Дипломат із гру: як російський розвідник, причетний до отруєння болгарського зброяра, працював під прикриттям у Женеві

Суспільство

Фігурант справи про отруєння болгарського зброяра працював під дипломатичним прикриттям у місії росії при Світовій організації торгівлі.

У лютому 2020 року журналісти-розслідувачі Bellingcat, The Insider та швейцарського видання Tamedia встановили особу одного з офіцерів російської військової розвідки, якого болгарська прокуратура підозрювала в організації отруєння підприємця Еміліана Гебрева.

Йшлося про Єгора Гордієнка, який роками користувався вигаданим ім’ям Георгій Горшков. Найцікавіше в цій історії — після операції в Болгарії він не припинив діяльність, а отримав дипломатичну акредитацію в Женеві, де представляв росію при Світовій організації торгівлі (СОТ).

Це один із задокументованих прикладів того, як російська військова розвідка використовувала дипломатичні структури для прикриття своїх співробітників за кордоном.

Від Болграда до московського гру 

Єгор Гордієнко народився 1979 року в Болграді Одеської області. Його батько був військовим і служив у складі 98-ї повітряно-десантної дивізії. На початку 1980-х родина переїхала до москви.

За даними Bellingcat, у 2007 році Гордієнко здійснив першу зафіксовану закордонну поїздку під справжнім ім’ям — до Каїра. Водночас аналіз внутрішніх російських документів і переміщень свідчив, що на той момент він уже міг працювати на гру. 

У 2009 році, за оцінкою розслідувачів, сформувалася структура його підпільної діяльності в межах військової частини 29155 — підрозділу, пов’язаного з операціями за кордоном, диверсіями та замахами.

У 2010 році Гордієнко почав подорожувати під вигаданим ім’ям Георгій Горшков. Під цією особистістю він відвідував Іспанію, Фінляндію, Україну та Туреччину.

Особливо показовими стали його поїздки у 2014 році. Перед окупацією Криму він неодноразово відвідував півострів та краснодарський край. Bellingcat припустив, що Гордієнко міг бути залучений до операції з окупації Криму, зважаючи на маршрути його пересування та відомі зв’язки підрозділу 29155 з цими подіями. Проте документального підтвердження його безпосередньої участі в цій операції розслідувачі не навели.

Отруєння болгарського зброяра: що встановили розслідувачі

У квітні 2015 року в Болгарії було здійснено замах на підприємця Еміліана Гебрева, власника оборонної компанії EMCO.

28 квітня Гебрев перебував на корпоративній вечері в Софії, коли йому раптово стало зле. Він знепритомнів і впав у кому. З аналогічними симптомами до лікарні потрапили його син Христо Гебрев та керівник виробництва компанії Валентин Тахчієв.

Лабораторні дослідження виявили ознаки отруєння фосфорорганічною речовиною.

За матеріалами болгарського слідства, російські агенти заздалегідь стежили за підприємцем. Зокрема, вони орендували номери в готелях із видом на парковку та підземний гараж, якими користувалися співробітники EMCO.

Камери спостереження зафіксували чоловіка в широкополому капелюсі, окулярах і рукавичках, який наближався до автомобілів у гаражі. Слідство припускало, що саме там було нанесено отруйну речовину на ручки машин.

Усі троє потерпілих вижили.

Через місяць відбулася повторна спроба отруєння Гебрева. Наприкінці травня 2015 року російські агенти знову перебували в Болгарії, а підприємець повторно відчув симптоми інтоксикації.

Розслідувачі встановили, що в операції фігурували троє співробітників гру:

  • Єгор Гордієнко — під прикриттям Георгія Горшкова;
  • Денис Сергєєв — під прикриттям Сергія Федотова;
  • Сергій Лютенко — під прикриттям Сергія Павлова.

За даними Bellingcat, до підготовчої діяльності в Болгарії були залучені щонайменше вісім співробітників гру, які приїжджали до країни під вигаданими особистостями.

Болгарська прокуратура згодом встановила, що речовина належала до фосфорорганічних сполук. У висновках болгарських фахівців фігурував хлорпірифос, а фінська лабораторія VERIFIN також ідентифікувала фосфорорганічну сполуку — діетилфосфонат.

Тому автоматично називати використану речовину «Новічком» некоректно: публічно встановлені результати досліджень не дають підстав для такого однозначного висновку.

Як розвідник став дипломатом СОТ

Після болгарської операції Гордієнко припинив користуватися особистістю Георгія Горшкова. Однак його діяльність за кордоном не завершилася.

27 січня 2017 року він прибув до Женеви за дипломатичним паспортом. Там його акредитували третім секретарем російської місії при Світовій організації торгівлі.

Цей факт підтвердили розслідувачам представник СОТ та Міністерство закордонних справ Швейцарії.

За інформацією Bellingcat, акредитація Гордієнка мала діяти до кінця 2020 року. Однак 31 жовтня 2018-го її достроково анулювали.

Це сталося невдовзі після публікації Bellingcat про російських розвідників, причетних до отруєння колишнього офіцера ГРУ Сергія Скрипаля у Великій Британії.

Показово, що представниця російської місії в СОТ Дар’я Рудакова заявила журналістам, що їй нічого не відомо про Гордієнка.

