Як росія зі дитсадочку починає готувати майбутніх солдатів: для освітян Києва презентували книгу “Мілітаризація свідомості” та виставку “Пророцтва Орвелла”
Що спонукає російське суспільство до абсолютизації війни, культивування жертовності та героїзації смерті, чому це призводить до нівелювання критичного мислення та повної деформації моральних запобіжників перед чиненням насильства — ці аспекти було досліджено Науково-дослідним центром кадрової політики Міністерства оборони України. Результатом цієї кропіткої роботи став інформаційно-аналітичний збірник «Мілітаризація свідомості» та виставковий проєкт «Пророцтво Орвелла».
Агресивна політика російської федерації є наслідком системної, багаторівневої та тривалої ідеологічної роботи, що реалізується шляхом цільового впливу на свідомість російського суспільства, яке сприймає війни як єдино прийнятний і можливий інструмент досягнення державних цілей. А глибокий генетичний зв’язок сучасних російських практик із радянською системою військово-ідеологічного виховання простежується в динаміці трансформації методів впливу в контексті репресивних потреб правлячого режиму.
Начальник управління політики національного спротиву Міністерства оборони України Юрій Єленіч звернув увагу, що система військово-патріотичного виховання країни-агресора — всеохопна.
«Вона проникає в кожну структуру їхньої державної тоталітарної машини, в їхню філософію буття. Після того, як рф очолив міжнародний злочинець путін програми військово-патріотичного виховання стали пріоритетнішими, їх вдосконалювали й розширювали кожні п’ять років, збільшуючи фінансування. Все починалося доволі м’яко — диктатор, очевидно, розумів, що для майбутньої експансії треба «зацементувати» і «зомбувати» суспільство через послідовні державні програми, кожний єтап яких був спрямований на конкретну сферу: освіта, інституалізація пам’яті, культура, засоби масової інформації та цифровий комунікаційний простір тощо, — пояснює Юрій Єленіч.
Ці елементи системи послідовно перетворено на потужний апарат формування масового свідомого уявлення й готовності підтримувати будь-яку війну та безпосередньо брати в ній участь. Комплексне та глибинне дослідження цих процесів та інструментів впливу є критично необхідною умовою для розуміння природи противника, ефективного захисту українського суспільства від ворожих інформаційно-психологічних впливів і розробки дієвої системи протидії довготривалим безпековим загрозам.
Вже змалку дітям — найбільш уразливій категорії — нав’язуються спотворені базові цінності та світоглядні орієнтири, формується уявлення про минуле та бачення власного майбутнього шляхом цілеспрямованого, агресивного й руйнівного ідеологічного втручання з боку державних інституцій, дошкільних та освітніх закладів, громадських і ветеранських організацій. Залучення дітей та молоді до мілітаристських практик відбувається через усі можливі канали — освітній процес, дозвілля, культурно-масові та спортивні заходи й громадську активність, що майже повністю звужує можливості для самостійного та свідомого вибору.
Надзвичайно гостро ці питання постають у контексті ситуації на тимчасово окупованих територіях України. Примусове впровадження російських освітніх стандартів, витіснення української мови, історії та культури, насильницьке залучення неповнолітніх до мілітаризованих організацій і поглибленої військової підготовки створює пряму загрозу збереженню їхньої національної та громадянської ідентичності. Йдеться про протиправне і примусове втручання у світогляд дитини, руйнування її зв’язку з Україною, родинною пам’яттю та рідним культурним середовищем. Систематизація та аналіз цих злочинних практик є критично важливими для захисту прав дітей, урахування довготривалих наслідків окупації та підготовки спеціальних освітніх, психологічних і суспільних програм підтримки тих, хто зазнав цього руйнівного психологічного й ідеологічного впливу.
«Треба розуміти, що в російській системі освіти акцент не стільки на отриманні знань чи компетенцій, а на формуванні громадянина, лояльного виконавця, майбутнього мобілізаційного ресурсу», — зазначає Юрій Єленіч.
А масштаби фінансування напрямку військово-патріотичного виховання — протягом 2026-2030 років з російського держбюджету на ці цілі заплановано витратити майже $43,5 млрд (3,5 трлн руб.) — красномовно ілюструють те, що навіть у найвіддаленіших кутках російської федерації класи, де викладають предмети військово-патріотичного виховання, вже обладнані, наприклад, VR-окулярами та іншими сучасними технологічними «витребеньками».
Інструменталізація історії в сучасній росії стає одним із визначальних чинників обґрунтування та виправдання сучасної загарбницької політики. Через власне і вибіркове трактування подій Другої світової війни, меморіальні ритуали, державні свята, музейні експозиції та воєнно-історичні дослідження формується спотворена картина минулого та відбувається конструювання сучасних міфів, які в імперській претензії подаються у вигляді історичної необхідності та пошуку справедливості. Художні та документальні фільми, музика, друкована продукція, соціальні мережі та масові заходи базуються на маніпулятивних технологіях, прихованих звичними символами й емоційно привабливими образами, слугуючи ефективними провідниками цих наративів серед найширших аудиторій населення.
«Треба розуміти, що „Потяг Перемоги“ й інші виставкові проекти росіян прямують не до великих міст як-то Москва чи Санкт-Петербург. Вони, навпаки, прямують до маленьких провінціальних містечок та депресивних районів, — ті, де є рекрутинговий (а, отже, мобілізаційний) ресурс і куди згодом приходять похоронки», — розповів старший науковий співробітник Науково-дослідного центру кадрової політики Міністерства оборони України, доктор історичних наук, професор Мирослав Борисенко під час представлення виставкового проєкту «Пророцтво Орвелла».
Ця експозиція візуалізує ключові тези збірника «Мілітаризація свідомості», а кожен її стенд доповнюють цитати з роману Джорджа Орвелла «1984». Проведені паралелі з орвеллівськими образами — Великим Братом, дводумством, «двохвилинками ненависті», маніпуляціями пам’яттю за принципом «хто керує минулим — керує майбутнім», — а також алюзія на легенду про Гамельнського щуролова наочно демонструють: сучасна росія послідовно втілює в життя найпохмурішу антиутопічну модель тоталітаризму. Цьому вагомою мірою сприяє постійна агресивна мілітаризація освітнього процесу в російській федерації. Так ще зі шкільної парти в росії виховують потенційних міжнародних злочинців. Відтак, представники Міністерства оборони України під час розмови із освітянами пояснювали стратегічну важливість у формуванні оборонної свідомості українських школярів.
«Ми не втручаємося у вашу роботу. Але хочемо донести, наскільки військово-патріотичне виховання важливе у системі освітньої діяльності. Якщо у вас є можливість на своїх місцях — доносьте це підростаючому поколінню українців», — звернувся до освітян начальник управління політики національного спротиву Міністерства оборони України Юрій Єленіч.
Також для учасників заходу презентували Методичні рекомендації для заходів військово-патріотичного виховання в українських школах. Розробники цього документу — співробітники Українського інституту розвитку освіти наголосили: ці методичні рекомендації є лише практичною опорою для практичних дій, орієнтиром у роботі — їх можна вдосконалювати, доопрацьовувати, адаптовувати до кожного конкретного навчального процесу.