– Вітаю тебе, Оля, дорога моя невістко! З дерев’яним весіллям! Щось я до Максима додзвонитися не можу… Зайнятий? – запитала свекруха.

Оля з ввічливості подякувала свекрусі. Їй так незручно було стояти з важкими сумками, притискаючи плечима телефон до вуха. До чоловіка Максима справді було не додзвонитися. Працює, або знову з друзями гуляти поїхав…

Взяв моду, відпочиває він… Можна подумати, Олі відпочивати не треба.

Жінка засунула телефон у кишеню і попленталася додому. Он, скільки продуктів накупила, буде чоловікові свято влаштовувати. Аби він сам додому прийшов, як то кажуть, нормальний.

Охопивши ручки пакетів, які важко впивалися в руки, Оля почала підніматися східцями. Загалом у їхньому будинку був ліфт, але дуже давно не функціонував. Управляюча компанія тільки обіцянками годувала.

– Можете відійти, будь ласка, – тихо промовила Оля.

Вона намагалася обійти дівчину, що маячила на сходах. Молода особа, обхопивши себе обома руками, зробила широкий крок ліворуч і сухо вибачилася.

– А ви о п’ятдесят шостій?

– Так, а що? – байдуже запитала Оля, мріючи лише про те, як витягне свої втомлені після важкої роботи ноги на дивані.

– Я наречена вашого чоловіка.

Слова ці здалися Ользі жартом, що нічого не означають. Це яка така наречена?! Що означає наречена?

– Він із вами розмовляти не хоче, відкладає все. А мені обіцяє, що одружиться. Ось обручку подарував, пропозицію зробив.

Всі інші слова вже не мали жодного значення. Оля мовчки увійшла до квартири і зачинила за собою двері, ніби намагаючись відгородитись. Знесилена притулилася спиною до стіни, сповзла вниз, затулила обличчя руками і заплакала.

Не було в неї сил пояснюватись, і бажання жодного говорити з чоловіком теж не було.

Он який подаруночок він приготував їй на ювілей.

Жодної вечері Оля робити не стала. Торт стояв у холодильнику, продукти для салатів розкладені по полицях. Колись святковий настрій зіпсували погані новини.

Максим прийшов додому години за чотири. Надворі стемніло, лише рідкісні ліхтарі вихоплювали жовті кола біля під’їзду.

За виразом обличчя помітно, що він вже в курсі нареченої, що з’явилася на порозі.

– І навіщо це все? Навіщо розмови про дітей, мрії про майбутнє? Га, Максиме?

Оля ставила це питання, можна сказати, у порожнечу, розуміючи, що відповідь чоловіка вже нічого не змінить. І в думках знову виникала ця зовсім юна дівчина, і її слова вкарбувалися в пам’ять.

– Та годі тобі, у сучасному світі живемо. Ну, розлюбив я тебе і що? І взагалі все це була велика помилка.

– Помилка? І як давно це ти зрозумів? І на мені одружився тоді навіщо?

– Так ти ідеальна дружина – вдома чисто, працюєш, готуєш чудово, ніколи до тебе зауважень не було! Ти зручна, добра, хороша… Але вона така красуня! Королева! У мене в житті такого не було!

Максим казав правду. Опустивши очі в підлогу, ніби хлопчик який нашкодив, він ледве помітно посміхався.

– Ти ж її бачила.

Оля говорити не могла. Запитань у неї не залишилося. 

Йому роками було зручно і добре, а тепер, коли вона йому набридла, можна й красуню вибрати… Наче Оля негарна. Вона хоч і змінилася за роки спільного життя, так і чоловік також змінився.

Максим намагався ще видавити із себе виправдання, але вони звучали фальшиво та неправдоподібно. Чоловік почав мовчки збирати речі. За кілька годин у квартирі настала тиша. І коли пролунав раптовий дзвінок, Оля неохоче взяла слухавку.

– Оля, де Максим, привітати його хочу. – На тому кінці проводу була її тітка.

– А Максим пішов до коханки, тітко Віра. У нього сьогодні свято з іншого приводу.

Оля одразу поклала слухавку. І, приклавши голову до м’якої подушки дивана, заплющила очі. Просто лежала в тиші, відміряючи стукіт власного серця…

Наступний тиждень минув, як у тумані. А потім поступово наставало розуміння того, що відбувається. Переживання не зникали, але ніби притупилися.