Саме дипломатичний статус давав йому можливість легально перебувати за кордоном, користуватися відповідними привілеями та не привертати уваги до своєї справжньої діяльності.

За оцінкою Bellingcat, під час роботи в Женеві він продовжував підтримувати контакти з іншими співробітниками гру та міг допомагати в проведенні розвідувальних операцій у Швейцарії.

Розслідувачі також не виключали його можливої участі в підготовці отруєння Скрипалів, однак це залишилося припущенням, а не встановленим фактом.

гру 29155: від отруєнь до диверсій і кібератак

Історія Гордієнка не є ізольованим епізодом. Вона пов’язана з діяльністю військової частини 29155 — одного з найбільш відомих підрозділів російської військової розвідки, який західні спецслужби пов’язують із закордонними диверсіями, замахами та дестабілізаційними операціями.

Саме з цим підрозділом пов’язують:

  • отруєння Сергія та Юлії Скрипалів у британському Солсбері у 2018 році;
  • вибухи на складах боєприпасів у чеських Врбетіце у 2014 році;
  • замахи на болгарського підприємця Еміліана Гебрева у 2015 році;
  • низку інших операцій із використанням агентів під прикриттям за кордоном.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну діяльність пов’язаних із гру структур набула ще ширшого характеру.

У вересні 2024 року США, Велика Британія та ще низка країн оприлюднили спільне попередження про кібероперації підрозділу 29155. Зокрема, йому приписали атаки на урядові та критично важливі об’єкти в різних країнах, а також використання шкідливого програмного забезпечення WhisperGate проти українських установ напередодні повномасштабного вторгнення.

У 2026 році британський уряд оновив офіційний профіль кібернетичної та гібридної діяльності гру. У документі зазначено, що підрозділ 29155 має кібернетичний компонент, а після початку великої війни росія розширила інструментарій гібридних операцій, поєднуючи диверсії, замахи та кібератаки.

Це важлива зміна: російська військова розвідка використовує не лише кадрових офіцерів, а й допоміжні мережі, посередників та людей, які можуть навіть не знати справжнього замовника операції.

Нова модель диверсій: гру більше не обов’язково відправляє власних агентів

Один із найцікавіших нових матеріалів про діяльність російських спецслужб з’явився 14 вересня 2026 року.

Міжнародна команда журналістів DW, LRT, RTVE та ČT у межах розслідування Європейської мовної спілки (EBU) викрила мережу так званих disposable agents — «одноразових агентів», яких російські спецслужби використовували для диверсій у Європі.

За результатами шестимісячного дослідження журналісти отримали доступ до секретних документів та поспілкувалися з десятками джерел, серед яких правоохоронці, представники спецслужб і люди з оточення підозрюваних.

Йшлося про операції в Чехії, Польщі, Румунії та Литві у період із травня до вересня 2024 року.

За даними розслідування, російські вербувальники шукали виконавців через соціальні мережі, платформи пошуку роботи та волонтерські ресурси. Серед завербованих були молоді люди, які перебували у скрутному фінансовому становищі та шукали можливість заробітку в Європі.

Їм доручали стеження, збір інформації та диверсії. Серед цілей були автобусне депо в Празі та литовські підприємства, які постачали обладнання для українських військових.

Литовські, румунські та польські правоохоронці пов’язали цю мережу з російською військовою розвідкою.

За оцінкою журналістів, подібна модель могла використовуватися і під час спроб атак у серпні 2026 року на аеропорт Лейпцига в Німеччині та підприємство з виробництва дронів у польському Скаржисько-Каменній.

Фактично це інша архітектура диверсійної діяльності: замість того щоб ризикувати кадровими офіцерами за кордоном, російські спецслужби можуть використовувати місцевих виконавців, посередників та розгалужені канали вербування.

Чому історія Гордієнка важлива сьогодні

У вересні 2020 року болгарська прокуратура офіційно повідомила про висунення обвинувачень трьом громадянам Росії — Георгію Горшкову, Сергію Павлову та Сергію Федотову. Згодом їхні справжні особистості були встановлені як Єгор Гордієнко, Сергій Лютенко та Денис Сергєєв.

Усі троє були оголошені в міжнародний розшук за лінією Інтерполу з червоними повідомленнями. Болгарська прокуратура також зазначала, що російське законодавство створює перешкоди для екстрадиції власних громадян із території рф.

26 серпня 2020 року провадження було призупинене через відсутність затриманих підозрюваних та складнощі з отриманням міжнародної правової допомоги. Це не означало закриття справи чи виправдання фігурантів.

Станом на листопад 2026 року у відкритих джерелах не вдалося знайти підтвердження судового вироку щодо Гордієнка або його затримання.

Водночас його історія залишається важливою для розуміння того, як працює російська військова розвідка за межами рф.

Дипломатичні представництва, фіктивні особистості, підставні документи, міжнародні поїздки та контакти з іншими офіцерами дозволяли російським агентам роками діяти в Європі, не привертаючи уваги.

Сьогодні ця система доповнюється кіберопераціями, вербуванням місцевих виконавців і використанням кримінальних мереж.

Змінюються інструменти, способи конспірації та безпосередні виконавці. Але стратегічна мета залишається незмінною — отримувати інформацію, усувати небажаних противників, здійснювати диверсії та послаблювати безпеку європейських держав.

Ольга Вікарчук 

Залишити відповідь