою почергово у неї ночували. Їсти варили, мили бабусю, годували, одним словом, ставилися до неї як до рідної.

І не тому, що ми мали наміри на її будинок, зовсім ні. Нам просто по-людськи було шкода стареньку. За всі ці роки сусідства вона стала нам як рідна.

Бабуся наче щось відчувала, тому що за кілька днів до того, як її не стало, вона покликала мою маму і дала їй згорток, загорнутий у стару хустину. Там було 15 тисяч гривень, які вона збирала з пенсії. Сусідка просила маму, щоб та все організувала, коли її не стане.

А через кілька днів бабуся відійшла у кращий світ. Ми зробили все, як вона просила. А потім вже відкрили заповіт, і там на нас чекав сюрприз – бабуся все відписала мені.

Через місяць до нас приїхали невідомі люди. Чоловік років тридцяти назвався родичем бабусі Олени, і повідомив, що не збирається нам нічого віддавати, бо спадщина має належати родині, а не чужим людям. Попередив, що якщо я добровільно від усього не відмовлюся, то він буде судитися зі мною, і зробить так, що справу я програю.

На такий поворот я не очікувала. Адже за моїх свідомих 30 років, я жодного разу не бачила, щоб до сусідки хтось приїжджав, а тут родич об’явився.

Ми з чоловіком навели справки, він справді онук рідної сестри бабусі Олени. Просто сестри багато років не спілкувалися між собою. А коли родичка почула звістку, що сестри не стало, вирішила боротися за спадок.

Що мені робити в цій ситуації, я просто не знаю. Є велике бажання відмовитися від усього, бо дуже вже не хочеться мати справу з цими неприємними людьми.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.