У день розлучення Максим прийшов зі своєю нареченою. Довгонога красуня з вузькою талією і обличчя з обкладинки. І чомусь на тлі неї Оля почувала себе незатишно.

– Скинеш зайве, може, знову заміж вийдеш! – хихикнула дівчина.

– Та куди їй вдруге заміж у тридцять п’ять? – посміхнувся Максим.

Оля намагалася їх не слухати. Тепер вона будувала своє життя не залежно від думки цієї людини. Можна буде й роботу змінити, тому що для неї грошей потрібно менше. І який толк був від зростаючого бізнесу чоловіка, якщо він усе до копійки до себе в кишеню складав, а не в сім’ю?

Немов книги в старій бібліотеці, в голові Олі знову і знову з’являлися погані моменти їхнього шлюбу, які вона намагалася не помічати.

Два роки минуло з моменту розлучення. І якщо тоді, того злощасного дня, здавалося, що життя закінчене, тепер Оля розуміла, що доля навмисне надала їй таке випробування. А все заради нагороди.

Виходячи з торгового центру, Оля йшла до своєї новенької машини. Темно-вишневий джип, про який вона, можна сказати, все життя мріяла, тепер був реальністю.

– Ой, Оля! Ти?!

Знайомий голос вивів її з роздумів. Жінка обернулася і, на свій подив, помітила ту саму людину, яка колись залишила її. Скористався її бажанням мати сім’ю, насолоджувався зручністю, а тільки-но з’явилася можливість, втік до іншої, привабливішої, на його думку.

– А я тебе спочатку і не впізнав навіть, гарніша стала. Кілограм двадцять скинула? Та й помолодшала прямо!

Оля не зовсім розуміла, про що говорить Максим. Колишній чоловік жадібно розглядав її.

– А чого це ти така?

– Яка така?

– Гарна! І що, машина твоя, чи що?

– Так, моя. Чоловік подарував.

У Максима аж рот відкрився від подиву. Погляд став не тільки жадібнішим, але тепер ще й відкрито заздрісним.

– А як же ти заміж вийшла?

– Максиме, йди своєю дорогою, тебе це не стосується! – заявила Оля, вже відчиняючи двері новенької машини.

Чоловік раптово схопив її за ручку маленької шкіряної сумочки, все ще здивовано витріщаючись на жінку, яка колись була йому дружиною.

– А я з нею розлучився, уявляєш? Думав, тебе знайду, мамі ти подобалася. Та й мені з тобою добре жилось. А ти, виявляється, встигла вийти заміж.

– Ти мені зрадив, пішов до іншої, і докоряєш мені за те, що я за ці роки знайшла хорошу людину і покохала її?

Пряме питання Олі поставило його у ступор. Максим притих. І на відміну від колишньої дружини, яка помітно погарнішала після розлучення, сам Максим змінився не в кращу сторону.

Спільні знайомі донесли Олі, що він свій бізнес розвалив і залишився в боргах. Набрав кредити, з якими намагався розплатитися. А коли його благовірна дізналася, що доїти з нього нічого, покинула за першої нагоди. Так Максим залишився один, без грошей, бізнесу та ще й з боргами.

– Щось зі мною ти такою красунею не виглядала! Не любила значить, – з неприкритим докором промовив чоловік.

– А ти до мене так і не ставився, як мій нинішній чоловік, не любив достатньо, – парирувала Оля.

Вона висмикнула з рук сумку, а потім сіла в машину. Гарний новенький джип рушив з місця, залишивши по собі сухий прямокутник на парковці, що змокла від осіннього дощу.

А Максим так і стояв, дивлячись їй услід, відкривши від подиву рота. Оля повернеться до коханого чоловіка, вони разом поїдуть у ресторан чи проведуть вечір за затишним переглядом старого фільму під тріск полін у каміні. А Максим поїде до матері, тому що свою квартиру довелося продати за борги, а робота не дозволяла жити на оренді.

І хоч зараз Максим відчайдушно сердився на свою колишню дружину, за те, що вона, виявляється, має нахабство жити щасливо після розлучення з ним, увечері він закриється у ванній та заплаче, доки ніхто не бачить. І лаятиме себе за той день, коли проміняв чудову, добру, вірну жінку на дівчину, яка позбулася його за перших фінансових труднощів.

Ось тільки нічого вже не повернути…

Джерело