Те, що свекруха досить скупа і надекономна жінка, Тетяна зрозуміла при першому ж знайомстві з нею. Замість привітання Оксана Анатоліївна зустріла майбутню родичку пакетом із бахилами.

— На шкарпетки одягни! – Скомандувала жінка, чим сильно здивувала Тетяну. – Синочок вже в курсі, йому не треба говорити. Що це у тебе в руках? Торт, – додала вона і, не давши дівчині відповісти, вихопила з рук презент.

Дівчина з покірним виглядом виконала її накази та пройшла слідом за Андрієм на кухню.

Оксана Анатоліївна поставила кухлі на стіл і почала розливати чай. Таня штовхнула майбутнього чоловіка в бік і тихо спитала:

— Де можна помити руки?

— У ванні, – відповіла за сина мати. – Там вода налита, нею і мій. Кран не чіпай.

Тетяна розгублено кивнула і вирушила у ванну кімнату, яку знайшла методом тику.

Коли дівчина відчинила двері, то трохи здивувалася. Уся підлога у ванній була завалена порожніми брудними пакетами.

На натягнутих упоперек старих мотузках Таня побачила помитий целофан. Стало очевидним, що Оксана Анатоліївна не утилізувала використані пакети, а мила, навіть порвані, і використовувала повторно.

Дівчина нерішуче підійшла до ванни і побачила в ній каламутну воду, в якій вона, за словами свекрухи, мала мити руки. Дівчина скривилася і покинула ванну, так і не наважившись торкнутися води.

Натомість вона полізла у свою сумочку і витягла звідти вологі серветки. Тані довелося ними витирати собі руки.

Саме тоді дівчина зрозуміла, що їй у майбутньому доведеться дуже важко з родичкою, яка, швидше за все, навчатиме її тієї ж економії.

До того ж, коли вона сіла за стіл, то побачила, що замість принесеного ними з Андрієм торта, Оксана Анатоліївна поставила на стіл тістечка, що підсохли, мали сліди плісняви. Помітивши цей конфуз, жінка сколупнула її пальцем і натягнуто посміхнулася гостям.

Однак це було ще не все, чим могла здивувати майбутня свекруха. Недопитий чай Оксана Анатоліївна вихлюпнула у раковину, злив у якій закрила заздалегідь.

Андрій помітив розгублений погляд майбутньої дружини і почав вибачатися за матір.

— Нічого не вдієш, вона в мене ось така людина. Економить навіть на воді та пакетах, незважаючи на те, що отримує пристойну пенсію. Я багато разів розмовляв з нею з цього приводу, але користі, як бачиш, ніякого немає.

Дівчина вислухала чоловіка і зніяковіло зіщулилася. Вона досі була трохи шокована поведінкою Оксани Анатоліївни.

Андрій був нічим не схожий на свою матір. Дівчина не помічала, щоб він був жадібним чи економним. Навпаки, свого чоловіка Таня вважала марнотратом і часом вказувала йому на це.

Поведінка свекрухи змусила дівчину замислитись над тим, чи варто взагалі зв’язуватися з такою родиною.

Проте міцні почуття до Андрія змусили Таню за два місяці на його пропозицію про заміжжя відповісти “так”.

Після заміжжя молода дружина переживала, що свекруха ходитиме до них у гості і прищеплюватиме їй нездорову економію, але Оксана Анатоліївна практично не з’являлася у них.

Навідуватись до сина та невістки жінка стала після того, як дізналася, що в неї скоро буде онука.

— Я прийшла подивитися, що ти їси, – з порога дбайливим голосом вимовила свекруха, тягнучи за собою два набиті догори пакети.

— Навіщо? – здивовано спитала Тетяна.

— Я лікар, якщо ти не в курсі, тому зобов’язана простежити за тим, щоб моя онука народилася здоровою, – повчальним тоном промовила Оксана Анатоліївна і, не розуючись, пройшла на кухню. — Я тут тобі соки, йогурти та фрукти принесла, – додала вона з діловим виглядом і почала витягувати з пакета на стіл свої презенти.

Дівчина стиснула зуби, незадоволена тим, що свекруха вирішила не роззуватися в них з Андрієм орендованій квартирі.

Вона вже готувалася висловити родичці все, що думає про її поведінку.

— Коли пологи? – Запитала жінка, сунувши собі в кишеню пакет.

— Через місяць, – задоволена увагою з боку Оксани Анатоліївни, Тетяна трохи підібрала.

— Тоді я вчасно, – пробасила свекруха і почала витягувати з другого пакета старі ганчірки.

