Своєму чоловікові я відразу сказала, що на другий Святвечір ми не підемо до його мами, досить з нас і першого. Ми або вдома сидіти будемо, або підемо до моєї мами, але до свекрухи я точно не поїду більше.

Я заміжня вже 7 років, у нас з чоловіком є двоє дітей – син і донечка. Ми щасливі разом, живемо окремо. Мій батько купив мені шикарну дворівневу квартиру в новобудові.

Мої батьки давно розлучилися, і в кожного вже є інша сім’я. Мама моя ще встигла у другому шлюбі дитину народити, у мене є 10-річна сестричка.

Батько мій теж одружений, але спільних дітей у них з дружиною немає, то ж я у нього єдина рідна донька.

У тата мого є свій власний бізнес, я у нього єдина дитина. Тому, коли я виходила заміж, тато мені на весілля подарував ключі від новенької квартири, як компенсацію за те, що не був поруч зі мною весь цей час.

Я вважаю, що мені дуже пощастило і з квартирою, і з чоловіком. Зате не пощастило з свекрухою. І нещодавно я знову в цьому переконалася.

Мама чоловіка запросила нас з дітьми до себе на перший Святвечір. Я знала, що так буде, бо щороку так відбувається, і кожного разу я даю собі слово, що більше не піду до свекрухи. Але за рік я все забуваю, а чоловік наполягає, що Різдво – це родинне свято, і треба його проводити в сімейному колі.

У мене яка ситуація – батьки живуть порізно, не зрозуміло, до кого йти. А у свекрів міцна родина, свекруха з чоловіком вже 38 років разом. Вони господарі на все село. Тому ми до них і їздимо, щоб підтримати їхні родинні традиції.

Але щоразу за столом я лише засмучуюся, бо замість того, щоб колядувати чи про життя говорити, усі мають хвалити голубці свекрухи.

Спочатку я хвалила, бо і голубці, і все решту у неї дуже смачне, але це вже переходить усі межі – ось як так говорити весь вечір про голубці чи холодець?

Голубці у неї завжди двох видів: пісні – на Святвечір, і з м’ясом на Різдво. Тому, ми залишалися завжди на наступний день, щоб тепер хвалити м’ясні голубці і холодець. Свекруха переконана, що так, як готує вона, більше ніхто не вміє!

– Невісточко, спробуй ще голубчиків! І холодцю собі докинь. Правда, смачно? Нічого, я і тебе колись навчу такі робити! – приговорює завжди свекруха, і чекає, що зараз з нашого боку посипляться компліменти в її сторону.

Та в цьому році я мовчала, і хвалив свою маму лише її синочок. Чоловік за це на мене взлився, мовляв, що мені було важко сказати кілька добрих слів?

Мені не важко, але вже за 7 років набридло, і я прямо про це сказала їм. І на другий Святвечір я до свекрухи не поїду. Зварю вдома голубці сама, які вмію, і нехай чоловік звикає хвалити і мої, а не лише мамині. Бо іншого виходу припинити цю ситуацію, я просто не бачу.