Знову кран протікає…

Таня викликала сантехніка з ЖЕКу. Приїхав якийсь неохайний чоловік у кепці, перекрив воду і сказав, що він не сантехнік і щоб чекала протягом трьох днів. Зараз всі зайняті…

-Ну, які три дні? А як же без води? – запитала Таня.

-Це не мої проблеми! Якщо маєш багата, то знайдеш, – сказав чоловік і зник за дверима.

Таня не була багата, але достаток є і невеликі заощадження теж.

Але не було щастя в особистому житті – навіть хлопця нема, щоб зміг полагодити цю сантехніку!

Був у Тані Віктор – ніби й хороший, роботящий хлопець, але для інших він добрий, а вдома на дивані розляжеться і каже:

-Я втомився…

Одружуватися він не хотів, дітей – ще рано, і взагалі, вони йому не подобаються.

Прожив Віктор п’ять років в Тані до її тридцятиліття та й пішов. Сказав, що вона від нього забагато хоче.

Тільки потім вона дізналася, що у Віктора паралельно була інша пасія…

Таня переглянула оголошення. Глянула на ціну. Ще досить недорого.

-Ага, а візьмете в три рази дорожче! – подумала Таня.

Але виходу немає – зателефонувала.

Прийшов худорлявий і небагатослівний чоловік, який швидко все полагодив і порадив поміняти труби, бо старі вже нікуди не годяться.

Вони обмінялися номерами телефонів, сантехнік представився Олегом і пообіцяв поставити все нове, коли з’явиться вільний час.

А вільний час у нього з’явився в найсумніший день для Тані – у день пам’яті її бабусі.

Вона одна виховувала маленьку Тетянку, але шість років тому її не стало. Вона довго була слаба і Таня навіть найняла доглядальницю, дуже хорошу самотню жінку, щоб була можливість працювати.

Ось Олег і приїхав саме цього вечора міняти труби.

-Ви сімейний? – раптом запитала Таня. – Чи за кермом?

-Ні те, ні інше, – відповів Олег, здивувавшись такому питанню. – А що?

-Може складете мені компанію на вечерю? Сьогодні день пам’яті моєї бабусі.

Був накритий скромний стіл. Помʼянули бабусю. Тані хотілося виговоритися незнайомій людині, поділитися спогадами, а він уважно її слухав і дуже співчував.

Це Таню дуже зачепило – не кожен чоловік так уміє слухати.

Не дивно, що в Тані з Олегом зав’язався роман. Він часто лишався у неї вдома.

-Олеже, а чому в тебе така робота? – запитала одного разу Таня. – Якось несерйозно, чи що?

-Чому несерйозно? Робота як у всіх, мене навіть можна підприємцем назвати, клієнтів – хоч греблю гати. До того ж я будь-коли можу бути вільний і не працюю на когось, а на себе.

Ну і що, що я живу в гуртожитку, в іншому місті мама живе і сестра, можу до них з’їздити іноді. Мама зараз заслабла, я їй гроші надсилаю.

Та ніби звичайний мужик, як то кажуть: «Треба брати»!

Олег влаштувався у Тані, перевіз речі з гуртожитку. Він працював, але заразом і вдома все полагодив, вже безкоштовно.

Таня побачила серед речей паспорт Олега і зазирнула в нього. Ага, прописаний він справді у місті, де живе його мама і сестра, це три години на автобусі.

Одружений він не був, дітей немає, ну принаймні в паспорті такого не було. 34 роки, незрозуміло, чому пусто? Хоча в неї теж ці сторінки чисті, нічого дивного.

Олег часто надсилав комусь гроші і казав, що це для мами. Але і Тані давав хорошу суму на господарство.

Якось пізно ввечері, коли Таня вже збиралася лягати спати, Олегові хтось подзвонив.

Він раптом вискочив на кухню і зачинив за собою двері.

Таня дуже здивувалася, встала з ліжка і прислухалась.

-Добре, Ірочко, – казав комусь чоловік. – Я все зрозумів. Завтра приїду до вас. А що привезти! Ага, продуктів куплю і цукерок… Ну, добре. Цілую.

