Калуш, зупинка Пушкіна. До автобуса “Калуш – Франківськ” підходить жіночка та зі сльозами на очах про щось просить водія…
Калуш, зупинка Пушкіна. До автобуса “Калуш – Франківськ” підходить жіночка та зі сльозами на очах про щось просить водія…
Якраз на зупинці стояв автобус, пасажири помалу заходили в салон. Гостинці поставила у багажник, дістала готівку, аби оплатити проїзд.
Водій стояв на зупинці та про щось теревенив з іншими колегами. І тут до автобуса підійшла жіночка, за руку тримала стареньку бабусю.
– Де водій? Будь ласка, покличте водія, – зі сльозами на очах просила незнайомка.
– Тут я, шановна. Що треба?
– Ви ж будете їхати через Підгірки?
– Ну так, а що?
– Будь ласка, завезіть мою маму до лікарні. Таксі нема, маршрутки також. А її дуже серце болить. Я вас заплачу більше, ніж за квиток. Скільки треба? 500 стане?
Пан водій кинув цигарку та завів автобус:
– Так, ану пасажири з перших сидінь, пересідайте. Давайте, тут літня жінка в салоні. Маршрут міняється, я їду під лікарню у Підгірки, потім вже на Франківськ. Кому не подобається – здаємо квитки і чекаєте на наступний рейс.
Ніхто не вийшов з автобуса. Хоча ми мали відправитися в 19.30, у нас залишалося ще 15 хвилин, але водій швидко поїхав.
– Ось, вам 500 гривень, візьміть, будь ласка, – судомно дістає жіночка з гаманця гроші.
– Пані, ану заберіть ті гроші геть від мене. Краще матері своїй ліки купите чи що там треба!
Водій зупинився біля воріт, ще й вийшов з автобуса та під руку провів бабусю до лікарні. Ніхто з пасажирів навіть не пискнув, що треба їхати у Франківськ та ми відстали від маршруту.
Потім, вже у Франківську, деякі пасажири аплодували водієві. Я сама тихенько сказала йому “спасибі”, коли виходила на зупинці біля вокзалу. Все-таки, у цьому світі існують ще добрі люди з великим серцем.
А добро завжди перемагає зло! Я пишаюся, що ми, українці, такі хороші люди!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!