Ми з чоловіком плануємо дитину. Підійшли до цього відповідально. Здали всі аналізи, перевірили стан здоров’я, а тоді згодом я завагітніла.

Спершу вирішили нікому про це не казати. Згодом зібрали моїх батьків та свекруху (свекра вже давно з нами немає), щоб повідомити цю радісну новину.

Оскільки термін був ще невеликий, то і здогадатись причину нашого свята родичі не могли. Коли ж ми винесли торт, на чому були написано: «Привіт, бабусі і дідусь, я уже в дорозі», всі відразу все зрозуміли.

Мої батьки кинулись нас вітати, обіймали, цілували та про все розпитували. Свекруха особливого ентузіазму не виявляла, лише сказала сухе «Вітаю».

У Раїси Сергіївна ще є донька, у якої вже аж троє дітей, тому онуки для неї це не особлива новина, тому я й не звернула увагу на її таку реакцію.

В кінці вечора свекруха до мене підійшла та запропонувала поговорити, я погодилась. Ми вийшли в іншу кімнату та розпочали розмову.

– Для чого вам так поспішати з тими дітьми? Ще пожили б для себе – почала свекруха.

Я від несподіванки не відразу дала відповідь. Вона говорить мені, що ще рано для дітей, тоді, коли я вже вагітна.

– Нам з чоловіком обом по 28 років, ми вирішили, що вже пора – кажу.

– Так спершу треба ще тих дітей на ноги поставити, а тоді про нових думати – це так свекруха говорила про дітей своєї доньки.

– Я не розумію, яке ми маємо відношення до дітей Альони? Це нехай вона цим переймається, а у нас своя сім’я і свої діти.

– Ти б так не говорила, бо під час вагітності різне буває – прошипіла свекруха. Добре, якщо все добре буде.

Вона вийшла з кімнати, а я ще довго до тями прийти не могла. Невже Раїса Сергіївна мені погрожувала? Як можна таке бажати невинній, ще не народженій дитині?

В той вечір я довго плакала від слів свекрухи. Чоловік обіцяв поговорити зі своєю мамою, а я тепер не хочу її бачити у нас вдома, особливо як народиться малюк.

Що б ви робили на моєму місці?

Джерело