Таня так і присіла на ліжко.

Олег зайшов в кімнату з якимось дивним виглядом.

-До мами треба завтра з’їздити, – сказав він.

-Може мені з тобою поїхати? – сказала Таня.

-Ні, ні, не треба, – якось розгублено відповів Олег. – Я сам розберуся.

Наступного дня, коли Олег поїхав, ближче до вечора Таня йому зателефонувала. Але він якось швидко відповідав, намагався пошвидше закінчити розмову, нервував… На задньому фоні були якісь звуки, ніби дитина щось говорила.

Тетяна аж застигла від здивування.

-Олеже, а коли ж ти приїдеш? – запитала Таня.

-Не знаю, – відповів Олег. – Ну, може, день, два, чи три. Мамі тут допоможу.

Олег поклав слухавку. Таня не могла заснути пів ночі.

Вона почала все розуміти!

-Яка ж я нерозумна! – думала вона. – Ще одна жінка, яку знайшов собі альфонс! Адже Олег ніколи не дзвонив матері, не говорив з нею при мені!

Тільки розмова з якоюсь Ірою! А що це за дитячі звуки на задньому фоні? А що за памперси? Боже мій, у нього інша сім’я, дитина, сюди він приїжджає на заробітки, бреше сім’ї, що живе в гуртожитку, добре ж він влаштувався!

У нього явний громадянський шлюб! Він веде подвійне життя і мені бреше, що любить! Вдруге на ті самі граблі! Ну я йому влаштую, я тій Ірі все розкажу!

Наступного дня Таня попросила в начальника два вихідних і сіла на автобус.

Вона чудово пам’ятала адресу прописки, і, якщо там справді живе його мати, чи хтось інший, можна з’ясувати все!

А ось і квартира за цією адресою. Таня подзвонила у двері, і тут же їх відкрив Олег, ніби чекав на когось.

Він глянув на Таню і застиг від здивування.

-Ти як тут опинилася? – запитав він.

-Так само, як і ти – на автобусі, – усміхнулася Таня. – Приїхала тобі з матусею допомогти! Ну що, пустиш?

-Так, звичайно, заходь! – несподівано для Тані відповів Олег. – Тільки тихо, вона зараз спить. А хоча ні, вже не спить, чуєш – кличе! Зайди в кімнату, познайомся, я зараз кашу зварю.

Таня розгублено зайшла в кімнату. На ліжку лежала худенька жінка, майже старенька і щось незрозуміло говорила.

Вона майже не рухалася, тільки трохи, ледве помітно ворушила руками.

Таня кивнула їй, але старенька все одно не переставала щось говорити.

Тетяна посувалася незручно.

Підійшов Олег із тарілкою каші, сів біля мами і почав її годувати з ложечки.

-Це почалося кілька років тому, – розповідав він Тані. – Мама дуже заслабла. Лікарі кажуть, що вона все розуміє, але щось мало віриться, зате вона із задоволенням дивиться телевізор.

Таня беззвучно плакала – як же вона помилялася!

-З мамою живе сестра Іра, – продовжив Олег. – Вдень зазвичай є доглядальниця, але вони всі чомусь втікають – хтось не витримує, хтось за особистими обставинами.

Ось якраз учора чергова доглядальниця пішла, поки ще нову не знайшли, треба було приїхати мені, а сестра працює.

Ти вибач, що я тобі детально все не розповів, соромився, чи що?

Я не знав, як ти це сприймеш, а раптом виставиш мене за двері, з моїми проблемами.

Ну ось, все стало на свої місця, жодного подвійного життя Олег не веде.

Прийшла з роботи Іра, молода і приємна жінка, Таня зателефонувала тій доглядальниці, яка раніше була у її бабусі.

Вона дуже зраділа – якраз у неї не було роботи, і вона погодилася з проживанням – не їздити ж щодня!

Що ж, добре – і Іра своє особисте життя може налагодити.

А Олег із Тетяною так і живуть разом уже майже рік, а через місяць у низ заплановане весілля!

Джерело