Дівчина здивовано підняла брови і мимоволі відкрила рота, побачивши старі, протерті до дірок, нічні та сорочки Оксани Анатоліївни.

— Ось я тут принесла дитинці, – гордо заявила жінка, любовно поправляючи стос старого одягу.

— Дитині? Я думала, що ви вирішили, що у нас нема чим мити підлогу, – стримуючи злість, відповіла Тетяна.

— Яка стать? Ти чого? – обурено замахала руками у повітрі Оксана Анатоліївна. – Я на пелюшки внучці принесла. Зекономите на памперсах та підгузках. Все чистеньке, все випране господарським милом. Забери поки що в шафу, щоб не наврочити.

Вагітна дівчина ледве втрималася, щоб не послати лісом матір чоловіка.

— Я приберу, – коротко відповіла Тетяна, подумки налаштовуючи себе на позитив та спокій.

— Ну гаразд, – кивнула жінка і позбиралася додому, помітивши, що невістка не запропонувала їй чаю.

Як тільки Оксана Анатоліївна зникла за дверима, Тетяна похопила її ганчірки та викинула у сміттєвий пакет. Обурюючись, вона зателефонувала чоловікові і розповіла про те, що принесла їх дитині майбутня бабуся.

— Ти все правильно зробила, – підтримав її Андрій.

Проте за десять хвилин Тетяна знову зателефонувала йому і ошелешено повідомила про те, що Оксана Анатоліївна залишила їм ще один сюрприз.

Дівчина вирішила прибрати у холодильник презенти від свекрухи та з подивом виявила, що термін придатності на соках та йогуртах давно вийшов. Пакет із фруктами теж не обіцяв нічого хорошого. Банани були розкислі, а яблука та апельсини мали сліди гнили.

Тетяна, за порадою чоловіка, відправила у відро для сміття все, що принесла Оксана Анатоліївна. Також він вважав за потрібне зателефонувати матері і попросити її більше не приносити до них у будинок зіпсовані продукти.

— Ой, а я не помітила, – нервово захихикавши, на ходу збрехала жінка. – Поплутала пакети, мабуть. Тільки скажи, щоб Таня нічого не викидала, я заберу.

— Мамо, вона вже викинула…

Оксана Анатоліївна у відповідь почала лаяти сина за те, що вони так необдумано розкидаються продуктами.

— Сподіваюся, мої речі вона залишила? – стривожено спитала жінка.

— Ні, мамо, ми не будемо їх використовувати, – з досадою зітхнув Андрій. – Це якесь марення…

— Я тебе виховувала без жодних підгузків. Вони зараз купу грошей коштують і їх не можна випрати! – нарікала Оксана Анатоліївна. — Ви далеко не підете з таким ставленням до життя. Вже передчуваю, як Таня повертатиме обличчя від моїх слів про те, що я вигодувала тебе на моркві та манній каші. Погань з дитинства годуєте, от діти і виростають хворими, а потім…

— Мамо, ми самі розберемося, – різко перервав тираду жінки Андрій. – Не треба змушувати нас економити на власній дитині.

— А ти знаєш, що його потім ще треба вивчити і поставити на ноги? – сердито спитала мати.

— Знаю і прошу тебе не лізти, – грізно промовив чоловік. — Не носи нам стару білизну на пелюшки, не тягни продукти з простроченим терміном придатності. Краще нічого не носи!

— Як знаєте, – випалила жінка і кинула слухавку.

Близько тижня вона ображалася на сина та невістки, але незабаром не витримала і без дзвінка прийшла в гості.

— Я з подарунком! – З порога заявила Оксана Анатоліївна і витягла з сумки засохлу дитячу соску.

Андрій і Тетяна збентежено переглянулися. Було очевидно, що жінка не надала значення попередній розмові із сином.

Чоловік вирвав із рук матері соску і жбурнув її на підлогу. Оксана Анатоліївна змінилася в обличчі.

— Це ж твоя! – узявшись у боки, вигукнула жінка. — Хай би дочці твоїй перейшла у спадок. Навіщо витрачати гроші? Нині такий час, що треба на всьому заощаджувати.

Андрій знову спробував переконати матір не лізти зі своїм укладом у чужий монастир. Однак жінка у відповідь знову надула губи і, повернувшись на сто вісімдесят градусів, покинула квартиру.

Після того, як жінка пішла, молоде подружжя між собою вирішило, що спочатку після народження доньки потрібно буде обмежити спілкування з Оксаною Анатоліївною, щоб вона не дай Бог не наломила дров і не засунула дитині в рот якусь гидоту.