У нас в родині склалася дуже неоднозначна ситуація із спадщиною. Нас в сім’ї було троє: я, сестра Оксана і брат Василь. Ми всі давно роз’їхалися з дому, Оксана з родиною вже багато років живе в Польщі, я з сім’єю в обласному центрі, що знаходиться за 75 кілометрів від нашого села, а брат живе найближче до мами, в сусідньому селі.

Поки мама була жива, їздила до неї лише я, бо сестра з Польщі приїжджала лише раз на рік на Різдво і то не завжди, а брат хоч і жив недалеко, та його дружина і сама не поспішала допомагати свекрусі, і брата до мами не пускала.

Після мами будинок перейшов у нашу спільну власність, кожному належала третя частина. На сімейній раді ми з сестрою і братом вирішили його не продавати, щоб зберегти це сімейне гніздечко як пам’ять про батьків і про наше дитинство. Крім того, кожен з нас був забезпечений житлом. Тому дім кілька років просто стояв пусткою.

Коли моя старша донька Віра вийшла заміж, я попросила брата і сестру дозволити моїй доньці з чоловіком жити в маминому будинку. Вони погодилися, і навіть зраділи, що дім буде доглянутий.

Віра з зятем відразу взялися до роботи, все гарненько відремонтували, вклавши в будинок немало грошей. Прожили вони в ньому майже сім років, там у них двійко дітей народилося.

А потім мій брат зажадав свою частку за будинок, сказав, що йому потрібні гроші. Оксана відразу переписала свою частку на племінницю, а от Василь вирішив отримати своє в грошовому еквіваленті.

І хоча сума була відносно невеликою, у Віри з чоловіком не було грошей, щоб віддати дядькові, вони на той час мали ще кілька несплачених кредитів, та й дочка в декреті, працює один зять. Ми з чоловіком теж з пенсії особливо не маємо чим допомогти.

Я просила брата подарувати свою частину моїй дитині, та він відмовився. У телефонній розмові я поскаржилася сестрі, що брат хоче грошей, а у нас зараз немає. А він забезпечений, у нього все є, ці гроші для нього нічого не вирішують.

Тоді Оксана мене заспокоїла, що викупить у брата його частину і подарує моїй доньці. Я запитала її, чому вона вирішила так зробити, а Оксана мені відповіла, що мама була б щаслива, якби знала, що її будинок дихає теплом рідних людей, що в нашому сімейному гніздечку продовжується життя нашого роду. А для неї, як і для брата, ця сума теж нічого не вирішує.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.